кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри загальної та соціальної психології і соціології Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки О. А. Журавльов доцент кафедри фізіології людини і тварин Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки ТИПОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ КОНСТРУКТУ ПРОКРАСТИНАЦІЇ У статті обґрунтовано актуальність вивчення прокрастинації як особистісного конструкту та висвітлено основні труднощі його концептуалізації. Здійснено теоретичний аналіз наукових праць, присвячених дослідженню типологічних аспектів вказаного феномену. Окреслено критерії, що використовуються вченими в якості підґрунтя для диференціації зволікання на різновиди. Представлено основні положення теорії Дж. Феррарі, який одним із перших запропонував розглядати прокрастинацію як багатовимірний феномен, що поділяється на декілька типів залежно від особливостей його прояву. На основі узагальнення різних наукових поглядів щодо типологізації прокрастинації об`єднано різні види цього концепту (активізуючий, уникаючий, академічний, щоденний, невротичний, прийняття рішення, компульсивний тощо) у два широкі кластери: зволікання у прийнятті рішень і зволікання у виконанні задач. Підтверджено доцільність виокремлення саме цих форм прокрастинації з огляду на ключові ідеї теорії контролю за дією Ю. Куля, відповідно до якої прийняття рішення та безпосередні дії, спрямовані на його реалізацію, є відмінними за сутністю процесами, що контролюються різними функціональними субсистемами: саморегуляцією та самоконтролем. Вказані типи прокрастинації мають відмінні кореляційні зв'язки із властивостями, що входять до складу відомої факторної моделі особистості «Велика п'ятірка». У результаті здійсненого теоретичного аналізу авторами констатується, що представлені у різних наукових джерелах класифікації типів конструкту прокрастинації є комплементарними, оскільки не взаємовиключають одна одну, а дають змогу аналізувати досліджуване поняття в різних площинах. У якості перспективи подальших досліджень вказано реалізацію емпіричної перевірки доцільності виокремлення окреслених типів зволікання.

Introduction. The relevance of the study of procrastination as an integral personal construct is substantiated in the article. The author focuses on the specific manifestation of the emotional aspect of this phenomenon. The purpose of the work is to determine the features of the affective sphere of the individual prone to procrastination. The following methods were used in the work: the technique of procrastination diagnostics proposed by O. Zhuravlova and O. Zhuravlov; P Steel “Pure Procrastination Scale” test; F. Zimbardo Time Perspective Inventory questionnaire. (FPI). Results of the research. The close relationship between the emotional sphere and the level of formation of the procrastination of the testimonials is evidenced by the considerable number of revealed correlations between the constructs. The most significant correlation of indicators of the integral level of procrastination is recorded with the value on “the Depression scale”. That is, the frequency of respondents' dilatory behavior increases in proportion to the decline in their mood. With the increase in the general level of procrastination formation in the subjects at the same time more pronounced tendency to manifest irritability. A direct correlation between the general indicators of the integral level of procrastination is also observed with the values on “Reactive aggressiveness scale” and “Situational aggressiveness scale”. It was confirmed during the analysis was the hypothesis of a simultaneous increase in personality propensity to delay important tasks and neuroticism. The increase in the level of procrastination of the subjects is accompanied by an increase in indicators on “Shyness scale”, which reflects the tendency to stress response to habitual life situations. It is revealed that the more pronounced is the tendency of a person to procrastinate, the less stable is his emotional state, as evidenced by the direct correlation of procrastination with emotional lability. Despite the significant number of correlations of procrastination with indicators of the emotional state of the respondents, as a result of the regression analysis, the predictor of this construct is only depression. Conclusions. In the empirical study, it was found that maladaptation is characterized by both the general emotional background of persons prone to procrastination and their specific emotional patterns.

Постановка проблеми. Згіднo з сучaсними уявленнями, здoрoв'я людини знaчнoю мірoю зaлежить від мoжливoстей aдaптaції oргaнізму дo тих чи інших фaктoрів зoвнішньoгo середoвищa і, зoкремa, дo екo-aнтрoпoгенних нaвaнтaжень. Нa дaний чaс в Укрaїні спoстерігaється зниження рівня фізичнoгo здoрoв'я, пoрушення функцій вегетaтивних систем нaселення, oсoбливo мoлoді, внaслідoк зниження рухoвoї aктивнoсті, зрoстaння стaтичнoгo тa психoемoційнoгo нaпруження в нaвчaльнoму прoцесі, впрoвaдження кoмп'ютерних технoлoгій у пoвсякденний пoбут тa несприятливих екoлoгічних умoв. Ці несприятливі сoціaльнo-екoнoмічні умoви висувaють висoкі вимoги дo рівня фізичнoгo рoзвитку, прaцездaтнoсті тa функціoнaльнoгo стaну oргaнізму мoлoді [1,2].Аналіз останніх досліджень і публікацій. В даний час в Україні і за кордоном відзначається збільшення антропогенних навантажень на біосферу. Сучасні екологічні фактори характеризуються комбінованим радіаційно-токсичним впливом на людину. Екосистемний аналіз середовища є важливим і необхідним методом для прогнозування викидів техногенних речовин в навколишнє середовище та вивченням реакції населення на вплив антропогенного стресу [3]. Зa oстaнні рoки oсoбливoї aктуaльнoсті нaбулa прoблемa зaстoсувaння пестицидів, aгрoхімікaтів тa речoвин із вмістoм вaжких метaлів у aгрoпрoмислoвих тa прoмислoвих зoнaх і дoслідження нaслідків впливу їх нa нaвкoлишнє середoвище тa здoрoв'я людини.У процесі онтогенезу під впливом антропогених факторів навколишнього середовища і спадковості формується конституційний тип тілобудови [4]. Забруднення навколишнього середовища важкими металами, зокрема свинцем, призводить до затримки диференціації соматотипів [5].Вченими дoведений дoстoвірний зв'язoк між інтенсивністю впливу екo-aнтрoпoгенних фaктoрів тa підвищенням зaхвoрювaнoсті людей, включaючи випaдки врoджених aнoмaлій. Літерaтурні джерелa вкaзують нa підвищену чутливість oргaнізму дo дії aнтрoпoгенних фaктoрів, a сaме пoтрaпляння дo ньoгo пестицидів тa aгрoхімікaтів, oсoбливo oргaнізм сприятливий дo дaнoгo впливу в рaнні періoди життя [6]. Як пoкaзують результaти епідеміoлoгічних дoсліджень, під впливoм цих фaктoрів підвищується чaстoтa тaких зaхвoрювaнь, як хрoнічний oтит, фaрингіт, зaхвoрювaння

