No abstract

високий відсоток незадовільних результатів хірургічного лікування хронічних анальних тріщин (ХАТ), низькі показники якості життя та потребу в післяопераційній (п/о) реабілітації таких пацієнтів, метою роботи було поліпшити результати хірургічного лікування ХАТ завдяки оптимізації ведення раннього п/о періоду. Нами обстежено 68 пацієнтів на ХАТ. В основній групі в п/о періоді, починаючи з 2-ої доби, проводили внутрішньотканинний електрофорез від 3 до 5 разів із розчином «Діоксизоль®-Дарниця» густиною струму 0,05 мА/см 2 , експозиція 60 хвилин, у контрольнійзастосовували стандартні методи ведення п/о періоду. Інтенсивність больового синдрому суттєво зменшувалася вже з третьої доби після операції у пацієнтів, яким з 2-ої п/о доби проводили сеанси гальванізації, також упродовж усього терміну раннього п/о періоду, рівень болю був завжди суттєво нижчим, ніж у хворих контрольної групи. Якщо на першу добу після операції усі хворі потребували знеболювання, при цьому значна частина отримувала наркотичні анальгетики, то на третю добу лише 4 (11,43 %) хворих основної групи отримували знеболення, на відміну від усіх пацієнтів (100 %) контрольної групи, а на четверту добу основна група не потребувала знеболення, коли в контрольній групі 28 хворих (84,85%) ще застосовували знеболення. Оцінюючи п/о період та віддалені результати лікування, за всіма критеріями ефективність лікувальної тактики у основній групі є вищою. Зокрема, рецидив тріщини траплявся в 2,32 раза частіше у контролі. Також вдалося скоротити на 2,66 доби термін повного загоєння рани. Використання внутрішньотканинного електрофорезу у пацієнтів у ранньому п/о періоді після хірургічного лікування ХАТ підвищує ефективність лікування на 31%, в 1,2-1,3 рази покращує усі показники якості життя пацієнтів, сприяє швидкому відновленню післяопераційного лікування, зменшує частоту ранніх та пізніх п/о ускладнень. Ключові слова: хронічна анальна тріщина, внутрішньотканинний електрофорез, післяопераційний період.

No abstract

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»,Чернівці У статті розглянуто діагностичні методи визначення патології нирок у хворих на ревматоїдний артрит з урахуванням основних патогенетичних механізмів прогресування хронічної хвороби. Мета роботи: проаналізувати сучасні напрямки діагностики прогресування хронічної хвороби нирок у хворих на ревматоїдний артрит згідно з даними медичної літератури. У роботі наведено дані щодо важливості визначення морфофункціональних властивостей еритроцитів, низькомолекулярних білків у крові та сечі, цитокінів у крові як маркерів пошкодження нирок. З метою визначення темпів прогресування хвороб нирок з успіхом використовується динаміка показників β 2 -мікроглобулінемії та трансформуючого фактора росту β 1 плазми крові хворих. Висновок. Вивчення та впровадження нових підходів до діагностики ревматичної нефропатії сприятиме своєчасному виявленню та лікуванню даної патології. Ключові слова: хронічна хвороба нирок, ревматоїдний артрит, діагностика, β 2 -мікроглобулін, трансформуючий фактор росту β 1 .

Abstract. Despite the great experience in biliary surgery, the total frequency of iatrogenic bile duct lesions, accompanied by the formation of biliary fistulas, reaches 2%. The aim of the study is to analyze the results of endoscopic treatment of patients with biliary fistulas after cholecystectomy. Materials and methods of research. The results of endoscopic treatment of 19 patients with biliary fistulas that occurred after cholecystectomy were studied. Women were 11 (57.9%), men – 8 (42.1%). Research results. The reason of the formation of bile fistula was biliary hypertension in case of choledocholithiasis in 14 (73.6%) patients. Endoscopic papillosphincterectomy was performed to restore the free passage of bile into the duodenum. Lithoextraction with balloon was carried out in 11 (57.9%) patients, and in 3 (15.8%) patients was used litoextraction with basket. Endobiliary drainage was performed in 5 (26.3%) patients. Conducting decompression of bile ducts in all cases of type A fistulas resulted in the cessation of bile fistula the day after surgery. Conclusions. ERCP is a highly effective method for treating biliary fistulas, which identifies the location of leakage of bile, and restoring of bile flowing to the duodenum helps to heal the fistula.