Актуальність. Дослідження серотоніну при епілепсії численні, але важливість серотоніну при цьому захворюванні потребує подальшого вивчення. Метою роботи було проаналізувати клінічні особливості хворих на епілепсію і рівень серотоніну в сироватці крові в міжприступному періоді. Матеріали та методи. Клінічні дослідження проводилися в Батумському медичному центрі. Обстежено 80 хворих на епілепсію: 35 (43,75 %) чоловіків і 45 (56,25 %) жінок із середнім віком 50 ± 7 років. Усі пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади протягом щонайменше одного року. Серед них було 55 (68,75 %) ocіб із симптоматичною епілепсією, які зазнали органічної черепно-мозкової травми. Симптоматичні парціальні напади діагностовано в 3 (3,75 %) випадках, а генералізовані — у 22 (27,5 %). Генез епілепсії підтверджено за допомогою нейровізуалізаційного методу (магнітно-резонансна томографія мозку). На основі аналізу клінічних даних виділено три групи пацієнтів, які відрізнялися за тяжкістю і перебігом епілепсії та не мали відмінностей за етіологією нападів, статтю й віком: 1-ша група — тяжкохворі з частими епілептичними нападами (5–10 разів на рік) при хронічному перебігу; 2-га група — особи зі стабільним перебігом захворювання, пацієнти з рідкими епілептичними нападами (2–3 рази на рік); 3-тя група — хворі, тривалість епілепсії в яких становить один рік. У контрольну групу включено 20 практично здорових осіб. Результати та висновки. У здорових пацієнтів рівень серотоніну знизився на 12,1 % (p < 0,04). В осіб, у яких тривалість епілепсії становить один рік, рівень серотоніну підвищився. У хворих із частими нападами і тяжкою епілепсією (1-ша група) спостерігається зниження рівня серотоніну (61,3 %). При стабільному перебігу (2-га група) зареєстровано помірне зменшення рівня серотоніну, що є вірогідно нижчим, ніж при тяжкому перебігу захворювання (24,1 %, p < 0,05). Уміст серотоніну в 3-й групі вищий, ніж у першій. У 1-й групі пацієнтів рівень серотоніну знизився до 2,541 ± 0,149 мкм/л (р < 0,01). Активація метаболізму триптофану є причиною зниження рівня серотоніну у хворих на епілепсію. При всіх формах епілепсії спостерігалося вірогідне зменшення міжприступного періоду порівняно з контрольною групою. У дослідженнях показано зв’язок між віком появи епілепсії і зниженням рівня серотоніну в крові.

Актуальність. У дослідженнях показано, що в пацієнтів із цукровим діабетом ймовірність розвитку когнітивних проблем більша порівняно з особами без діабету. Мета дослідження: аналіз клінічних характеристик деменції у хворих на цукровий діабет. Для діагностики деменції використовували Коротку шкалу оцінки психічного статусу, що дозволяє виявити когнітивні зміни. Для підтвердження етіології когнітивних розладів проводили комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію головного мозку. Матеріали та методи. Oбстежено 120 пацієнтів (58 чоловіків і 62 жінки) із цукровим діабетом віком від 32 до 70 років. Середня тривалість захворювання становила 5–10 років. Ocіб із цукровим діабетом 1-го типу було 75 (62,5 %), 2-го типу — 45 (37,5 %). У 45 (37,5 %) випадках цукровий діабет 1-го типу був пов’язаний із високим артеріальним тиском. Кількість пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу і підвищеним артеріальним тиском становила 43 (35,83 %). Результати. Найбільш виражений атрофічний процес у скроневій і лобовій ділянках зареєстровано в 41 (34,16 %) випадку, з ушкодженням півкулі — в 13 (10,83 %), стовбурових структур — у 9 (7,5 %). Когнітивні зміни більш виражені і стійкіші у хворих на цукровий діабет 1-го типу, ніж у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Висновки. Пацієнтам із когнітивними порушеннями призначати протидіабетичні препарати рекомендується тільки після детального обстеження. На жаль, механізм розвитку деменції сьогодні до кінця не вивчений, ефективних методів профілактики не розроблено. Проте існує можливість проведення скринінгу хворих на цукровий діабет для виявлення когнітивних розладів. У дослідженнях продемонстровано, що особи з цукровим діабетом вдвічі частіше мають серйозні проблеми з мисленням і пам’яттю, у них також вищий ризик розвитку транзиторної ішемічної атаки. Хворі з високим артеріальним тиском у середньому віці вдвічі частіше страждають на черепно-мозкову травму. До групи високого ризику входять пацієнти віком 40–64 роки з цукровим діабетом і підвищеним артеріальним тиском. Доведено, що в них зменшується об’єм мозку, виникають проблеми з пам’яттю та мисленням. Підвищений артеріальний тиск в оcіб цього віку може викликати багато негативних наслідків. У пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу когнітивні розлади проявляються в дефіциті праксису, а потім гнозису і мовленнєвої функції. Однак орієнтація в часі, а також короткочасна пам’ять порушуються менше. У попередніх дослідженнях вказують на зв’язок між діабетом і високим артеріальним тиском та підвищеним ризиком деменції. Потрібні додаткові дослідження, щоб отримати повне розуміння їх впливу на мозок.

Oncological diseases are one of the main causes of morbidity and mortality in the world. The problem is quite topical since the number of patients with cancer is a sensitive theme. At present, there are about 20 million people having the disease all over the world. Hence, the number of elderly people with the disease is about 10-15%. The purpose of our research was to study dementia in cancer patients. The study was conducted in the Batumi high-tech hospital (Batumi Oncological Center). 100 patients aged 25 to 75 participated in this study. Among them, the 60 patients were female and 40 were male. At the same time, only 45 patients were operated on. Of these, 16 patients were operated after chemotherapy, 4 patients after radiotherapy and 35 patients during combination therapy. 6 patients with lung cancer, 22 patients with breast cancer, 6 patients with skin cancer, 7 patients with gastric cancer, 4 patients with bladder cancer, 15 patients with ovarian cancer, 25 patients with uterine cancer were examined. In the study, three of them had the family history of dementia. We studied the patient's medical history, physiological data, assessed their mental and cognitive functions to determine the diagnosis of dementia. We studied the patient's medical history, physiological data, assessed their mental and cognitive functions, mini-mental state examination, and carried out a survey of family members as the patients often had difficulty precisely describing the symptoms to determine the diagnosis of dementia. Out of 100 patients, 20% of them had mild dementia, 44% - moderate dementia and 35 % - severe dementia. Among the patients examined, dementia was not observed in 1%. Computed tomography of the brain was performed on the examined patients. Cerebral atrophy, a decrease in brain mass and volume in 34%, cortical atrophy in 60% of patients and the expansion of the ventricle system of the brain in 35% were revealed in the pathomorphological picture. The atrophic process is strongly expressed in the pariental (17%), frontal and temporal lobes (76%). Therefore, dementia is quite common in cancer patients with severe and moderate depression, predominant in 79%. Dementia was not observed only in one case, which is very important. The researchers point out reversible dementia after chemotherapy, which is reversible after a while. Community involvement has great importance for the treatment and psychological adaptation to the new reality of cancer patients. It is necessary to develop educational programs aimed at providing assistance from the moment of diagnosis to the end of treatment.