У статті надані дані щодо етіології, патогенезу, клінічних проявів, принципів діагностики та лікування метаболічних ацидозів: діабетичного і недіабетичного кетоацидозу, лактатацидозу в дорослих і дітей. Викладено сучасні напрямки інфузійної терапії кетоацидозу і лактатацидозу із застосуванням новітніх вітчизняних інфузійних засобів. У своїй статті автори зіставили алгоритми лікування кетоацидозу і лактатацидозу з рекомендаціями Британського товариства клінічної діабетології і Американської асоціації нефрологів, роблячи поправку на можливості вітчизняних лабораторних досліджень. Характерною особливістю деяких форм кислотно-основного дисбалансу, що часто зустрічаються, є тісне переплетення ушкоджуючих або пристосувальних елементів, чіткої межі між якими не існує. Багатофакторність і патогенетична неоднозначність порушень кислотно-основного гомео­стазу зумовлюють значні розбіжності в оцінці прогностичної значимості і стратегії лікування його складних форм. У клінічній практиці це часто призводить до невиправданої схематизації, «знеособлення» терапії, або, що ще гірше, до прагнення враховувати параметри кислотно-основного стану тільки при зміщенні рН в області загрожуючих життю значень.

(0-1 Гц, 4-5 Гц, 5-6 Гц, 11-12 Гц, 24-25 Гц)

Інфузійно-трансфузійна терапія (ІТТ) є одним із головних інструментів впливу на гомеостаз у критичних умовах різної природи. В даний час це один із найважливіших компонентів анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії. Проте неправильне відновлення балансу рідини було однією з основних причин смертності у відділеннях інтенсивної терапії і в післяопераційному періоді в 80-х роках двадцятого століття. Призначення будь-якого інфузійного середовища є втручанням у внутрішнє середовище організму, яке змінює в більшій чи меншій мірі показники водно-сольового обміну, кислотно-лужного стану, осмолярності. Тому клініцисту доцільно враховувати основні положення водно-електролітного обміну і їх зміни під впливом ІТТ, інформацію про функції та дисфункцію судинного ендотелію, властивості різних внутрішньовенних рідин та можливості моніторингу гемодинаміки для визначення адекватності ІТТ. Велике значення для утримання і переміщення води по рідинних секторах має так званий колоїдно-осмотичний тиск (КОТ) плазми, або онкотичний тиск, створюваний білками плазми. На думку деяких дослідників, КОТ є основним чинником, що визначає рух води між тканинами і капілярами. При призначенні об’ємної коригуючої інфузії слід ураховувати значення КОТ. Сама операція викликає транссудацію рідини з судинного русла, а гіперволемія значно збільшує цей рух. Інфузія кристалоїдних розчинів під час операції на черевній порожнині призводить до зниження серцевого викиду в половини пацієнтів. Уважається, що створення внутрішньосудинної нормоволемії під час операції оптимальне, щоб захистити ендотеліальний глікокалікс (ЕГ), зменшити медіатори запалення при патологічних змінах, звести до мінімуму транскапілярний обмін рідини шляхом підтримки білків ЕГ. Обмежувальний режим внутрішньовенних інфузій значно знижує ризик післяопераційних ускладнень. Хірургічним хворим із високим ризиком підходить режим цільової керованої інфузійної терапії. Необхідно відзначити, що серед колоїдних препаратів немає альтернативи за поліфункціональністю дії природному колоїду альбуміну. Застосування препарату 20% альбуміну є ефективним, але потребує диференційованого підходу до лікування і проведення подальших крупномасштабних досліджень, що мають високу вірогідність з точки зору доказової медицини.

No abstract

настоящего исследования было изучение влияния Цитофлавина на перестройку межцентральных отношений мозга, изменения нейромедиаторной и нейроглиальной активности у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмой (ЧМТ). Материал и методы исследования. Исследование проводилось в 2011-2014 годах в ДОКТМО на базе кафедры анестезиологии и интенсивной терапии ФПО Донецкого национального медицинского университета им. Горького. Обследовано 60 пациентов с диагнозом «тяжелая черепно-мозговая травма». Дизайн исследования: открытое проспективное исследование по типу «случай-контроль», которое проводится в группе пациентов с тяжелой ЧМТ. Уровень нарушения сознания при поступлении в стационар от 4 до 8 баллов по шкале комы Глазго, возраст от 20 до 70 лет. 1-я группа состояла из 30 пациентов, получавших терапию по стандартному протоколу. 2-я группаиз 30 больных, получавших, кроме терапии по протоколу, препарат Цитофлавин с первых суток после получения травмы в виде инфузионного раствора 5 мл в 100 мл физиологического раствора 1 раз в сутки (в 1-й группе-плацебо) внутривенно медленно капельно в течение 7 суток. Исследовали электрическую активность мозга у больных с тяжелой ЧМТ методами количественной электроэнцефалографии с помощью интегрального количественного анализа, внутри-и межполушарной когерентности исследуемых частотных диапазонов. Результаты и обсуждение. На первом этапе исследования падение уровней межполушарной когерентности, выявленное в обеих группах больных с тяжелой ЧМТ, с выраженной синхронизацией биопотенциалов неокортекса справа (усиление внутриполушарной когерентности затылочной коры с центральными и фронтальными участками (С 4-О 2 и Fр 2-T 4)) отражало крайнюю напря-Адрес для переписки с авторами: