Обстежені 34 особи чоловічої статі, які після участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС захворіли на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП). Стан противірусного захисту оцінювали за рівнями антитіл класів IgG та IgM у сироватці крові. У більшості хворих на НАЖХП учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виявлені антитіла класу IgG, але не IgM до персистуючої мікст-інфекції вірусами простого герпесу 1-го та 2-го типів, цитомегалії та вірусу Епштейна — Барр. Виявлено наявність позитивного кореляційного зв’язку між титрами антитіл до вірусів простого герпесу 1-го та 2-го типів і цитомегаловірусу (rs = 0,383, р = 0,040), а також між титрами антитіл до ядерного антигена вірусу Епштейна — Барр та антитіл до корового антигена вірусу Епштейна — Барр (rs = 0,584, р = 0,002) у хворих з персистуючою мікст-інфекцією цих герпесвірусів.

Мета дослідження: визначити ефективність різних груп гепатопротекторів при лікуванні постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) за результатами оцінки метаболічних змін і супресії персистуючих інфекцій. Матеріали та методи. У дослідження увійшли 104 особи, чоловіки з НАСГ, які постраждали внаслідок Чорно бильської катастрофи і перебували на обстеженні та лікуванні в умовах клініки ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України». Аналіз перебігу функціонального стану печінки до та після ліку вання гепатопротекторами проводився за допомогою лабораторних методів дослідження. Результати. При лікуванні постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з НАСГ гепатопротектори різних груп мали відмінності за впливом на різні ланки патогенезу захворювання. Препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) і препарати розторопші нормалізували функціональний стан печінки та порушення жирового обміну. Лікуван ня есенціальними фосфоліпідами усувало цитолітичний синдром з достовірним зниженням концентрації в крові аланінамінотрансферази (р < 0,05), але призводило до підвищення вмісту лужної фосфатази (р < 0,001), бета ліпопротеїдів (р < 0,05) і тригліцеридів (р < 0,05), залишався підвищеним рівень загального холестерину до (7,0 ± 0,8) ммоль/л. Препарати амінокислот (АК) нормалізували рівень амінотрансфераз, усували симптоми холестазу з достовірним зниженням концентрації білірубіну (р < 0,001) та лужної фосфатази (р < 0,001), пози тивно впливали на жировий і вуглеводний обмін-знижувалися рівні бета ліпопротеїдів (р < 0,05), тригліцеридів та глюкози. Лікування гепатопротекторами позитивно впливало на стан антиоксидантного захисту (АОЗ)-зни жений до лікування у 56,5 % хворих, після лікування залишився таким у 28,6 % (р < 0,05), зменшилась кількість хворих з підвищеними показниками перекисного окислення ліпідів з 39,1 % до 21,4 %. Титри антитіл до персис туючих герпесвірусних інфекцій, підвищені до початку лікування, під впливом гепатопротекторів не знижува лися до референтних значень. Висновок. Найбільш ефективними виявилися препарати на основі АК, при лікуванні якими нормалізувалися функціональний стан печінки, жировий і вуглеводний обмін, відбулося зниження процесів ліпопероксидації та покращення стану АОЗ. Вплив препаратів АК та УДХК на рівень антитіл до герпесвірусної інфекції потребує по дальшого вивчення. Ключові слова: неалкогольний стеатогепатит, гепатопротектори, метаболічні зміни, персистуюча інфекція, лікування, наслідки аварії на ЧАЕС.