The problems of syntax are constantly at the center of attention of linguists, because the sentence structure in modern Ukrainian is rather flexible, which reacts sensitively to the target institutions of communication. This leads to the emergence of new questions at every stage of scientific knowledge. The issues of the insert category are also of such urgent issues, since today the researches, connected with the inserted structures, do not completely solve the problem of their formation and development in modern linguistics. The article deals with the actual problems associated with the development of the insert category, analyzes the history of the theory of inserts and inserted components in modern linguistics, reveals the common and specific features of the functioning of these structures. The principles of separation of inserts and inserted structures in linguistics are investigated. The analysis shows that in the early stages of the development of syntactic science, the delimitation of the inserted and inserted components was not considered, since they had no clear boundaries. Later, the attention of scholars was focused on the essence of instabilities; the functioning of the insert units; their analysis and semantics; the ratio of them to the part of the sentence. Separation of inserted structures occurred in the late 50'sin the early 60's of the twentieth century. It was found out that the inserted designs were a productive means of organizing scientific and educational texts. Since the concept of "insertion" goes beyond the traditional syntax and makes the implementation of the plane of expression, which belongs to the specificity of not only a certain style, but also a particular author, the study of this category in linguistics will remain relevant in the future. The works of Ukrainian linguists concerning the study of the special status of the inserted units are analyzed; their optional nature; structural organization of sentences with the specified syntactic components; their position in the sentence; Серія: Філологічні науки.-2019.-Випуск XVІІІ.-204 с. 163 semantics of insert constructions; features of intonation; communicative and text potential of these units; stylistic potential of inserted elements.

Мета. Проаналізувати структурні й функційні вияви конкретизувальних конструкцій у лінгвоукраїністиці. Методи. Методи дослідження, зумовлені метою та фактичним матеріалом, містять: метод лінгвістичного опису, який передбачає дослідження явища безпосередньо в тексті, метод емпіричного аналізу й синтезу, який здійснює класифікацію конкретизувальних конструкцій, метод дистрибутивного аналізу, який дає змогу через вивчення оточення конструкцій у тексті дослідити особливості їхнього функціонування. Результати. У статті розглянуто актуальні проблеми, пов'язані зі становленням категорії «конкретизація», проаналізовано різні аспекти дослідження конкретизувальних синтаксичних конструкцій, описано їхню структуру, значення, функції, схарактеризовано диференційні ознаки, типологійні вияви. Установлено, що конкретизувальні синтаксичні одиниці перебувають з іншими різновидами пояснювальних конструкцій (власне-пояснювальними, уточнювальними) в системних відношеннях. З'ясовано різницю між конкретизувальними й уточнювальними синтаксичними одиницями. Конкретизувальні конструкції слід відрізняти від уточнювальних, оскільки перші реалізують конкретизувальну семантику за допомогою конкретизації невизначеного поняття певної множини, тоді як останні уточнюють, звужують конкретне поняття, ознаку, дію. Покласифіковано конкретизувальні конструкції за морфологічним виявом стрижневого компонента (субстантивні, ад'єктивні, адвербіальні, вербумфінітні). Доведено, що зазначені конструкції можуть бути вживані в ролі будь-якого члена речення (зазвичай виступають додатком). Висновки. Конкретизувальні конструкції слід відрізняти від уточнювальних, оскільки їм притаманні відношення «цілого й частини» так само, як і уточнювальним конструкціям, проте якщо останні не вимагають для такого вираження спеціальних сполучників, конкретизувальні потребують уживання сполучників саме / а саме. Конкретизувальні синтаксичні одиниці в порівнянні з іншими різновидами пояснювальних конструкцій (власне-пояснювальними й уточнювальними) поступаються різноманіттям відношень пояснюваного й пояснювального складників, значенням, функціями. Проте вони доволі значущі, специфічні в системі пояснювальних складників, частотні в письмовому мовленні. До основних функцій аналізованих одиниць зараховують пояснювальну, комунікативну, акцентуаційну, модально-оцінну. Аналізовані конструкції можуть виконувати додаткову функцію якісної та кількісної оцінки.

The article considers the life of the Galician rural community of the early twentieth century, reflected in the works of Vasyl Stefanyk, the embodiment of the writer’s socio-political views. The spiritual foundations of the public rural system, which exist in the people’s consciousness at the genetic level and which act as a regulator and a reliable guardian of public order, have been analyzed. The authors trace how the new socio-political conditions cause changes in public life and what role the educated intelligentsia plays in these processes. In order to lead the people, it is necessary to understand them, to inspire their trust. Fiction is first and foremost an art. In the article, the writer’s ideas are presented through the interpretation of full-length, relief images, artistic details that express his ideas about the rural community. V. Stefanyk is an expressionist, so he portrays a person in extreme situations, in moments of the highest emotional tension, with a naked soul. This style of writing allows the author to achieve the maximum level of truthfulness. As a result, it was noted that at the beginning of the twentieth century there were traditions of collective solution of social problems in Ukraine, peasants sought to develop through education to improve their lives, to learn to defend their rights. Communities also took care of national life: they honored national heroes who became national symbols, because it was clear that without a common cultural memory, the images of which acquire symbolic significance, it was difficult to unite the people. Thus, Ukrainians have long traditions of public life that were interrupted during Soviet totalitarianism, but now the people are gradually returning to them, especially at critical moments in history when it is necessary to unite to confront the threats to democracy. As you can see, socio-political life continues in a cultural context, which is often determined for it. In view of this, it is promising to study the reflection of society in Ukrainian artistic literature, which depicts being in its entirety and diversity.

