The paper is grounded upon the fact that the amount of vocabulary in the English language is expending and growing quickly, as its constant development and enrichment are both an obligatory condition and a direct consequence of the progress in the particular branches of human activity. It has been accentuated that all terms, fulfilling the applied function of the tools of cognition and means of fixing scientific and technological progress, are unified and fixed in the language. Based on this, the classification of terms has been done according to normativity – non-normativity. Grounding on the number of already existing definitions, we understand a terminological phrase as a semantically integral word combination of two and more words connected by prepositions, or asyndetically. The correlation concerning the morphological structure of terms demonstrates a clearly expressed tendency of derivation being used as the main way of word-building in the development of sports terminological units. The conducted analysis of the studied mono- and multi-component terminological units showed that derivation is one of the most powerful sources of development of sport terminology. The corpus of sports terms can be described in accordance with the specialized spheres of use. The amount of vocabulary in the English language is expending and growing quickly, as its constant development and enrichment are both an obligatory condition and a direct consequence of the progress in the particular branches of human activity. The dynamic development of sports contributes to its belonging to the social area and gains a global meaning. Sport is not only a purely professional activity of a person, but also a part of the cultural, political and economic life of the country, an integral segment of traditions and self-consciousness of the people. Sport draws attention of lots of specialists and scholars, in particular linguists, who study its verbal representation and treat sports terminology as a prior one.

In the article, for the first time in Eastern European linguodidactics, an original method of using students' emotional intelligence data and their personal linguoculture for a new structuring of didactic material in the study of foreign languages (on the example of Ukrainian as a foreign language) is offered. The authors aimed to make theoretical generalizations and conclusions about the main subject of the research, to determine the types of emotional-intellectual relation of students to a foreign language in the classes of the higher educational institutions and to model the general methodological scheme on the basis of sociological and functional-semantic data. The used methods can be clearly divided into theoretical, sociological and modeling, which made it possible to demonstrate a new approach to the thematic presentation of didactic material on the example of the concept HAPPY and determine the degree of flexibility of students' emotional intelligence in foreign language classes. First of all, the international significance of the article lies in the first attempt of the synthesis of the theory of emotional intelligence and linguoculturology (theory of concepts) in the optimization of the foreign language didactics; secondly, the authors, with the help of associative experiment and functional-field thematic structuring, offered a new model of presenting the lexical material of foreign language teaching for the first time.

У статті визначено поняття «метод асоціативних символів» (МАС) та описано суть асоціативної методики, її функціональність і значення для навчання іноземної мови в інклюзивному освітньому середовищі 1–2 класів. Установлено психолого-педагогічні критерії для ефективного залучення асоціативних методик викладання. Розглянуто основні навички, які допомагають розвинути методику в ході опанування іноземної мови, і схарактеризовано переваги й труднощі під час застосування в інклюзивному класі. Окреслено освітній потенціал методики асоціаційних символів під час подолання труднощів у процесі навчання здобувачів освіти з психофізіологічними порушеннями. Виділено категорії, для яких методика оптимальна. Молодший шкільний вік визначено як важливий період для вивчення іноземної мови з огляду на превалювання образного мислення. Це передбачає широке використання асоціацій у навчальному процесі молодших школярів, що зі свого боку потребує відповідної підготовки майбутніх учителів. Раннє вивчення іноземної мови необхідне для здобувачів освіти загалом, і з психофізіологічними особливостями зокрема. Діти з обмеженими можливостями ще в дошкільному віці починають розуміти свою відмінність від однолітків без порушень розвитку. Тому в освітньому закладі необхідно створювати необхідні умови для формування в дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності ще в ранньому віці, адже всі діти є цінними й активними членами суспільства. Найсуттєвішими труднощами в навчальному процесі й середовищі закладів загальної середньої освіти є навчальні й матеріально-технічні проблеми для дітей з особливими потребами. Саме тому необхідно приділити найбільшу увагу підбору ефективних і доступних методів навчання. Методика асоціативних символів – це метод «живого» викладання, ігровий метод, мова рухів, жестів, міміки. Він дозволяє дитині пізнавати світ у живому спілкуванні, що і є головною перевагою методу, оскільки дитина вчиться, не втомлюючись. Визнано, що перевага методу асоціативних символів над іншими формами навчання полягає в тому, що він ігровий. Установлено, що залучення різних аналізаторів допомагає учням компенсувати свої особливості й розвивати вроджені задатки. Доведено, що ігри захоплюють увагу, розвивають пам’ять, спонукають учнів до активної взаємодії з вчителем. Розглянуто, що гра й асоціації дають змогу повторити лексику з теми, організувати відпочинок на уроці, активізувати словниковий запас дітей, навчити учнів вживати лексику в різних мовленнєвих ситуаціях, розвивати творчість.