Болезнь Иценко-Кушинга (БИК) -тяжелое прогрессирующее нейроэндокринное заболевание с гетерогенной клини-ческой картиной, высоким риском осложнений и смерти. К основным задачам терапии БИК относятся удаление ново-образования гипофиза, либо уменьшение объема опухоли и/или стабилизация ее роста, нормализация уровня и ритма секреции кортизола, достижение обратного развития клинических проявлений при сохранении гормональной функции гипофиза с минимальным риском рецидива. В настоящее время существует потребность как в более совершенных мето-дах ранней диагностики БИК, так и в развитии лекарственной терапии данного заболевания. Для лечения БИК в рутинной практике применяются препараты следующих групп: блокаторы рецепторов к глюкокортикоидам, блокаторы стероидо-генеза, агонисты дофаминовых рецепторов и мультилигандные аналоги соматостатина. Для большинства лекарственных средств, используемых в лечении БИК, доказательная база представлена ретроспективными исследованиями с описани-ем серии случаев, что существенно ограничивает полноценную интерпретацию данных об эффективности и безопасно-сти применения различных средств при данном заболевании. Мультилигандный аналог соматостатина -пасиреотид -единственный препарат, зарегистрированный для лечения взрослых пациентов с БИК, у которых хирургическое лечение неэффективно или невозможно. Основная оценка эффективности и безопасности препарата основывается на данных проспективного рандомизированного двойного слепого клинического исследования, в котором изучались две дозы паси-реотида. К 6-му месяцу терапии пасиреотидом медиана снижения суточного уровня кортизола в моче у пациентов БИК составляла 47,9%. Профиль безопасности пасиреотида оказался схожим с профилем безопасности других аналогов со-матостатина, за исключением более высокой частоты развития гипергликемии. Как и при применении других аналогов соматостатина, наиболее часто отмечались нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта. Снижая уровень АКТГ, пасиреотид обеспечивает стойкое снижение уровня кортизола, что приводит к уменьшению основных проявлений ги-перкортицизма, клинико-гормональной ремиссии и улучшению качества жизни пациентов с БИК.

Background: The present randomized controlled study investigated the efficacy of the complex herbal medicine Sinupret® syrup in the treatment of acute post-viral rhinosinusitis in children. Methods: The patients were children aged from 6 to 11 years (mean 9.4 years old). They were randomized into two groups. Both groups received a standard treatment including a symptomatic therapy and a saline therapy. Isotonic sea salt solution was given four times daily for a period of 14 days. The treatment group received an additional treatment with Sinupret® syrup 3-times daily. Using a 5-point scale (0-4 points), the physician evaluated the following symptomatic parameters at four successive visits (days 0, 5, 10 and 14): nasal congestion, nasal discharge, post-nasal drip and headache. Presence of cough in each group was recorded separately. Also using a 5-point scale (0-4 points), each patient gave a daily selfassessment of the following parameters from day 1 to day 10: rhinorrhea, headache, facial pain. Results: Relative to symptomatic therapy + saline irrigation, significant improvements were found in seven of the eightsymptomatic parameters under complex treatment including Sinupret® syrup. The differences in facial pain and the incidence of cough in groups were not significant. The need for prescription of antibiotics in the treatment group was 28.5% less than in the control group. No adverse reactions to the herbal medicine occurred during the study period. Conclusion: The complex herbal medicine Sinupret® syrup alleviates effectively the symptoms of acute post-viral rhinosinusitis in children. Furthermore, the prescription of antibiotics was also reduced.

The history of saline nasal irrigation (SNI) is indeed a long one, beginning from the ancient Ayurvedic practices and starting to gain a foothold in the west at the beginning of 20th century. Today, there is a growing number of papers covering effects of SNI from in vitro studies to randomized clinical trials and literature overviews. Based on the recommendations of most of the European and American professional associations, seawater, alone or in combination with other preparations, has its place in treatment of numerous conditions of the upper respiratory tract (URT), primarily in chronic (rhino)sinusitis, allergic rhinitis, acute URT infections and postoperative recovery. Additionally, taking into account its multiple mechanisms of action and mounting evidence from recent studies, locally applied seawater preparations may have an important role in prevention of viral and bacterial infections of the URT. Therefore, in this review we discuss results published in the past years focused on the seawater preparations and their use in clinical and everyday conditions, since such products are superior to saline, have an excellent safety profile and are recommended by most professional associations in the field of otorhinolaryngology.

Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України, м. Київ 2 Івано-Франківський національний медичний університет МОЗ України Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів значно поширені, щороку на них хворіє 6-15% здорових людей. Вагітні, у зв'язку з фізіологічними змінами верхніх дихальних шляхів та особливим імунним станом, хворіють ще частіше. Мета статті-надати лікарям базові відомості про особливості перебігу та лікування найпоширеніших захворювань верхніх дихальних шляхів у період вагітності. Передумовою розвитку синдрому закладеності носа під час вагітності є дисбаланс вегетативної регуляції процесів вазоконстрикції та вазодилатації судин слизової оболонки носа і секреції носових залоз, переважання парасимпатичних впливів. Найчастішими нозологічними причинами порушення носового дихання є алергічний риніт, гестаційний (гормональний) риніт та гострий риносинусит. Патогенетичний механізм гестаційного риніту полягає в естроген-опосередкованому пригніченні холінестерази, внаслідок чого відбувається холінергічна вазодилатація та посилення секреції слизових оболонок. Певний внесок робить притаманне вагітності збільшення об'єму циркулюючої плазми та екстравазальна транссудація, що також обумовлена впливом естрогенів на судинну стінку. Лікування симптоматичне (місцеві деконгестанти, рослинні секретолітики, морська вода). В основі алергічного риніту лежить IgE-опосередкований запальний процес слизової оболонки порожнини носа та приносових пазух. Найчастіше причинними алергенами є пилок рослин, спори нижчих грибів, частки комах, епідерміс тварин, кліщі домашнього пилу. Лікування включає топічні і системні засоби (глюкокортикостероїди з низькою біодоступністю, блокатори Н 1-гістамінових рецепторів). Гострий риносинусит-запалення слизової оболонки носа та приносових синусів, що триває до 12 тиж. У вагітних розвиткові хвороби та її затяжному перебігу сприяє частий набряк слизової оболонки носа. Основним збудником ГРС є віруси (приблизно 80% випадків). Лікування, яке базується на доказах, включає іригаційну терапію (симптоматичне лікування усіх форм ГРС), сучасну фітонірингову терапію з використанням стандартизованого екстракту BNO 1016 (при вірусному та поствірусному РС, безпечна під час вагітності), мометазону фуроат (у формі назального спрея), знеболювальні. Антибактеріальні препарати показані тільки для лікування бактеріального риносинуситу. Гострий тонзиліт-це запалення мигдаликів з клінічною симптоматикою, що виникає раптово. Специфічними проявами є біль у горлі (без гострої задишки), гіперемія і набряк мигдаликів, нерідко з нашаруваннями, регіонарний лімфаденіт; неспецифічними-гарячка, загальна слабкість, нездужання та біль у суглобах та попереку. Клінічна картина у вагітних суттєво не відрізняється. Тяжкість хвороби та імовірність бактеріальної етіології оцінюють за спеціальною шкалою. Обов'язково визначають наявність у горлі β-гемолітичного стрептококу групи А, залежно від чого призначають антибактеріальне лікування. Ключові слова: вагітність, хвороби верхніх дихальних ...

No abstract