На математичній моделі методом кінцево-елементного аналізу досліджено напружено-деформований стан ахіллового сухожилля при переломі п’яткової кістки зі зміщенням периферичного фрагмента допереду та догори, з укороченням загальної довжини стопи на 2; 3,53 та 5 %. Аналізували момент відриву п’ятки від поверхні опори (задній поштовх) в акті ходьби з навантаженням масою тіла 75 кг, при якому триголовий м’яз розвиває максимальне зусилля. Отримано показники напружень (σmax = 5,24 МРа), деформацій (εmax = 0,0035 мм) та переміщень (Δmах = 0,22 мм/мм) на ахілловому сухожиллі для інтактної п’яткової кістки. Найбільші переміщення припадають на ділянку, де найчастіше спостерігаються розриви ахіллового сухожилля. Зміщення периферичного фрагмента перелому п’яткової кістки допереду та догори призводять до швидкого зростання напруження на ахілловому сухожиллі, що при вкороченні довжини стопи на 5 % зростає на 19,7 %, при майже незмінному показнику деформацій. Показник переміщень зростає на 18,2 %. При значних зміщеннях периферичного фрагмента та високих рівнях навантажень напруження на ахілловому сухожиллі можуть перевищувати границю його міцності.

Background and Objective: Persistent ulcers in patients with diabetic foot syndrome in 85% of cases lead to amputation because of secondary infection and growing gangrene that significantly worsen the prognosis. Methods: It was found, that in patients with diabetic foot infection dominated Gram-positive microorganisms (62.7%). It was detected Staphylococcus aureus (23.4%), Staphylococcus spp. (25.8%), and Enterococcus spp. (14.5%). Among the Gram-negative aerobes, Pseudomonas spp. was the more frequently isolate (14.5%). Enterobacteriaceae were detected in 18.5% cases. Candida spp. was isolated in 1.6% cases. It was dominated Gram-positive cocci in Wagner Grade I-III: S. aureus was isolated in 36.34%-23.89% cases; Staphylococcus spp. was detected in 22.22%-28.94% cases; Enterococcus spp. was determined at 8.33%-18.5% cases in Wagner Grade IV and V was found increased amount Gram-negative rods from 39.18% tо 63.63%, respectively. It was presented Enterobacteriaceae spp. and Pseudomonas aeruginosa. Results: The analysis of antibiotic susceptibility of Gram-positive strains recorded increase of resistance to oxacillin in isolated strains of Staphylococcus spp. (S. aureus and coagulase-negative staphylococci) from 25% to 100% in Wagner Grade I and V, respectively. In Wagner Grade IV and V was detected Enterobacteriaceae producing extended spectrum beta lactamase in 75% (Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, and Citrobacter diversus) and 83.3% (E. coli, Proteus vulgaris, and K. pneumonia) cases, respectively. Studying the P. aeruginosa sensitivity to antibiotics in Wagner Grade IV and V was registered decrease susceptibility to ceftazidime in 36.36% and 0%, meropenem in 85.7% and 50%, levofloxacin in 68.18% and 50%, ciprofloxacin in 54.54% and 50%, and amikacin in 42.7% and 33.3%, respectively. Conclusion: It is discussed the approaches to the choice of starting antibacterial agents depend on the structure of pathogens and their sensitivity to antibiotics in patients with diabetic foot ulcers with different Wagner grades in patients with diabetic foot syndrome undergoing inpatient treatment in St. Joseph Belgorod Regional Clinical Hospital.

ВступХворі з відкритими дефектами м'яких тканин, що розвинулись внаслідок складної ускладненої травми, перенесеної ранової інфекції, гострих чи хронічних гнійно-некротичних захворювань шкіри, клітковини та кісток, становлять основну частину пацієнтів відділень гнійної хірургії. Косметичні та функціональні наслідки даних захворювань настільки тяжкі та необоротні, що хірурги все більше уваги приділяють відновленню втра-чених ділянок шкіри в якомога ранні терміни [5].Шкірна пластика не може бути прерогативою лише спеціалізованих закладів -жоден хірургічний ста-ціонар не може обійтись без застосування відновних операцій, оскільки складні ситуації, що заважають за-вершити оперативне втручання глухим швом, можуть виникнути при багатьох операціях, особливо часто це відбувається у гнійній хірургії та травматології.Необхідно зазначити, що основним критерієм оцін-ки часу та якості лікування є термін повного загоєння рани (справжня тривалість лікування), а не час перебу-вання пацієнта в стаціонарі. Вимогою сучасної хірургії є швидке повернення пацієнта до нормального спосо-бу життя з найменшими функціональними, косметич-ними та фінансовими втратами. Однак, незважаючи на це, більшість пацієнтів (за нашими даними, 55-70 %) виписуються із стаціонару з відкритими виразками. До цього призводить ряд об'єктивних причин: неможли-вість виконати закриття рани, велика кількість паці-єнтів похилого та старечого віку з тяжкою соматичною патологією, а також недоцільність пластичного втру-чання у хворих із незначними ранами, які можуть бути вилікувані консервативними методами. Не можна не відмітити і суб'єктивні причини: відмова самого паці-єнта від повторної операції, відсутність бажання хірур-УДК 616-002.3-89: 615.361.014.41 DOI: 10.22141/1997616-002.3-89: 615.361.014.41 DOI: 10.22141/ -2938616-002.3-89: 615.361.014.41 DOI: 10.22141/ .4.35.2017 Петренко О.М.