У статті розглянуто сучасний стан ринку цінних паперів в межах  фінансового забезпечення грошово-кредитних відносин. Визначено основні важелі підтримки вітчизняного ринку цінних паперів. Акцентовано увагу на подальший розвиток грошово-кредитних відносин шляхом використання цінних паперів як інструментів для залучення інвестицій щодо відновлення зруйнованої інфраструктури країни. Наголошується, що подальший розвиток ринку цінних паперів залежить від розвитку економічного потенціалу країни. Проаналізовано нормативно-правові акти. Розглянуто підходи щодо обігу цінних паперів. Розкрито вплив диджиталізації на появу інноваційних фінансових інструментів. Наголошується, що обіг банківських депозитних сертифікатів сприятиме розвитку ринку цінних паперів та грошово-кредитних відносин. Випуск інфраструктурних облігацій та емісія зелених облігацій сприятимуть підтримці екологізації країни. Проведено огляд інноваційних фінансових інструментів окремих країн. Розглянуто особливості функціонування ринку цінних паперів за межами країни, показано використання альтернативних фінансових інструментів провідних країн світу. Окреслено механізм проектного фінансування з огляду на появу альтернативних фінансових інструментів. Обґрунтовано напрями застосування механізму проектного фінансування в національній економіці. На основі досвіду провідних країн світу визначено пріоритети розвитку ринку цінних паперів з урахуванням специфіки функціонування грошово-кредитної системи та економіки України в цілому. Акцентується увага на ліквідності сучасних фінансових інструментів. Пропонується запровадити низку податкових пільг, що пов’язані з обігом окремих фінансових інструментів. Наголошується на необхідності створення інструментарію гарантії захисту іноземних інвестицій. З огляду на досвід держав світу з організації та використання альтернативних фінансових інструментів залучення коштів в різні сектори економіки свідчить, що їх ефективне застосування можливе у разі вироблення і впровадження єдиної цілісної державної політики, гармонізованої з міжнародним законодавством, яка враховуватиме кращі практики провідних країн світу та особливості національних умов.

Стаття присвячена аналізу сучасного стану бізнесу та окремим аспектам його фінансової підтримки в Україні під час російсько-української війни. За обставин великої кількості руйнувань цивільних об’єктів та об’єктів інфраструктури по всій території нашої країни, вимушеної міграції населення через військову агресію, інфляційних процесів, розірвання комерційних угод з Республікою Білорусь та блокування українських портів вітчизняний бізнес опинився на межі існування. Враховуючи важливість стабілізації національної економіки задля можливості подальшого фінансування країною своєї обороноздатності, ліквідації наслідків та підтримки постраждалих від російсько-української війни, надзвичайної актуальності набуває питання фінансової підтримки підприємств та підприємців України в умовах воєнного стану, оскільки саме бізнес-сектор є основним джерелом податкових надходжень до бюджету. Метою статті є розкриття та систематизація ключових фінансових аспектів підтримки вітчизняного бізнесу в умовах воєнного стану в Україні. Досягнення мети забезпечується використанням таких методів, як аналіз і синтез, узагальнення та наукова абстракція. Станом на сьогодні українська економіка функціонує лише наполовину. Працюючу частину в основному складають підприємства критичної інфраструктури, що надають послуги населенню у сфері медицини, водопостачання, енергопостачання, газопостачання, виробництва та реалізації продуктів харчування та іншими групами товарів повсякденного вжитку. Однак робота навіть цих підприємств можлива лише на підконтрольних Україні територіях та тих територіях, де не відбувається військових дій. За підтримки міжнародних партнерів та на основі реформування податкового законодавства в Україні вже зроблені суттєві кроки фінансової підтримки вітчизняних підприємств та підприємців, проте ці ініціативи потребують поглиблення та розширення з метою подальшого відновлення національної економіки, що повинно досягатись шляхом відбудови та розвитку таких сфер як аграрний бізнес, харчова промисловість, фармацевтика, легка промисловість, торгівля та забезпечення ресурсами. Розвиток та посилення власних економічних можливостей, повна ліквідація будь-яких економічних зв’язків з країнами-агресорами, розвиток європейської співпраці за рахунок виходу вітчизняних виробників на новий рівень допоможе не тільки прискорити перемоги та завершити війну, а й закладе фундамент економічного зростання та швидкого відновлення нашої країни.  

