Мета. Шляхом дослідження глибинних закοнοмірнοстей сенсοрних кοреляцій простору людськοї свідοмοсті сформувати узагальнений асоціативний етнічний портрет свідомості сучасного українця в цілому й мовної свідомості зокрема, що презентують етнолінгвокультурне співтовариство, водночас як і систему його мовних перцептивних стереотипів. Методи. Основним інструментарієм обрано такі методи:  метод семантико-диференціальних шкал, психοлінгвістичний метод спрямованого асοціативного експерименту, контекстуальний метод, методи спостереження, аналізу, систематизації, узагальнення  та  методу кількісних підрахунків. Застосовано комплексну методику на основі консолідації пошукового, експериментального, аналітичного, оцінного й  узагальнювального підходів. Результати. Змодельовано асоціативні ряди слів-стимулів, які визначають еталони вербалізаторів чуттєвого сприйняття; з’ясовано напрями, за якими відбувається формування перцептивних еталонів; окреслено фактори невідповідностей реакцій на стимул у респондентів західного та східного регіонів України; виявлено мовні стереотипи сенсорного рівня, які існують у мовній свідомості сучасних українців. Висновки. Результати спрямованого асоціативного експерименту виправдали очікування: респонденти актуалізували передбачені мовною системою об’єктивації – іменні сутності, які, інтегруючи притаманний українському етносу чуттєвий досвід, визначають еталони зорового сприйняття та репрезентують узагальнений асоціативний етнічний портрет мовної свідомості українців XXI ст., водночас як і систему його культурних перцептивних стереотипів. Отримані результати, як підґрунтя для глибшого осягнення закономірностей і тенденцій розвитку української мови у проекції на людську свідомість, сприятимуть упорядкуванню результатів внутрішнього рефлексивного досвіду українців, що, зрештою, уможливить опис української лінгвокультури.

No abstract

Dezutter) дослідників виявив недостатній ступінь розробки зазначеної проблеми, що обґрунтовує її актуальність. Найбільш нагальною вважаємо необхідність формування лінгвокраїнознавчої компетенції саме майбутніх учителів іноземних мов, які у процесі власної педагогічної діяльності транслюватимуть свої знання учням. Установлено, що єдине визначення лінгвокраїнознавчої компетенції наразі відсутнє. Систематизація існуючих дефініцій поняття «лінгвокраїнознавча компетенція» уможливила вироблення робочого визначення для цієї розвідки. У ході дослідження окреслено структуру лінгвокраїнознавчої компетенції. На позначення її елементів мови послуговуються лексичними одиницями з національно-культурним компонентом семантики, а саме -національними реаліями, конотативною та фоновою лексикою. Детально представлено методику опрацювання лексики з національно-культурним компонентом семантики у процесі лекційних і практичних занять із «Практичного курсу англійської / німецької / французької мови», «Країнознавство Англії / Німеччини / Франції» та «Лінгвокраїнознавство Англії / Німеччини / Франції». Акцентовано увагу на використанні у ході роботи текстів лінгвокраїнознавчого характеру, аудіо-та відеоматеріалів, навчальних віртуальних турів, що відповідають певній розмовній темі. Описано етапи роботи над лексичними одиницями з національно-культурним компонентом семантики та організації навчального віртуального туру. Застосування названих вище матеріалів сприяє активізації навчальної та пізнавальної активності майбутніх учителів іноземних мов закладів загальної середньої освіти. Ключові слова: майбутній учитель іноземних мов, професійна підготовка, міжкультурна комунікація, лінгвокраїнознавча компетенція, заклад загальної середньої освіти.