Державна установа "Національний науковий центр "інститут кардіології імені академіка м. Д. стражеска" Національної академії медичних наук україни", м. київ Результати досліджень та їх обговорення. Через 6 місяців у обстежуваної групи пацієнтів значно знизилась середня Чсс спокою в уд./хв та мс за результатами еКГ порівняно як із першим, так із другим візитами. При цьому під час хМ подібної закономірності не виявлено. При оцінці показників ЯЖ та Тса значно зменшилась кількість балів за the minnesota living with heart failure questionnaire (МаЯЖхсН) станом на останній візит, також зменшилась кількість балів за фізичним фактором здоров'я у цій же анкеті, причому станом уже при другому візиті. Проведений кореляційний аналіз виявив зв'язок кількості балів за шкалами Тса ehra та saF із показником середньодобової Чсс за даними 24-х год хМ еКГ. При зіставленні обох стратегій жорсткий контроль показав значну перевагу щодо зниження тривалості мінімального, максимального та середньо-го інтервалів r-r в уд./хв та підвищення їх тривалості в мс, а отже, і відповідне зниження Чсс за даними еКГ (1, 2, 3 візити), зниження середньої за добу (1, 2, 3 візити), середньої максимальної (1, 2, 3 візити), середньої мінімальної (1, 2, 3 візити), середньої в активний період (1, 2, 3 візити), середньої в пасивний період (1 візит) Чсс в уд./хв, циркадного індексу (ЦІ) (1, 2 візити) та підвищення середньої за добу (1, 2, 3 візити), середньої максимальної (1, 2, 3 візити), середньої мінімальної (1, 2, 3 візити), середньої в активний період (2, 3 візити), середньої в пасивний період (1 візит) Чсс в мс за даними хМ еКГ. Висновки. У пацієнтів із ПФФП неклапанного ґенезу протягом 6-місячного спостереження 24-годинний хМ показав себе об'єктивним показником контролю Чсс. Застосування бб при ПФФП має позитивний вплив на ЯЖ шляхом зниження інтен-сивності симптомів сН за шкалою МаЯЖхсН за рахунок поліпшення фізичного фактора здоров'я. Зафіксована під час хМ еКГ середньодобова Чсс>91 уд./хв є предиктором негативної динаміки Тса за шкалами ehra і saF. Жорсткий контроль демонструє більш виражений вплив на Чсс за даними еКГ та хМ еКГ. Жодна із стратегій контролю Чсс не продемонстру-вала своєї переваги щодо покращення ЯЖ та Тса.Ключові слова: постійна форма фібриляції передсердь; контроль частоти серцевих скорочень; якість життя; тяжкість симп-томів аритмії.

No abstract

РЕЗЮМЕ. Мета дослідження -оцінити динамічні зміни толерантності до фізичних навантажень у пацієнтів із постійною формою фібриляції передсердь неклапанного походження на фоні застосування β-адреноблокаторів (ББ), визначити критичне значення ЧСС як предиктор негативної динаміки функціонального стану пацієнтів при 6-місячному спостереженні, виявити перевагу однієї із стратегій контролю ЧСС.Матеріал і методи. У дослідження послідовно включено 30 пацієнтів. Тривалість спостереження становила (238,3±17,0) днів, дизайн передбачав 3 візити. Титрування дози ББ проводилось (67,7±10,3) днів (інтервал між 1 та 2 візитами). Прийом максимальної або максимально переносимої дози ББ тривав (170,6±17,7) днів (інтервал між 2 та 3 візитами). Парні навантажувальні проби -тредміл-тест (ТТ) та тест 6-хвилинної ходьби (6ХТХ) проводились під час другого та заключного візитів.Результати. Протягом 6-місячного спостереження у обстежуваної групи пацієнтів значимо зросли САТ на фоні субмаксимального ФН, інотропний резерв та резерв подвійного добутку (ПД), а також зменшився індекс ПД. Здійснений кореляційний аналіз виявив зв'язок індексу ПД із показником середньодобової ЧСС за даними 24-годинного ХМ ЕКГ. За умови досягнення жорсткого контролю ЧСС через 6 місяців значимо зменшилась відстань, пройдена пацієнтами при 6ХТХ. При зіставленні обох стратегій жорсткий контроль показав значиму перевагу щодо зниження ЧСС спокою, ЧСС на фоні субмаксимального ФН (2 і 3 візити), ПД спокою, індексу ПД, а також підвищення досягнутого хронотропного резерву (2 візит).Висновки. Через 6 місяців при застосуванні ББ у хворих на ПФФП неклапанного походження відзначається покращення толерантності до ФН. Предиктором її зниження є середньодобова ЧСС>90,5 уд/хв, зафіксована під час ХМ ЕКГ. Жорсткий контроль ЧСС має перевагу перед м'яким щодо покращення функціонального стану пацієнтів та їх прогнозу.КЛЮЧОВІ СЛОВА: постійна форма фібриляції передсердь; контроль частоти серцевих скорочень; толерантність до фізичних навантажень; тредміл-тест; тест 6-хвилинної ходьби.Вступ. Поширеність фібриляції передсердь (ФП) у загальній популяції протягом останнього десятиліття збільшилась удвічі і, за даними епіде-міологічних досліджень, становить 2 %. Розпо-всюдженість ФП змінюється із віком: у осіб мо-лодше 49 років -0,12-0,16 %; у людей віком 60-70 років -3,70-4,20 %, а у осіб у віці 80 років або старше -10-17 % [1]. Постійна форма фібриляції передсердь (ПФФП) спостерігається у половини хворих на ФП [1][2][3]. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у спокої >80 уд/хв фіксується майже у 50 % пацієнтів із ПФФП [2, 3]. Адекватний контроль ЧСС пов'язаний зі зниженням проявів симптомів аритмії та серцевої недостатності (СН) і є важли-вою мішенню для поліпшення терапії хворих на ПФФП [2]. Відомо, що серед пацієнтів із ПФФП за-фіксована J-подібна залежність між ЧСС і смерт-ністю [4]. Цільові показники ЧСС, як у спокої, так і при фізичних навантаженнях (ФН), у хворих на ПФФП залишаються невстановленими величина-ми [5, 6]. Європейське товариство кардіологів не висловило єдиної думки щодо даної про...

