The article presents the results of a theoretical and empirical analysis of the problem of optimizing teaching English to students of primary school age, taking into account the requirements of the modern information society. It was stated that training should format an active approach to modeling the knowledge and competencies of students. This position of the authors allows us to consider thinking in a foreign language as the goal of learning and an indicator of the degree of language proficiency. As a research problem, the authors considered an attempt to evaluate the heuristic and developing resource of metacognitive schemes in the logic of projective-recursive technology for teaching English to primary school children. The authors present the results of a study of the dominant type of thinking of primary school students as an indicative construct of metacognitive development. It is proved that younger students are mostly characterized by sign and symbolic thinking; this confirms the possibility of using metacognitive schemes in teaching English to children of this age group. Particular attention is paid to the analysis of the practical experience of using metacognitive schemes in the practice of teaching English to primary school children at the Educational Centre «Interclass» (Kryvyi Rih). This technique involves the construction of a mental denotative graph that performs the function of sense formation and mental interpretations modeling in the students' minds. The obtained results complement the materials presented by scientists regarding the trends in teaching English to primary school children using a resource of metacognitive schemes.

Introduction. The article is devoted to the analysis of the problem of cognitive-semantic modelling of the subjective image of adulthood by schoolchildren of adolescence in modern sociocultural space. The authors proved that the logical-meaningful constructs of the linguistic picture of the world explicate the sociolect of the subjects of speech and form the conceptual space of the mental continuum, which is especially important for rethinking the semantic indicators of a personality formation in the process of growing up. The image of adulthood is interpreted by the authors as the most personalized systemic structure, which reflects the representation of the subjects of linguistic consciousness about the ideal self in the temporal perspective. Research procedure. The research procedure involved the use of conceptual analysis methods, analysis of vocabulary definitions, content analysis. Based on the results of 4207 text fragments and respondents’ answers study, quantification units of the semantic field of the studied conceptosphere, the core (semantic constant) and the peripheral part (its information-content and interpretation segments) were identified. Results. Empirically, the characteristics of the conceptual linguization were clarified to indicate the phenomenon of adulthood in the semantic space of the linguistic personality, the psycholinguistic features of the linguistic objectification of the concepts Adult and Becoming an Adult were identified in the consciousness of the subjects of ageing, and trends in the age-related dynamics of the cognitive-semantic nature of the adult concept in the minds of schoolchildren were specified. It has been stated that in the formatting of the subjective image of adulthood by schoolchildren of adolescence, there is a transition from empirical identification and awareness of predominantly «external» attributes of adulthood to a generalization of the internal relevant subsystems for assessing the world, oneself and other people (primarily adults). It is statistically confirmed that the main transformations of the subjective image of adulthood in the semantic space of the linguistic personality occur in adolescence, which should be the object of corrective and preventive interventions in the dynamic context of the psychological support of growing up. Conclusions. The results obtained substantially complement the materials presented by the scientific community on the trends in the conceptualization of the indicators of modern youth growing up.

Метою даної статті передбачено виявлення особливостей інтегральної цілісності (архітектоніки) образу старості в уявленні представників дорослого віку (від 20 до 90 років). Предмет дослідження набуває особливої актуальності в умовах демографічного старіння людства та декларування міжнародною спільнотою намірів подолання ексклюзії та нерівності людей старшого віку. Емпіричне дослідження уявлень респондентів щодо змістових ознак образу старості здійснювалося шляхом скерованого асоціативного експерименту та контент-аналізу із зазначенням абсолютної частотності кожного асоціату. За результатами дослідження було виокремлено три групи смислових маркерів образу старості (фізіологічний, соціокультурний та психологічний) в уявленнях респондентів. Подальший статистичний аналіз отриманих даних доводить, що архітектоніка образу старості в уявленнях представників різних вікових груп суттєво різниться: у ранньому дорослому віці респонденти більш концентруються на фізіологічних маркерах старіння, представники віку середньої дорослості переймаються передусім соціальною незахищеністю та фінансовими обмеженнями людей похилого віку; більш адаптовані до статусу людини похилого віку представники геронтологічної групи являють найбільш конгруентний образ старості, що інтегрує у своїй структурі біологічні, соціокультурні та психологічні маркери старіння.

Вступ. Стаття презентує результати кроскультурного аналізу проблеми когнітивно˗семантичного моделювання суб’єктивного образу старості в сучасному соціокультурному просторі. Робота була виконана в рамках авторського дослідницького проекту, спрямованого на визначення тенденцій концептуалізації вікових періодів генези буття в мовній свідомості респондентів різних вікових та соціокультурних груп. Мета статті передбачала виявлення кросскультурних особливостей мовленнєво-розумової об’єктивації концепту «Старість» в мовній картині сучасного інформаційного світу. Предмет дослідження набуває особливої актуальності в умовах демографічного старіння людства. Методи дослідження. Психолінгвістичний контент дослідження зумовив використання методу концептуального аналізу словникових дефініцій для отримання вихідного переліку інтегрованих значень базового рівня концепту «Старість». Спрямований асоціативний експеримент, контент-аналіз і семантико-інтерпретаційний аналіз даних дозволили окреслити асоціативне поле лексеми-стимулу із зазначенням абсолютної частотності кожного асоціата в площині кросскультурного вимірювання. Вибірка була представлена різновіковими респондентами (від 17 до 93 років), котрі проживають у країнах із різним рівнем соціокультурної та економічної захищеності старіння (в Україні, США, Швейцарії). Результати. За результатами вивчення 1845 асоціативних відповідей-реакцій і текстових фрагментів респондентів були виділені одиниці квантифікації семантичного поля досліджуваного концепту: ядро фізіологічний сегмент значень) і периферійна частина (соціокультурний та психологічний сегменти значень). Доведено, що соціокультурний континуум позначення феноменології старості в міжкультурному вимірі мовної картини світу моделює особливу семантичну зону мовної свідомості особистості. Висновки. Статистично підтверджено, що основні трансформації суб’єктивного образу старості в семантичному просторі мовної особистості відбуваються в сегменті соціокультурних маркерів, який в цілому обумовлює варіативні стратегії старіння особистості. Отримані результати суттєво доповнюють представлені науковим співтовариством матеріали щодо кросскультурних тенденцій концептуалізації індикаторів старіння людини в сучасному суспільстві.

The article is devoted to the problem of tolerance as a philosophy of humane relations in the modern unstable socio-cultural world. The culture of tolerance is positioned as a culture of the ХХІ century. The author presents the results of the semantic and interpretive analysis of the concept of «tolerance», defines its psycholinguistic markers. The article reveals the essence of the concept of «tolerance», emphasizes the functional significance of tolerance in the development of personality. Considerable attention is paid by the author to communicative tolerance as the basic mechanism of regulation and humanization of interpersonal communication, and especially in the process of personality maturation. The article presents the results of an empirical study of the tendencies of communicative tolerance of adolescents and young men using the method of V.V. Boyko; the diagnostic resource of this method allows to study the tolerant and intolerant attitudes of the personality. It is proved that the complex development of the communicative tolerance of the personality of adolescents and young men is possible only in the system of professional psychological and pedagogical support of the subject- and sociogenesis in a tolerantly oriented educational space.