Наукове дослідження, що відображено у статті, зосереджене на розгляді та обґрунтуванні основних і актуальних проблемних аспектів застосування інструментів управління ризиками та рекомендаціях щодо їх оптимального поєднання задля забезпечення максимальної ефективності управління ризиками при реалізації інвестиційних та інфраструктурних проектів відновлення України. У статті використані методи теоретичного аналізу наукової літератури, статистичного аналізу для дослідження та систематизації даних про обсяги економічних збитків за час повномасштабної війни в Україні та оцінки потреб в інвестиціях відновлення за секторами економіки та порівняльного аналізу  страхових і гарантійних інструментів управління ризиками інвестиційних та інфраструктурних проектів з врахуванням воєнно-політичних умов їх реалізації тощо. Результати дослідження показали, що інвестиційні та інфраструктурні проекти відновлення України супроводжуються значними ризиками, які пов'язані з невизначеністю економічних та політичних умов під час війни росії проти України, фінансовими та технічними процедурними проблемами, змінами в законодавстві, зокрема щодо інструментів стимулювання інвестицій тощо. Для ефективного управління цими ризиками необхідно використовувати комплексний підхід, що включає в себе розробку стратегії управління ризиками, визначення процедур контролю та моніторингу ризиків, використання фінансових, гарантійних, страхових та діджитал інструментів тощо. Наукова новина дослідження полягає у постановці питання необхідності розробки оптимального поєднання інструментів управління ризиками для інвестиційних та інфраструктурних проектів відновлення України в умовах невизначеності, пов’язаного з воєнним та післявоєнним періодом і його умовами. Практична значущість полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані управлінцями, інвесторами та розробниками проектів відновлення економіки України як в умовах існуючого військового стану, так і після його завершення.

У статті обґрунтовано особливості розвитку та впровадження медичного страхування в Україні. Метою статті є вирішення проблеми недостатнього фінансування сфери охорони здоров’я, покращення наданих медичних послуг, шляхом аналізу світових тенденцій та пошуку оптимального способу впровадження в Україні загальнодержавного медичного страхування. В процесі написання статті застосовано методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення, групування, статистичного порівняння щодо дослідження теоретико-методичних засад розвитку медичного страхування в Україні. Для теоретичних узагальнень і формування висновків застосовано абстрактно-логічний метод. У статті проаналізовано міжнародні моделі фінансування медичної галузі. Встановлено, що жодна з моделей не функціонує в абсолютному вигляді і не виконує усі необхідні функції та завдання. Обґрунтовано, що сучасна система функціонування охорони здоров’я має свої переваги та недоліки, які впливають на якість надання медичних послуг.  Проведено аналіз ринку добровільного медичного страхування Україні, який знаходиться в процесі розвитку, зокрема протягом останніх декількох років зацікавленість населення даним напрямом зростає, але все ж показує низький рівень медичного страхування. Охарактеризовано основні аспекти реформи медичної галузі, які є  досить успішними: запущена система організації рівнів ланок надання медичних послуг. Проведено аналіз фінансування охорони здоров'я, який показав невиконання вимог Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», що призводять до недостатнього фінансування і неотримання медичною сферою коштів, які передбачені даним нормативно-правовим актом. Запропоновано продовжити реформу та вдосконалити сферу надання медичних послуг на основі впровадження системи загальнодержавного страхування здоров’я, яка повинна ґрунтуватись на основі підходу гібридного фінансування, який буде поєднувати в собі три види фінансування медичної сфери і охопить все населення країни в страхуванні здоров’я. Для успішного функціонування гібридної моделі запропоновано акумуляцію внесків населення до Національної служби здоров’я України здійснювати через механізм страхування населення по двох програмах Стандартна та Підвищена, що призведе до створення нового ринку надання якісних медичних послуг.

Необхідною умовою сталого розвитку сільськогосподарських підприємств є накопичення ресурсного потенціалу, а рівень його формування та використання є одним з найважливіших показників розвитку економіки країни в цілому. Сільськогосподарські підприємства є економічно та соціально важливим сегментом аграрного виробництва, проте в період воєнної агресії росії проти України залишаються малопривабливими для більшості інвесторів. Формування ресурсного потенціалу сільського господарства і зростання його інвестиційної привабливості стримуються гострим дефіцитом фінансових ресурсів, слаборозвиненою матеріально-технічною базою, низьким платоспроможним попитом населення. Фінансові ресурси є одними з основних факторів забезпечення економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, підвищення якості технічної та технологічної бази. Визначено, що вирішальна роль в формуванні ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств повинна належати структурним перетворенням і удосконаленням економічних відносин. Доведено, що реалізація ефективної стратегії формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств є системною проблемою і вимагає комплексного вирішення наступних проблем: підвищення рівня державного та регіонального фінансування програм підтримки сільськогосподарських підприємств; підвищення результативності регіонально-галузевої аграрної науки і створення потужного пакета конкурентоспроможних інновацій (нових агро- і біотехнологій); розвитку селекції у рослинництві і тваринництві, сучасних технічних комплексів, адаптованих до умов конкретної ґрунтово-кліматичної зони); формування економічних механізмів стимулювання попиту сільськогосподарських підприємств на інноваційну продукцію в сфері матеріально-технічного забезпечення; створення гнучкої сучасної регіональної агросервісної інфраструктури, здатної разом з відповідною загальнодержавною інфраструктурою забезпечувати впровадження у виробничий процес нових елементів матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва.