No abstract

За даними співробітників кафедри педіатрії №1 НМАПО, в останні 20 років спостерігається зростання кількості госпіталізацій дітей із запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК). Однак в Україні немає єдиного центру спостереження за дітьми із ЗЗК, тому збір статистичних даних є досить складною проблемою. Цьому сприяла й відсутність єдиного підходу до діагностики. У статті викладено оновлені рекомендації ECCO та ESPGHAN (2018) щодо класифікації ЗЗК у дітей, алгоритму їх діагностики з використанням критеріїв PIBD класів. Надано статистичні дані щодо реєстрації ЗЗК у дітей у педіатричному відділенні НДСЛ «ОХМАТДИТ». У якості прикладу застосування критеріїв диференціальної діагностики різних форм ЗЗК у дітей, оцінки важкості хвороби наведено клінічний випадок та надано схему ведення пацієнтів з цією патологією. Висновки. Оновлені рекомендації ECCO та ESPGHAN полегшують проведення диференціальної діагностики різних варіантів ЗЗК, надають чітку схему спостереження за дітьми з цією патологією, що покращує результати лікування та якість життя маленьких пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. Ключові слова: запальні захворювання кишечника, клінічні рекомендації, схема ведення пацієнтів, PIBD класи, педіатричний індекс активності виразкового коліту, діти.

У наш час алергія являє собою глобальну загальносвітову проблему, що обумовлює повсюдні значні медико-соціальні та економічні втрати, про що попереджав ще у 30-ті роки минулого століття наш славнозвісний учений академік О.О. Богомолець: «Прийде час, і алергія буде в усіх на вустах». Дійсно, наприкінці ХХ-початку ХХІ століття поширеність алергічної патології досягла масштабів епідемії. Особливістю сьогодення також є більш ранній і майже одночасний розвиток у дітей перших місяців і років життя декількох атопічних захворювань: гастроінтестинальної алергії, атопічного дерматиту (АД), алергічного риніту (АР), бронхіальної астми (БА) [1, 2, 7]. Дуже часто дитині пізно встановлюють діагноз АР-у віці 6-7 років, хоча перші його прояви можуть спостерігатися вже у 2-3-річних дітей і навіть у малюків. Підтвердженням цього є результати епідеміологічного дослідження BAMSE (Швеція), перший етап якого завершено у 2012 році та в якому вивчались розвиток і поєднання найбільш поширених алергічних захворювань у дітей-АД, БА й АР-від дня народження до 12-річного віку. На першому році життя ізольовані АР і БА зустрічалися у 2 % відповідно, їх поєднання відзначено в 1 % випадків серед усіх народжених дітей, тобто БА і АР розвивались одночасно [11, 14].

При формировании СБО развивается воспаление дыхательных путей с участием эпителиальных и эндотелиальных клеток, гранулоцитов, макрофа

Гастроінтестинальна харчова алергія обумовлена розвитком алергічного запалення в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту, механізмами якого є як імуноглобулін E (IgE)-опосередковані (оральний алергічний синдром, негайна гастроінтестинальна гіперчутливість.), так і не-IgE-опосередковані (білок-індукований ентероколітичний синдром, білок-індукована ентеропатія, білок-індукований алергічний проктоколіт) і змішані, IgE- та не-IgE-опосередковані реакції (еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастрит, еозинофільний гастроентерит). Гастроінтестинальні прояви харчової алергії також поєднуються із симптомами атопічних захворювань, частіше з атопічним дерматитом, кропив’янкою й ангіонабряком. Клінічні прояви алергічного ураження шлунково-кишкового тракту різноманітні та не є специфічними. До загальних ознак гастроінтестинальної алергії належать: блювання (виникає від декількох хвилин до 4–6 годин після прийому їжі); коліки (одразу чи через декілька годин після вживання їжі); запори; діарея; відмова від їжі (від конкретного продукту або взагалі від прийому їжі); абдомінальний біль; метеоризм, наявність слизу та еозинофілів у випорожненнях; зниження апетиту; головний біль. Зважаючи на неспецифічність клінічних проявів гастроінтестинальної харчової алергії, диференціальну діагностику слід проводити з такими захворюваннями, як захворювання й аномалії розвитку травної системи, психічні та метаболічні порушення, інтоксикації, інфекційні хвороби, недостатність ендокринної функції підшлункової залози, целіакія, муковісцидоз, імунодефіцити, дисахаридазна недостатність, побічна дія лікарських засобів, ендокринна патологія, синдром подразненого кишечника. Існуючі методи діагностики гастроінтестинальної алергії є обмеженими та недосконалими, що вимагає подальших наукових пошуків і досліджень, спрямованих на вчасне виявлення цієї патології, профілактику виникнення у генетично схильних дітей, розробку оптимальних алгоритмів діагностики, запобігання прогресуванню клінічних проявів, вибору індивідуальної дієтотерапії й адекватного медикаментозного лікування. В огляді літератури наведені сучасні погляди щодо діагностики гастроінтестинальної харчової алергії у дітей. Розглянуто клінічні прояви та діагностичні підходи до окремих видів гастроінтестинальної алергії залежно від механізму їх виникнення.