Мета: дослідити стан прищитоподібних залоз у осіб, які зазнали опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС, порівняти із загальною популяцією мешканців України. Матеріали та методи. Нами було обстежено 1348 осіб, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС, та 655 осіб із за гальної популяції мешканців України. Всім пацієнтам було проведено ультразвукове дослідження щитоподібної та прищитоподібних залоз (ПЩЗ). Була відпрацьована методика скринінгового ультразвукового дослідження ПЩЗ, що призвело до підвищення ефективності їх візуалізації. Додатково проводилось вибіркове дослідження рівня 25 гідроксивітаміну D (25(ОН)D), паратгормону та іонізованого кальцію у сироватці крові, деяких інших показників. Результати. Через 27-32 роки після опромінення виявлено високу частоту гіперплазій ПЩЗ у осіб, опроміне них внаслідок аварії на ЧАЕС, передусім в евакуйованих з 30 кілометрової зони відчуження (71,4 %; χ 2 Ятса = 24,1; р = 0) і мешканців радіоактивно забруднених територій (41,7 %; χ 2 Ятса= 6,45; р < 0,01) без первинного гіперпа ратиреозу. Встановлено високу поширеність нестачі/дефіциту вітаміну D в усіх групах дослідження: серед осіб із загальної популяції мешканців України-83,1 %, та дещо кращий статус за вітаміном D в осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС (78,7 %). Частота гіперпаратиреозу, переважно вторинного (нормокальціємічного), становила 33,8 % серед осіб, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС (р > 0,3), і була дещо вищою, ніж в загальній популяції українців (26,1 %), незважаючи на кращу забезпеченість вітаміном D. Висновки. Загалом населення України має поширену нестачу/дефіцит вітаміну D (понад 78,7 %), що створює негативну базу для більшого поширення порушень здоров'я, пов'язаних з дисфункціями кальцієво фосфорного обміну у вигляді гіперплазії ПЩЗ і коморбідних станів з боку опорно рухового апарату, імунної, серцево судин ної, ендокринної систем. Такі зміни повинні посилюватися при вторинному збільшенні секреції паратгормону (26,1 %). Більша частота нормокальціємічних гіперпаратиреозів (33,8 % проти 26,1 %) на тлі кращої забезпече ності вітаміном D серед опромінених осіб, свідчить про існування інших чинників, до яких з найбільшою вірогідністю можна віднести минулий комбінований вплив радіонуклідів аварійного чорнобильського викиду і зовнішнє опромінення ПЩЗ. Це могло б пояснити більшу кількість гіперплазій ПЩЗ та гіперпаратиреозу серед опромінених, але потребує проведення додаткових уточнюючих досліджень, з деталізацією даних за групами постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС і обов'язковим виділенням учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йодного періоду 1986 р. та розширенням кількості обстежених осіб, опромінених внутрішньоутробно. Ключові слова: аварія на ЧАЕС, опромінення, постраждалі внаслідок аварії, учасники ліквідації наслідків аварії, іонізуюче випромінювання, прищитоподібні залози, гіперплазія, гіперпаратиреоз, щитоподібна залоза.

No abstract

Background. Neuroendocrine effects of the prenatal radiation exposure from radioactive iodine in an event of nuclear power reactor accidents are a key issue in the field of radiation medicine and radiation safety because of a dramatic radiosensitivity of the developing organism. Objective. Review of contemporary epidemiological, clinical and experimental data on neuroendocrine effects of prenatal exposure to 131 I. Object and methods. Search in the PubMed/MEDLINE and Google Scholar abstract databases, along with a manual search for the relevant data sources. Results. Estimated absorbed doses of intrauterine thyroid irradiation from radioactive iodine were obtained based on ICRP Publication 88, both with estimates of effective radiation doses on embryo and fetus, and estimates of the brain equivalent doses upon exposure in utero. The latter ones are subject to updating. The evidence based data has been presented regarding a radiation associated reduction of head and chest circumference at birth, as well as a radiation associated excess of goiter with large thyroid nodules, and possibly of thyroid cancer after a prenatal exposure to 131 I radionuclides. Data on intrauterine brain damage are controversial, but most researchers share the view that there are cognitive and emotional behavioral disorders due to prenatal and postnatal irradiation and psy chosocial impacts. Incidence increase of non cancerous endocrine disorders and degenerative vascular disease of retina was noted. An experimental model of intrauterine irradiation from 131 I on Wistar rats was for the first time ever created, extrapolating the radioneuroembryological effects in rats to individuals prenatally exposed after the Chornobyl disaster. Late neuropsychiatric and endocrine effects may be resulted from the relatively short term impact of ionizing radiation at a level previously been considered safe. The necessity of neuropsychiatric and endocrinological monitoring of individuals exposed prenatally to ionizing radiation after the Chornobyl catastrophe throughout their life is substantiated. Experimental animal studies are a key direction in the further research of radiation effects, especially associated with low radiation doses. Further experimental and clinical neuroradiobio logical studies aimed at exploration of the effect of ionizing radiation on hippocampal neurogenesis are most rele vant nowadays.