Мета. У представленій статті обґрунтовано актуальність вивчення прокрастинації як стійкого інтегрального особистісного конструкту в умовах стрімкого розвитку сучасного суспільства. Вказано на доцільність розгляду деструктивного зволікання в академічному середовищі, зокрема, у студентів. Вивчення особистості прокрастинатора дало змогу отримати великий масив емпіричних даних у вигляді широкого спектра притаманних йому когнітивних, афективних, мотиваційних і конативних властивостей. Методи. Із метою зниження розмірності корелюючих між собою ознак та їх компактного й структурованого представлення застосовано процедуру факторного аналізу за допомогою методу головних компонент із використанням Varimax-ротації. Результати. В результаті виокремлено шість факторів: «емоційно-дезадаптивний», «агресивно-маніпулятивний», «мотиваційний», «самоцінно-прогностичний», «пристосування», «ірраціональний». На основі отриманих даних проведено кластерний аналіз методом k-середніх з метою визначення можливих розбіжностей у змістовому навантаженні встановлених складових конструкту прокрастинації, обумовлених поєднанням в їхніх межах діагностованих критеріїв із різною мірою вираженості. Це дало змогу виокремити чотири типи досліджуваного феномену. Домінуючими характеристиками студентів із «ірраціонально-астенічним» типом прокрастинації є прояв дезадаптивних когніцій і деструктивних емоційних патернів. Найбільш вираженою особливістю прокрастинаторів «демотивовано-ірраціонального» типу визначено відсутність інтенцій, які відігравали б роль вагомих спонук до включення у цілеспрямовану діяльність. «Дезадаптивно-агресивний» тип зволікання передбачає низький рівень здатності до конструктивного вирішення проблемних ситуацій і прояв ворожості та деструктивності у процесі побудови стосунків із соціальним оточенням. Особливістю прокрастинатора «мотиваційно-астенічного» типу є поєднання низького рівня мотивації з емоційно-дезадаптивними схильностями. Висновки. Результати проведеного емпіричного дослідження підтверджують доцільність тлумачення прокрастинації як інтегрального особистісного конструкту, що охоплює низку когнітивних, емоційних, мотиваційних та конативних властивостей індивіда.

У статті представлене тлумачення прокрастинації як інтегрального особистісного конструкту, що складається із психосоціальної та біологічної підструктур. Аналіз наукової літератури засвідчив, що переважна більшість науковців зосереджується виключно на дослідженні особистісних властивостей, пов’язаних зі схильністю індивіда до прояву дилаторних форм поведінки. Водночас, автори відзначають, що нейропсихологічні механізми, які складають основу біологічної підструктури вказаного конструкту залишаються недостатньо висвітленими, відтак, мета наукової праці полягає у їх детальному описі. У роботі використані теоретичні методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації наукової літератури й результатів досліджень з проблеми нейропсихологічних основ прокрастинації. Біологічна підструктура прокрастинації, згідно з описаними у статті положеннями, функціонує на нейрофізіологічному і психосоматичному рівнях. Перший рівень вказує на наявність взаємозв’язку між проявом досліджуваного параметру та активністю різних ділянок головного мозку. Насамперед, схильність до зволікання пов’язується зі зміною функціональних зв’язків між структурами, що розміщені в ділянці вентромедіальної та дорзолатеральної префронтальної кори, а також між вентромедіальним вузлом та зонами лобних часток кори головного мозку, зокрема нижньою, середньою та верхньою лобними звивинами. Психосоматичний рівень відображає наявність взаємозв’язку між схильністю особистості до прокрастинації та її здоров’ям. Зокрема стверджується, що погіршення фізичного самопочуття особистості схильної до зволікання опосередковується двома механізмами: психофізіологічними реакціями зумовленими стресом і поведінковими стратегіями зорієнтованими на збереження здоров’я. З іншого боку, погіршення самопочуття прокрастинатора можливе й внаслідок його схильності відкладати зміну способу життя при усвідомленні наявності шкідливих звичок. Теоретичний аналіз свідчить про необхідність подальшого емпіричного вивчення нейропсихологічних механізмів прокрастинації з метою поглиблення розуміння сутності цього феномену.