Мета: визначити гендерні особливості спортсменів і спортсменок, що займаються швидкісно-силовими видами спорту. Матеріал і методи: у дослідженні прийняли участь 87 спортсменів і спортсменок віком від 17 до 31 року різної спортивної кваліфікації, що навчаються в Харківській державній академії фізичної культури і спеціалізуються у швидкісносилових видах спорту. Серед досліджуваних було 34 дівчини і 53 юнаки. Використані методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел і інтернет-ресурсів з досліджуваної проблеми; психологічні методи: методика С. Бем "Маскулінність / фемінінність" і 16-факторний опитувальник Кеттелла; методи математичної статистики. Результати: було розглянуто групу швидкісно-силових видів спорту з точки зору їх впливу на формування гендерної ідентичності та виявлено гендерні схожості та гендерні відмінності у спортсменів і спортсменок, які спеціалізуються у важкій атлетиці, пауерліфтингу, швидкісно-силових видах легкої атлетики, у гирьовому і армспорті, бодібілдингу. Серед юнаків співвідношення маскулінних і андрогінних спортсменів складає відповідно 55:45%. У дівчат -74:26%. Маскулінних дівчат в швидкісно-силових видах майже в 3 рази більше, ніж андрогінних спортсменок і майже в 1,5 рази більше, ніж маскулінних спортсменів. Найбільш маскулінізаціі спортсменок сприяють важка атлетика (78%) і пауерліфтинг (80%). З'ясовано схожість і відмінності маскулінних і андрогінних юнаків і дівчат, що спеціалізуються у швидкісносилових видах спорту стосовно їх особистісних якостей. Висновки: ідентичність особистості формується протягом усього життя і спортивна діяльність є одним із чинників, який впливає на її формування. Відносно загальної кількості досліджуваних (n=87), які спеціалізуються у швидкісносилових видах спорту встановлено, що в цих видах спорту більше спортсменів (55%) і спортсменок (74%) маскулінного типу, ніж андрогінного. Фемінінних юнаків і дівчат у ході дослідження виявлено не було. Встановлено, що швидкісносилові види спорту сприяють маскулінізації і юнаків, і дівчат, але маскулінізація спортсменок, які займаються важкою атлетикою (78%) і пауерліфтингом (80%) більш виражена, ніж у юнаків. З'ясовано, що висока спортивна кваліфікація спортсменів (67%) і спортсменок (79%) сприяє формуванню у них маскулінного типу особистості. При аналізі особистісних якостей маскулінних і андрогінних юнаків та маскулінних і андрогінних дівчат виявлено між ними більше схожості, ніж відмінностей. У спортсменів відмінності виявлені тільки за одним чинником "підпорядкованість -домінантність", а у спортсменок -за двома "загальний рівень інтелекту" і "жорсткість -чутливість".Ключові слова: швидкісно-силові види спорту, гендер, маскулінність, андрогінність, фемінінність, ідентичність. біологічна стать, гендерні відмінності.

Мета: визначити гендерні особливості спортсменів і спортсменок, які спеціалізуються в циклічних видах спорту. Матеріал і методи: у дослідженні приймали участь 115 студентів і студенток, що займаються циклічними видами спорту і мають різну спортивну кваліфікацію. З них 54 спортсменки і 61 спортсмен. Використані методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел і інтернет-ресурсів з досліджуваної проблеми; психологічні методи: методика С. Бем «Маскулінність / фемінінність» і 16-факторний опитувальник Кеттелла; методи математичної статистики. Результати: була розглянута група циклічних видів спорту з точки зору їх впливу на формування гендерної ідентичності і виявлені гендерні схожості і гендерні відмінності у спортсменів і спортсменок. Серед досліджуваних виявлено відсоткове співвідношення маскулінних (48% юнаків, 54% дівчат) і андрогінних (52% юнаків, 46% дівчат). Фемінінних особистостей виявлено не було. Найбільш маскулінізації спортсменок сприяють плавання (67%) і лижні гонки (55%). З’ясовано схожість і відмінності маскулінних і андрогінних дівчат і юнаків, що займаються циклічними видами спорту стосовно їх особистісних якостей. Висновки: отримані результати свідчать про різний рівень особистісних якостей як у спортсменок, так і у спортсменів маскулінного і андрогінного типів. Найбільші відмінності встановлено у юнаків в показниках таких особистісних якостей як: підпорядкованість – домінантність (t = 5,38; р <0,001) та стриманість – експресивність (t = 5,63; р < 0,001) на користь спортсменів з маскулінним типом. У дівчат найбільш значуща достовірність отримана в показниках: стриманість – експресивність (t = 4,89; р < 0,001), боязкість – сміливість (t = 5,19; р < 0,001), впевненість у собі – тривожність (t = 6,17; р < 0,001) та консерватизм – радикалізм (t = 5,61; р < 0,001) з більш кращими результатами у спортсменок маскулінного типу. Ключові слова циклічні види спорту, гендерні схожості, гендерні відмінності, маскулінність, фемінінність, андрогінність.

The issues of restoration and development of living conditions in post-conflict territories through the application of the concept of “SMART-city” are highlighted. The effectiveness of the SMART approach to local governance and the promotion of dynamic urban development has been proven. To determine the feasibility of applying the development of the concept of “SMART-city” to the tasks of restoration and development of Donetsk and Luhansk regions, the problematic issues and conditions in which their life processes take place are highlighted. A schematic representation of the logical interrelationships of the structural elements of the concept of Smart city of directions of restoration, development of spheres of life of cities in post-conflict territories is presented. It was determined that the concept of “SMART-city” is based on the interaction of 6 basic structural elements: smart economy, mobile access, smart environment, smart housing, progressive people, modern management, which fully ensures a guaranteed solution to the problems of restoration and development of the spheres of life of cities on post-conflict territories. It has been determined that the processes of implementation and development of the “SMART-city” concept are only gaining momentum around the world, therefore, modern strategic documents of territorial and national development should be revised in terms of integration and correlation with the principles of “SMART-cities” development. Some available mechanisms for implementing the Smart city concept are given. It is argued that the orientation of city management towards the concept of “SMART-city” will allow changing the status of territories from post-conflict and subsidized to “smart” without going through intermediate stages of recovery and development, which, on the one hand, requires much more funding, on the other, minimizes the time spent on recovery and will accelerate the receipt of future income, expand development prospects.

Consideration and solution of problems concerning the anti-crisis management of the city in the context of ensuring its sustainable development is rather urgent and timely what is clearly pointed in this article. The process of managing the city development is characterized here in terms of achieving goals of a sustainable development. The role of the anti-crisis component in the process of managing a sustainable development of the city is shown as a stabilizing one. The properties of the city as a complex system and object of management are generalized. To make decisions on the city management these properties call for observation of such principles as a scientific character, goal setting, adaptability, unity of functioning and development, consistency of goals and interests, efficient use of resources, and complexity. The expediency of using a complex approach to fulfilling the tasks of urban development aimed at overcoming crisis phenomena and stabilizing the functioning is proved. The economic, ecological and social priorities are defined which are established when developing the anti-crisis strategy for a sustainable development of the city. The ways of developing the anti-crisis strategy for a sustainable development of the city are proposed to be based on the socio- ecological- economic approach. The arguments are given in favor of taking into account the interests of stakeholders when developing programs and projects on the anti-crisis management of the city. The attention is focused on the organizational and financial support for the implementation of the anti-crisis strategy. Monitoring and public control over the process of implementing the anti-crisis measures need in using relevant instruments, which should be the subject of further research.