Щорічний звіт відображує основні результати діяльності Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" (ННЦРМ) з медичних проблем Чорно бильської катастрофи, радіаційної медицини, радіобіології, радіаційної гігієни та епідеміології, співпраці з ВООЗ в мережі медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях у 2014 р.Епідеміологічними когортними дослідженнями встановлено зростання захворюваності (1990-2012 рр.) на рак щитоподібної залози у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС (УЛНА -у 4,6 рази, евакуйованих -у 4,0 ра зи, мешканців забруднених територій -у 1,3 рази) та зростання частоти раку молочної залози у жінок УЛНА 1986-1987 рр. (у 1994-2012 рр. SIR = 160,0%, 95% ДІ: 142,4-177,6). Спільно з Національним інститутом раку CША продовжено ретроспективне дослідження раку щитоподібної залози "випадок контроль" в когорті 152 тис. ліквідаторів. Встановлено радіаційні ризики мієломної хвороби та хронічної лімфоцитарної лейкемії.Молекулярні ефекти віддаленого періоду після опромінення включали зміни експресії генів TERF1, TERF2, CCND1, довжини теломер, експресії білка cyclin D1, гістону гамма H2AX. Визначено асоціацію молекулярних змін з когнітивним дефіцитом. Вивчено генетичні поліморфізми rs2981582 гена FGFR2, rs12443621 гена TNRC9, rs3817198 гена LSP1, rs3803662 гена TNRC9 і rs889312 гена MAP3K1 та їх асоціацію з раком молочної залози; експресію клітинами пухлини рецепторів естрогену та прогестерону, антигенів c kit, цитокератину 5/6, TP53 та ki67, ампліфікаційний статус гена Her2/neu, мутаційний статус генів BRCA1 (мутації 185delAG та 5382insC) і BRCA2 (мутація 6174delT). Доведено можливість персистенції радіаційно модифікованої прихованої хромосомної нестабільності у послідовних генераціях соматичних клітин людини.У населення вивчено стан репродуктивної функції, особливості дитячого харчування на радіоактивно забруд нених територіях. В рамках виконання Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 роки вперше в Україні розроблено й успішно виконано інтеркалібрування для 18 лабораторій індивідуального дозиметричного контролю. Розпочато дослідження ефектів медичного опромінення у інтервенційних кардіологів.Експериментальні дослідження стосувалися впливу радіомодифікаторів на клітинні системи. У звіті також відображено результати науково організаційної, лікувально профілактичної роботи, підготовки кадрів та впровадження.

Summary. Aim: To study the possible impact of astaxanthin on the cytogenetic manifestations of the simultaneous development of radiation-induced (RIBE) and tumor-induced bystander effect (TIBE) in human peripheral blood lymphocytes. Materials and Methods: Peripheral blood lymphocytes from healthy persons and patients with chronic lymphocytic leukemia were cultured separately or cocultured with or without previous irradiation in vitro by 137Cs at a dose of 0.5 Gy. The cells were cultured with and without 20 μg/ml astaxanthin. Results: In the presence of astaxanthin, the decrease of chromosomal instability both in the variant with separate TIBE and with simultaneous development of TIBE and RIBE was observed as the reduction in the frequency of simple chromosome-type aberrations, namely, double fragments. The average level of chromatid-type aberrations did not change under the action of astaxanthin. Although the total chromosome instability in bystander cells diminished, this did not lead to the elimination of the RIBE and TIBE development in the presence of astaxanthin. Conclusion: In the setting of experiment, astaxanthin did not reduce the frequency of chromatid-type aberrations in bystander cells due to RIBE and TIBE but reduced the frequency of simple aberrations of chromosomal type, not associated with the development of bystander response phenomenon.