Summary. The aim of the work was to study clinical and pathological factors affecting the prognosis of the disease in patients with stage III–IVA-B oral squamous cell carcinoma (OSCC). Materials and Methods: A retrospective review of medical records of 234 patients with stage III–IVA-B OSCC was performed in order to study the impact of clinical and pathological factors on disease-free survival (DFS) and overall survival (OS). Results: Multivariable analysis of clinical factors revealed a statistically significant effect of stage IVA-B and the presence of surgical complications on DFS (hazard ratio (HR) = 4.9 (95% confidence interval (CI) 2.9–8.3), p < 0.001; HR = 1.6 (95% CI 1.0–2.6), p = 0.047), respectively. Stage IVA-B, the presence of surgical complications and the retromolar trigone subsite were found to have a statistically significant impact on OS (HR = 4.0 (95% CI 2.5–6.5), p < 0.001; HR = 1.8 (95% CI 1.1–2.8), p = 0.01; HR = 1.9 (95% CI 1.1–3.2), p = 0.02), respectively. Multivariable analysis of pathological factors showed a statistically significant effect of positive resection margins, the multiple lymph node involvement and high-grade tumor on DFS (HR = 3.7 (95% CI 2.0–6.6), p < 0.001; HR = 4.3 (95% CI 2.8–6.7), p < 0.001; HR = 1.6 (95% CI 1.1–2.2), p = 0.01), respectively. Besides, positive resection margins and multiple lymph node involvement were found to cause a statistically significant impact on the OS (HR = 3.6 (95% CI 2.0–6.5), p < 0.001; HR = 3.7 (95% CI 2 5–5.6), p < 0.001), respectively. A tumor grade tended to worsen OS (HR = 1.4 (95% CI 1.0–1.9), p = 0.053). Conclusion: Stage IVA, B, the presence of surgical complications, the retromolar trigone subsite, positive resection margins, multiple lymph node involvements and high-grade tumor were found to be significant clinical and pathological prognostic factors in patients with stage III–IVA-B OSCC.

Мета дослідження – визначити предиктори досягнення жорсткого контролю ЧСС у хворих із постійною формою фібриляції передсердь (ПФФП) та супутньою серцевою недостатністю на момент виписки із стаціонару, виявити переваги застосування бісопрололу чи карведилолу для контролю ЧСС. Матеріал і методи. У дослідження послідовно включені 30 пацієнтів. Тривалість спостереження склала 238,3±17,0 днів, дизайн передбачав 3 візити. Титрування дози ББ проводилося 67,7±10,3 днів (інтервал між 1 і 2 ві­зитами). Прийом максимальної або максимально переносимої дози ББ тривав 170,6±17,7 днів (інтервал між 2 і 3 візитами). Парні навантажувальні проби – тредміл-тест (ТТ) і тест 6-хвилинної ходьби (6МТХ) проводилися під час 2 і 3 візитів. Результати. Пацієнтів було поділено на дві групи – з серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду СНзберФВ (n=159) та з серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду СНзнижФВ (n=64) лівого шлу­ночка (ЛШ) за даними ЕхоКГ та підгрупи відповідно до призначеного ББ. Середня ЧСС за даними ЕКГ на момент виписки із стаціонару складала (78,6±11,1) уд/хв, у 148 (66,4 %) пацієнтів мав місце жорсткий контроль ЧСС, а у 75 (33,6 %) – м’який. Для контролю ЧСС застосовували наступні препарати: бісопролол у 171 (76,7 %) хворого, карведилол у 52 (23,3 %), дигоксин у 81 (36,3 %). Висока доза β-адреноблокаторів, тобто середньотерапевтична і вища, мала місце у 139 (81,3 %) випадках при застосуванні бісопрололу та у 24 (46,2 %) – при прийомі карведилолу. На момент виписки дозування препаратів для контролю ЧСС було наступним: бісопролол – (6,3±3) мг, карведилол – (23,7±15,8) мг, дигоксин – (0,21±0,10) мг. Висновки. На момент виписки жорсткого контролю ЧСС у пацієнтів із ПФФП досягнуто у 34,4 % і супутньою СНзнижФВ та у 63,5 % і супутньою СНзберФВ, а м’якого контролю ЧСС – у 65,6 % та 36,5 % хворих відповідно. Можливість досягнення жорсткого контролю ЧСС на момент виписки у хворих із ПФФП та супутньою СНзнижФВ знижується за умови використання карведилолу, порівняно з терапією бісопрололом (p=0,049) при стандартизації за іншими факторами ризику. При цьому, як наслідок, зростає застосування дигоксину (p=0,03) як допоміжного препарату для контролю ЧСС. Можливість досягнення жорсткого контролю ЧСС на момент виписки для пацієнтів із ПФФП та супутньою СНзберФВ пов’язана із використанням високих доз (середня терапевтична і вище) β-адреноблокаторів (p<0,001); при стандартизації за іншими факторами ризику використання бісопрололу не має значимої переваги, порівняно із терапією карведилолом (p=0,57), проте наявний дозозалежний ефект (p=0,02).