The aim: To determine the level of public awareness of COVID-19 and information needs, as well as level of public confidence in both official information on COVID-19 and to develop recommendations for communication policy on longer-term awareness in pandemic settings COVID-19, using principles of behavioral economics. Materials and methods: 4 focus group interviews were conducted in residents of Ukraine, with a total quantity of 48 people aged 16-70 years questioned and an anonymous questionnaire was conducted in 1,700 respondents, representing the adult population aged 18 years and older from all over Ukraine. The representative error of the study with probability of 0.95 does not exceed 4%. The processing of questionnaires was carried out by SDU Center of Social Researches (SDUCSR) employees, using the OSA program. Results: 28.5% of respondents believe that politicians and media underestimate the danger of the COVID-19 epidemic, while other 28.1% believe that politicians and media adequately assess its danger. 18.9% of respondents are sure that the danger is exaggerated. As much as 24.5% of Ukrainian respondents could not decide on such assessment. The most common sources of information about disease/treatment are Internet and social media. Traditional media and relatives/acquaints who endured the COVID-19 also gain population`s confidence. A family doctor is the least popular source of information. 42.1% of respondents do not trust official information on the number of infected people and severity of the disease, and another 40% are not sure whether they should trust or not. Only 17.9% of respondents trust official information. Conclusions: Within informing the society about public health in conditions of a COVID-19 pandemic it is better to provide communication strategy for various target audiences: for youth which is inclined to underestimate threats of epidemic and obtains information on social networks; for people of a retirement age (as risk group) who lack information because they use only traditional media (mainly TV); for women who need psychological support to decrease in level of stress in the family more often and also to overcome the negative post-stressful situations (connected with the death of the family/relatives); for men who are inclined to neglect their own health, etc.; for the people who have endured COVID-19 to prevent possible reinfection in them.

No abstract

Aim: The study aimed to develop an algorithm for organizing the work of a multidisciplinary palliative care team in a territorial community. Materials and Methods: The following methods were employed: analysis of the regulatory framework, statistical data, international and domestic experience, scientific literature, opinion survey, strategic sessions, participant observation. The field research was conducted by the Center for Social Research of Sumy State University together with the NGO “Family Circle of Trostianechchyna (Trostianets district)” in the Trostianets territorial community of Sumy region (Ukraine) during September-October 2021. Eighty respondents took part in the survey. Up to 30 people joined the strategic sessions at different stages. Results: The survey discovered that at the research time in the pilot territorial community, the needs of palliative patients were more restrained than those who rendered assistance. However, in both cases, there is a high demand for social services against the background of medical services. Proceeding from the identified needs and by the results of strategic sessions, we proposed an algorithm for organizing the work of a multidisciplinary palliative care team at the territorial community level. The algorithm distinguishes between the program and operational levels. We put forward the structure of the interdisciplinary palliative care team. Conclusions: As a conclusion, we can specify the following points. The study confirmed the hypotheses that the basics of the identified needs and the use of strategic sessions with multidisciplinary participation of community members facilitate the development of an efficient algorithm. The designed operational level of the interdisciplinary team recorded the practices available in the pilot community. Simultaneously, the collaborative design determined the development of the multidisciplinary team itself. The involvement of management representatives, junior medical staff, and social workers became an essential factor in their inspiration, contributing to the development of human resources for a new level of quality in palliative care.

Метою дослідження є визначення специфічних проявів Я-концепції, рівня алекситимії для розуміння особливостей психоемоційного розвитку дітей у період адаптації до прийомних родин. Дослідження базується на порівнянні психодіагностичних даних дітей у період адаптації до прийомних родин та контрольної групи дітей, які мешкають із біологічними батьками. Особливості проявів Я-концепції дитини визначено на основі концептуальних положень Р. Бернса із застосуванням методики «Шкала дитячої Я-концепції Пірса–Харріса». Ризики алекситимії визначено на основі застосування Торонтської алекситимічної шкали TAS-26. Для обробки емпіричних даних використано засоби MC Excel (t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз r Пірсона). Встановлено, що в період адаптації до прийомних родин діти відрізняються особливими проявами Я-концепції, а саме мають сумніви щодо власної привабливості, демонструють переважно високі показники тривожності та меншою мірою схильні почуватися щасливими. Водночас прояви алекситимії у дітей з прийомних родин та в дітей контрольної групи не досягають значущих відмінностей. Не зафіксовано також взаємозв’язки рівня алекситимії з проявами Я-концепції у дітей з прийомних родин. Однак серед дітей з прийомних родин на відміну від тих, які мешкають із біологічними батьками, вища частка досліджуваних входить до групи ризику. Доведено потребу в особливій увазі до психоемоційної сфери розвитку дитини в період адаптації до прийомної родини. Результати дослідження практично значущі для фахівців, які реалізують супровід прийомних родин, прийомних батьків та можуть бути використані для формування програми взаємодії з прийомними родинами в період адаптації. Перспективами подальших досліджень є розширення досліджуваних підгруп, включення до вибірки дітей на різних етапах проживання в прийомній родині.