The main directions of the destructive economic impact on business activities in the national security system have been identified, which allowed to identify possible risks for business activities and to develop a set of preventive measures to reduce the negative impact of external factors. Given the current conditions of the macroeconomic situation, it is necessary to constantly monitor the processes that take place in the external environment and have an impact on the state of economic security of business. With the help of international rating indices, which are an important tool, a significant reference point and an external source of information, Ukraine's place in international rankings has been tracked in the second section and a comprehensive assessment has been made, as the relevant rankings places by which world organizations mark Ukraine are indicators of its development. The interrelation and influence of the given indicators on the economic security of entrepreneurial activity are substantiated. According to the study of Ukraine's position in international rankings, it is concluded that Ukraine's position is currently unsatisfactory, Ukraine has not yet created safe conditions for business development: unstable tax legislation, significant corruption pressure and currency restrictions, lack of serious gains in investment attractiveness and to ensure national competitiveness, state support for business development is insufficient and unfocused; limited opportunities for financing state programs for business development. Entrepreneurial activity management in Ukraine is a direction of state policy, a set of measures and forms of economic, legal, and organizational impact on business and entrepreneurs, including through state support and protection of business entities, as well as state control over compliance requirements of the legislation by subjects of such an activity.

The purpose of the article is to study the legal nature of the franchise agreement in Germany. The research subject is the franchise agreement in Germany. The methodology of research. The study is based on the use of general scientific and special scientific methods and techniques of scientific cognition. The dialectical method allowed studying the definition of franchising agreement in Germany and its essentials. The comparative legal method was applied in order to compare doctrinal approaches to this issue. Interpretation of the content of laws and regulations of German legislation covering issues related to the conclusion of the franchising agreement in this country was carried out by means of the normative-dogmatic method. The system-structural method was used to study franchising agreement in Germany as a unitary whole (system) with coordinated functioning of all its elements. Methods of grouping and classification formed the basis for singling out a list of requirements needed to conclude franchising agreement in Germany, as well as provision to be included in this agreement. Methods of analysis and synthesis helped to investigate separate parts of such an agreement in order to formulate further conclusions. Practical implications. The positive experience of Germany in the regulation of issues related to the conclusion of the franchising agreement can be used for introducing corresponding changes in the legislation of Ukraine. Value/ originality. This scientific paper is the first study in Ukraine devoted not to general issues of regulation of franchising activity in Europe but specifically to franchising agreement in a separate country (in Germany).

В дослідженні мова йде про успішний досвід держав пострадянського простору, які реформували систему ЖКГ та знаходяться у Європейському Союзі (ми розглядаємо членство у ЄС як один з критеріїв успішності реформування і відповідності високим стандартам країн Заходу). Особливої уваги приділено Польщі, оскільки ця найближча до нас держава за багатьма показниками набагато раніше за Україну провела необхідні реформи, хоча знаходилася майже в рівних умовах на початку 1990-х з нашою державою. Зауважено, що серед зарубіжних держав можна виділити дві найбільш загальні групи або системи управління багатоквартирним житловим фондом, відштовхуючись від принципу добровільності створення житлових товариств: першу групу або систему складають держави, де запроваджене обов’язкове створення житлових товариств в будинках, де існує більше однієї приватизованої квартири; друга група діє на принципі добровільності та відсутності обов’язкового створення різних форм житлових товариств в багатоквартирних домах із приватизованим житлом. В статті зазначаються правові акти Польщі, які дозволили створити систему регулювання суспільних відносин у сфері управління системою ЖКГ, що принцип обов’язковості створення спільнот мешканців або житлового товариства призвів до того, що в сучасній Польщі більше 90 відсотків багатоквартирних будинків організовані в житлові товариства. Вказується, що в Європі існують інституції, які займаються професійною підготовкою управляючих багатоквартирними житловими будинками (Наприклад, Institute of Real Estate Management (скор. – IREM). Наводиться досвід Естонії, яка пішла шляхом повної приватизації системи ЖКГ, і за 12 р. вже 2006 р. ліквідовано останній елементу державної системи управління ЖКГ у вигляді муніципальної служби замовника з управління житловими будинками. Підсумовується, що паралельно розвинутій законодавчій базі регулювання суспільних відносин у сфері управління багатоквартирними будинками органи виконавчої влади мають активно розробляти, впроваджувати програми і виділяти кошти для модернізації житлового фонду, комунікацій тощо на засадах співучасті з ОСББ.

No abstract

Юніна М.П., к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ Стаття присвячена дослідженню іноземного законодавства, що регулює умови застосування допоміжних репродуктивних технологій для народження дітей і порядок визначення походження дитини, народженої в результаті застосування таких технологій. Автором вказується, що сьогодні немає міжнародних угод, які б регулювали суспільні відносини у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій, але є певна кількість нормативно-правових актів, визнаних світовою спільнотою у сфері охорони здоров'я, норми яких певним чином стосуються застосування допоміжних репродуктивних технологій. Окремі норми вказаних нормативних актів, що стосуються поставленого в дослідженні питання, проаналізовано у статті. При цьому робиться висновок про те, що більшість вказаних нормативних документів визнає за особами право на застосування репродуктивних технологій для народження дітей. Також більшість проаналізованих нормативних актів визначає, що походження дитини не має жодного значення під час визначення обсягу її законних прав, тобто права дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, є такими самими, як і в дитини, народженої природним шляхом. Також автор подає у статті порівняльну характеристику законодавства, що регулює умови застосування допоміжних репродуктивних технологій для народження дітей, у різних країнах, визначаючи як спільні риси, так і окремі особливості кожної з них. При цьому автором робиться висновок про те, що більшість країн дозволяє використання таких технологій, але за наявності певних умов, чітко встановлених у законодавстві, обмежуючи при цьому використання репродуктивних технологій за участю третьої сторони, зокрема сурогатного материнства. Врегулювання питань, які виникають під час застосування допоміжних репродуктивних технологій, відбувається, як правило, шляхом прийняття міжнародних нормативно-правових актів. Саме з їхньою допомогою відбувається контроль за додержанням законності під час укладання угод щодо застосування методів штучного запліднення. Ключові слова: сім'я, батьки, дитина, походження дитини, допоміжні репродуктивні технології. The article is devoted to the study of foreign legislation governing the conditions of use of assisted reproductive technologies for the birth of children and the procedure for determining the origin of a child born as a result of the use of such technologies. The author points out that for today does not exist international agreements that would regulate public relations in the field of application of auxiliary reproductive technologies. But there is the determined amount of the normatively-legal acts confessed by world community in the field of a health protection, the norms of that touch application of auxiliary reproductive technologies definitely. The separate norms of the indicated normative acts that touch the question set in research are analyzed in the article. At the same time, it is concluded that most o...