У статті обґрунтовано авторський підхід до формування регуляторного механізму активізації рекреаційної діяльності через інституціоналізацію еколого-економічного впливу територіальних громад на суб’єкти рекреаційного лісокористування з урахуванням широкого спектра можливостей, що сформувалися внаслідок поглиблення децентралізації, зокрема дерегуляції земельних відносин. Встановлено, що інституціоналізація еколого-економічного впливу територіальних громад на суб’єкти рекреаційного лісокористування має охоплювати комплекс інструментів економічного стимулювання та інструментів дотримання вимог природоохоронного законодавства, щоб підвищувати заінтересованість виробників даного виду рекреаційних послуг супроводжувати процеси господарського освоєння природно-рекреаційного потенціалу лісів перманентним відтворенням асиміляційної місткості лісових біогеоценозів. Обґрунтовано, що інституціоналізація інструментів еколого-економічного впливу місцевого самоврядування на суб’єкти рекреаційного підприємництва дасть змогу отримати економічний та екологічний ефект як для лісового господарства, так і для місцевого господарського комплексу в цілому, зокрема в частині розширеного відтворення ресурсно-виробничого потенціалу суміжних видів діяльності (місцевої будівельної індустрії, сектору переробки деревини, сектору виробництва будівельних дерев’яних конструкцій, громадського харчування та роздрібної торгівлі). Доведено, що економічний ефект полягатиме у підвищенні комплексності використання лісоресурсного потенціалу, комерціалізації корисних властивостей лісових біогеоценозів, додатковому залученні у господарський обіг самозаліснених та малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Встановлено, що екологічний ефект знайде свій прояв у зміцненні екологічної стійкості лісових біогеоценозів, збереженні та примноженні лісового біорізноманіття, покращенні природоохоронних функцій лісів. Доведено, що ключовим елементом інституціоналізації еколого-економічного впливу місцевого самоврядування на процеси рекреаційного лісокористування має стати створення у структурі бюджетів територіальних громад спеціального фонду розвитку лісового господарства, а одним з пріоритетів цільового використання акумульованих в ньому коштів має бути також господарське освоєння природно-рекреаційного потенціалу лісів.