Early twentieth century called the defining events of the revival of Ukrainian statehood, in particular the main feature of state formation in this period is the formation and development of the Ukrainian state as the Ukrainian Central Council, Hetmanate of P. Skoropadsky and the Directory of the Ukrainian People’s Republic. The purpose of the article is to reveal the influence of the processes of Ukrainian state formation of 1917–1920 on military construction. Methods. The methodological basis of the study is based on the principles of objectivity and historicism, using methods to analyze historical sources, describe historical events, compare features of military construction in different years and generalize the process of military construction during the Ukrainian state of 1917–1920. Results. It is established that the process of Ukrainian state formation in 1917 and 1920 had a significant effect on military construction. During the Ukrainian Central Rada there was an active process of Ukrainization of the Ukrainian army, but in the end the process of Ukrainization of the army due to the original confidence of the leaders of the Ukrainian Central Rada and, above all, due to neglect of the army. Military construction during the Hetmanate became more progressive in this process, but was not completed due to the constant negative impact on these processes of other states, which feared that the Ukrainian army would grow into a powerful and capable army. Focusing on the processes of military construction during the Directory of the Ukrainian People’s Republic, it should be noted that significant changes in these processes occurred due to the adoption of the Disciplinary Statute and the Law “On Improving the State of the Troops”, gradually collapsed. Conclusions. Considering the peculiarities of military construction during the Ukrainian state formation of 1917–1920, it is established that the process of formation of the Ukrainian army was not completed under any of the ruling regimes. The ruling authorities of each of the studied periods tried to form a strong Ukrainian army, but due to disregard for the needs of the army, personal confidence, intervention of foreign political forces and changes in political course, this task was not fulfilled. In the perspective of the next explorations it is planned to reveal the peculiarities of military construction during the reign of the Western Ukrainian People’s Republic.Key words: ukrainianization of the army, ukrainian statehood, Ukrainian Central Rada, Hetmanate of P. Skoropadsky, Directory of the Ukrainian People’s Republic. Початок ХХ ст. іменується визначальними подіями відродження української державності. Зокрема, головною особливістю державотворення в цей період є становлення та розвиток української держави як Української Центральної Ради, Гетьманату П. Скоропадського і Директорії Української Народної Республіки. Мета статті передбачає розкриття впливу процесів українського державотворення 1917–1920 рр. на військове будівництво. Методи. Методологічна основа дослідження побудована на принципах об’єктивності та історизму із застосуванням методів аналізу історичних джерел, опису історичних подій, порівняння особливостей військового будівництва в різні роки й узагальнення процесу військового будівництва в період українського державотворення 1917–1920 рр. Результати. З’ясовано, що процес українського державотворення 1917–1920 рр. відчутно позначився на військовому будівництві. За часів Української Центральної Ради відбувався активний процес українізації української армії, однак зрештою цей процес через самобутню впевненість лідерів Української Центральної Ради та, перш за все, через нехтування потребами війська занепав. Військове будівництво в період Гетьманату стало більш прогресивним у цьому процесі, однак не було до кінця завершене через постійний негативний вплив на ці процеси інших держав, які боялися, що українська армія переросте у потужне боєздатне військо. Акцентуючи увагу на процесах військового будівництва за часів Директорії Української Народної Республіки, потрібно зауважити, що істотні зміни у цих процесах відбулися завдяки ухваленню Дисциплінарного статуту та Закону «Про поліпшення стану військ», однак із пова-ленням правління Директорії Української Народної Республіки військове будівництво, започатковане нею, поступово згорталося. Висновки. Розглянувши особливості військового будівництва за часів українського державотворення 1917–1920 рр., встановлено, що процес формування українського війська не був завершений за жодного з владних режимів. Панівна влада кожного з досліджуваних періодів намагалася сформувати потужну українську армію, але через неврахування потреб війська, особисту самобутню впевненість, втручання зовнішніх політичних сил та зміни політичного курсу це завдання не було виконано. У перспективі подальших розвідок передбачено розкриття особливостей військового будівництва за часів становлення Західноукраїнської Народної Республіки.Ключові слова: українізація армії, українська державність, Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія Української Народної Республіки.

No abstract