Механохімічним (твердофазовим) і хімічним (рідкофазовим) синтезами отримано поліанілін і композити на основі цеоліту та поліаніліну з низьким вмістом полімеру. Утворення композитів цеоліт/поліанілін підтверджено рентгенофазовим, ІЧ-ФП-спектральним і термогравіметричним аналізами. Порівняно спектральні, термічні та електричні властивості синтезованих зразків поліаніліну і композита цеоліт/поліанілін. Показано, що структура зразків поліаніліну синтезованих як механохімічним, так і хімічним методами є аморфною. Структура поліаніліну в композитах цеоліт/поліанілін також є, головно, кристалічноаморфною з включенням кристалічних частинок цеоліту як матриць, на яких сформовано частинки поліаніліну у вигляді емеральдинової солі сульфатної кислоти. З'ясовано, що між макромолекулами поліаніліну та частинками цеоліту наявна слабка міжфазова взаємодія за допомогою водневих зв'язків між поверхневими гідрокси групами цеоліту та імінними атомами макромолекулярних ланцюгів поліаніліну. Термічна стійкість композитів цеоліт/поліанілін є набагато вищою, ніж чистого ПАн, що зумовлено вмістом цеоліту в композиті. Хімічні склади композитів є практично ідентичними. Визначено, що питома електропровідність механохімічно синтезованих зразків поліаніліну і композита цеоліт/поліанілін є у декілька разів вищою за питому електропровідність хімічно синтезованих зразків.Сьогодні синтезовано широкий спектр композитних матеріалів на основі традиційних полімерів, як-от поліетилен, поліпропілен, поліметилметакрилат, епоксидна смола, полікапролактон, поліуретан тощо та природних (мінеральних) або синтетичних глин чи природних мінералів [1][2][3][4][5]. Після відкриття нового класу таких органічних полімерів, як поліацетилен, поліанілін, поліпірол тощо [6,7], вчені активно ____________________  Ціко У., Яцишин М., Герман Н. та ін., 2018

Хімічною окиснювальною поліконденсацією аніліну пероксодисульфатом амонію у водних розчинах різних концентрацій фосфатної кислоти, а саме 0,16 чи 0,80 чи 1,65 чи 3,30 М синтезовано зразки поліаніліну (ПАн) та композитів глауконіт/поліанілін (Гл/ПАн). Вміст глауконіту в реакційній суміші становив 1 г, а співвідношення анілін : глауконіт становило 1 : 1 (г : г). Властивості синтезованих зразків досліджено за допомогою сучасних фізичних методів аналізу. Виявлено, що зі збільшенням концентрації фосфатної кислоти у вихідних реакційних сумішах зростає кристалічність поліаніліну в зразках чистого ПАн, тоді як у зразках композитів Гл/ПАн поліанілін є переважно аморфним. Між компонентами композитів наявна міжмолекулярна взаємодія завдяки утворенню водневого зв'язку. Порівняння результатів дериватографічних досліджень зразків показало, що термічні властивості композитів залежать від вмісту глауконіту. Термічна стійкість є вищою у зразках, які містять глауконіт. З'ясовано, що процес термодеструкції композитів є складним і багатостадійним. Питома електропровідність отриманих композитів Гл/ПАн є меншою, аніж у зразках ПАн, синтезованих за різної концентрації фосфатної кислоти.Ключові слова: поліанілін, глауконіт, фосфатна кислота, композити, структура, термічна стійкість, електропровідність.

No abstract

No abstract

No abstract