Aim. The number of patients with endocrine disorders in the world, in particular, Graves’ disease is continuously increasing. Recent studies have determined the fact of insulin resistance in thyroid disorders. On the one hand, numerous researches prove correlation of hypothyroidism with arterial hypertension, ischaemic heart disease and lipid metabolism disorder, on the other – carbohydrate metabolism disorder and hyper-sympathicotonia are closely associated with hyperthyroidism. The subject of the research was to study the correlation of insulin resistance, lipid and carbohydrate metabolism indices in patients with Graves’disease. Material and Methods. During the study 53 (37 female and 16 male) patients with Graves’ disease with noticed IR have been examined. At the beginning, after 3– and 6-months thyreostatic therapy with insulin sensitizers (metformin or pioglitazone) the following investigations have been performed: assessing thyroid-stimulating hormone levels, free thyroxine and triiodothyronine; assessing glycated haemoglobin, glucose, C-peptide and fasting insulin as primary IR markers; calculating НОМА-IR index for analysing tissue sensitivity to insulin; calculating НОМА-β index for evaluating the functional capacity of β-cells of islets of Langerhans; measuring Caro indices to monitor hyperinsulinemia, measuring total cholesterol level, low-density lipoproteins, very-low-density lipoproteins, high-density lipoproteins , triglycerides, for analysing IR in relation to lipid metabolism. Results. The research results found out that free thyroid hormones and thyroid-stimulating hormone are closely related to lipid metabolism. Thus, thyroid-stimulating hormone was characterized as having direct correlation with low-density lipoproteins, while the free thyroxine inversely correlated with total cholesterol, low-density lipoproteins, and high-density lipoproteins. The free triiodothyronine negatively correlated with high-density lipoproteins. The research has also determined the direct correlation between insulin and free thyroxine, as well as free triiodothyronine in patients with diffuse toxic goitre. Conclusions. The study proves the presence of insulin resistance in patients with Graves’ disease that generates interest to further study of the changes in insulin sensitivity, relation of insulin resistance to thyroid-stimulating hormone, thyroid hormones and looking for the ways to correct these disorders.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького РЕЗЮМЕ. Наукові роботи останніх років звертають увагу на знижену чутливість до інсуліну в хворих із функціональною тиреоїдною патологією як при гіпо-, так і при гіпертиреозі. В результаті проведеного дослідження виявлено сприятливий вплив додаткового призначення інсулінових сенситайзерів хворим з дифузним токсичним зобом і наявною інсулінорезистентністю на показники вуглеводного та ліпідного обміну, а також позитивний ефект на тиреоїдну функцію. Отримані результати свідчать про тісний зв'язок між рівнем тиреоїдних гормонів і глюкозним метаболізмом.КЛЮЧОВІ СЛОВА: дифузний токсичний зоб, інсулінорезистентність, тирозол, метформін, піоглітазон.Вступ. Тиреоїдні гормони відіграють важливу роль у регуляції метаболізму глюкози та ліпідів. Уперше тісний зв'язок гормонів щитоподібної за-лози та вуглеводного обміну детально описав лау-реат Нобелівської премії доктор Бернардо Аль-берто Хуссей в 1947 році. Відтоді з'ясували, що гі-пертиреоз асоціюється з інсулінорезстентністю (ІР) [5,8]. Наукові роботи останніх років звертають увагу на знижену чутливість до інсуліну загалом в усіх хворих із функціональною тиреоїдною пато-логією, як при гіпо-, так і при гіпертиреозі [11]. Як випливає з даних літератури, переважна кількість тиреоїдозалежних генів знаходяться саме в печін-ці, яка безпосередньо відповідає за процес глюко-неогенезу та метаболізм глікогену [9,12, 19]. Вста-новлення наявності ІР при підвищеній функції щи-топодібної залози спонукало до пошуку засобів її корекції.До медикаментів, які зменшують ІР, відносять метформін (група бігуанідів) і піоглітазон (група тіа-золідиндіонів). Метформін -єдиний представник своєї групи, що визнаний усіма діабетичними та ен-докринологічними асоціаціями у світі, зокрема Американською діабетичною асоціацією (American Diabetes Association -ADA), Європейською асоціаці-єю з вивчення діабету (European Association for the Study of Diabetes -EASD) [7]. Метформін застосову-ють у лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та для його профілактики на стадії предіабету, синдромі полікістозних яєчників, ожирінні, неалко-гольному жировому стеатозі печінки. Метформін підвищує чутливість до ендогенного інсуліну, зни-жує глюконеогенез, впливає на ліпідний метабо-лізм, а також має тиреопротективну властивість [5,13]. Піоглітазон -агоніст γ-рецепторів, що активу-ються пероксисомним проліфератором (PPAR-γ), які разом з рецепторами до тиреоїдних гормонів відносяться до однієї суперсім'ї ядерних рецепто-рів. Експериментально встановлено, що інтрацере-бральне введення PPAR-γ агоніста піоглітазону змі-нювало транскрипцію тиреотропін-рилізингового гормону в гіпоталамусі та знижувало вміст вільного тироксину [3, 11]. Вдалося виявити, що піоглітазон знижує показники ІР через пригнічення рівня фак-тора некрозу пухлин-α у хворих на дифузний ток-сичний зоб (ДТЗ) [10]. Як відомо, фактор некрозу пухлин-α порушує сигнальний фосфатидилінозитол-3-кіназний шлях, якому належить провідна роль щодо ефектів інсуліну та його перехресної взаємо-дії з ...

Мета дослідження -оцінити ефективності Ипигриксу самостійно (запатентована назва іпідакрину) та у комбінації з Мілдронатом (запатентована назва мельдонію) у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу, що страждають на діабетичну полінейропатію, діабетичну енцефалопатію та ішемічну хворобу серця на тлі основного лікування. Матеріали і методи. Відібраних 112 пацієнтів розподілили на дві групи. У першій групі пацієнти разом із основним лікуванням отримували іпідакрин, а у другій -застосовували комбінацію іпідакрину з мельдонієм. Курс лікування тривав півтора місяця. До та після проведеної терапії проводили такі обстеження: неврологічні дослідження за допомогою шкали неврологічних розладів та ендокринологічні обстеження: глюкози й інсуліну крові натще, рівня індексу НОМА-IR; рівня мікроальбумінурії, креатиніну крові, швидкості клубочкової фільтрації, глікованого гемоглобіну, кортизолу та визначення показників ліпідного обміну. Результати та обговорення. Застосування Мілдронату на тлі основної терапії цукрового діабету 2-го типу з Ипигриксом сприяло зниженню концентрації мікроальбумінурії, креатиніну та збільшення швидкості клубочкової фільтрації, що свідчить на користь нефропротекції та пом'якшення перебігу ендотеліальної дисфункції. Висновки. Аналіз неврологічних даних свідчить про виразні позитивні зрушення під впливом призначення Ипигриксу хворим на цукровий діабет. Застосування Мілдронату хворим на цукровий діабет 2-го типу з проявами мікро-та макроангіопатії характеризувалось зниженням концентрації глюкози й індексу НОМА-IR, що підтверджує здатність препарату впливати на вуглеводний обмін.

No abstract

No abstract