The article substantiates and proves, using a socio-naturalistic scientific approach, that corruption in Ukraine today is not an isolated phenomenon, but an organic consequence and symptom of a fundamental social crisis in the country. This means that today's Ukrainian corruption is a "crisis-type" corruption, that is, it is caused by a social crisis, which it itself deepens. The authors use the phenomenological method of studying the phenomenon of corruption. To explain social phenomena, the concept of the "sociogenic factor" is used, which is necessary for the existence of human society, namely the social culture of people as a measure of consistency of their will and consciousness with the laws of social nature. People's social culture consists of the following types: political, economic, legal, moral, religious, scientific and technical, rehabilitative, ecological, etc. Crisis-type corruption is also a phenomenon of "crimes caused by social anomalies". Corruption is a real phenomenon, but unnatural, because it manifests a violation of the laws of social nature with which people's social life should be coordinated. The authors present the concept of "anti-corruption vices," according to which anti-corruption measures can be effective only if they combine the following: 1) administrative (repressive) means; 2) reforms aimed at creating conditions in which it becomes profitable to live and work honestly. The concept is based on the fact that corruption in Ukraine today has a completely unique character, which distinguishes it from corruption in Western countries not only in quantitative characteristics, but also in qualitative. The results of the study of the unique Ukrainian corruption phenomenon and their consideration in improving anti-corruption policy in Ukraine can be very useful for other countries suffering from "crisis-type" corruption.

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського ТЕОРІЯ ТОлЕРАНТНОСТІ В КРИМІНОлОгІЇ У статті розглянуто підходи представників різних наук до визначення терміну «толерантність». Проаналізовано межі застосування терміна «нульова толерантність». Розглянуто межі терпимості в контексті толерантності в кримінології. Незважаючи на застосування терміна «теорія толерантності» під час вирішення кримінологічних проблем злочинності, в наукових джерелах не зустрічається визначення поняття теорії толерантності в кримінології. Обґрунтовано необхідність формулювання та введено в науковий обіг поняття «теорія толерантності в кримінології» як сукупності положень про межі терпимості до злочинних діянь. Ключові слова: теорія розбитих вікон, теорія толерантності, кримінологія, сукупність положень, межі терпимості, злочинні діяння.

No abstract

No abstract

No abstract