Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ Сечокам'яна хвороба (СКХ) була і залишається однією з найактуальніших проблем сучасної урології. В урологічних клініках кількість пацієнтів досягає 20-40% від загальної кількості хворих. Половину з них становлять пацієнти з каменями у сечоводі. Обструкція сечоводу конкрементом веде до порушення відтоку сечі з нирки, приєднання обструктивного пієлонефриту, розвитку уретерогідронефрозу аж до повної втрати функції нирки. Видалення великих конкрементів, особливо тих, що тривалий час знаходяться в сечоводі, є серйозною проблемою в урології. Існує декілька методів оперативного лікування уретеролітіазу: екстракорпоральна ударнохвильова уретеролітотрипсія (еУХЛ), контактна уретеролітотрипсія (КУЛТ), уретеролітоекстракція, черезшкірна нефролітотрипсія (при переміщенні каменя із сечоводу в нирку). Альтернативою цим методам є лапароскопічна уретеролітотомія. Мета дослідження: аналіз ефективності лапароскопічної уретеролітотомії при лікуванні великих та зафіксованих каменів сечоводу. Матеріали та методи. За період з 2014 до 2019 р. у клініці дУ «Інститут урології НАмН України» було виконано 43 лапароскопічних уретеролітотомій. Розміри конкрементів становили від 15 до 25 мм. У 32 (74,4%) пацієнтів камені локалізувалися у верхній третині сечоводу, в 11 (25,6%)-у середній третині. Конкременти знаходились у сечоводі від 2 міс до двох років. В 11 пацієнтів камені були рецидивними, у 41 (95%) на боці локалізації конкременту розвинувся уретерогідронефроз, 8 пацієнтам до надходження в клініку була виконана еУХЛ, трьом-КУЛТ, які виявилися неефективними. Тридцяти двом (74,4%) хворим лапароскопічна уретеролітотомія була проведена як первинний метод лікування. Результати. За результатами проведеної операції камені у всіх пацієнтів були видалені повністю. Конверсій, інтраопераційних ускладнень не було. Післяопераційний ліжко-день становив від 3 до 5 діб. Через 1,5 міс після проведеного оперативного втручання функція нирок у всіх хворих повністю відновилась, уретерогідронефрозу та рецидивів каменеутворення не виявлено. Заключення. Ураховуючи малу травматичність лапароскопічної уретеролітотомії, можливість одномоментного повного видалення конкрементів, гладкий перебіг післяопераційного періоду, цей метод повинен бути операцією вибору за наявністю великих каменів та каменів, що тривалий час знаходяться в сечоводі, а також при неефективності еУХЛ, КУЛТ тощо. Ключові слова : уретеролітіаз, лапароскопічна уретеролітотомія. Efficacy of laparoscopic uretherolithotomy in the treatment of large and fixed ureteral stones О.V. Shuliak, V.A. Slobodyanyuk, М.D. Sosnin Urolithiasis has been and remains one of the most pressing problems in modern urology. In urological clinics, the number of such patients reaches 20-40% of the total number of patients. Half of them are patients with ureteral stones. Obstruction of the ureter with stones leads to impaired outflow of urine from the kidney, the accession of obstructive pyelonephritis, the development of ureterohydronephrosis unti...

дУ «Інститут урології НАмН України», м. Київ Сечокам'яна хвороба (СКХ) на сьогодні продовжує залишатись однією з найбільш актуальних проблем сучасної урології. Захворюваність на СКХ у світі становить 5-10%, при цьому відзначається її щорічне зростання. Часте рецидивування захворювання ускладнює становище, значно збільшуючи строк втрати працездатності, а загальна кількість хворих на СКХ робить цю патологію соціально значущою, оскільки в 65-70% випадків вона діагностується у найбільш працездатної частини населення. Не дивлячись на доволі велику кількість наукових досліджень в плані вивчення причин виникнення СКХ, чіткого уявлення про її етіологію дотепер не існує. СКХ вважається багатофакторіальним захворюванням. Протягом багатьох років активно проводяться молекулярно-генетичні дослідження, які направлені на з'ясування взаємозв'язку СКХ із спадковими факторами. На сьогодні достатньо переконливо доведений тісний взаємозв'язок генетичних порушень з клінічними проявами СКХ. Основна частина випадків СКХ належить до патологій із спадковою схильністю, але описано і багато синдромів із моногенною природою успадковування. Усе частіше з'являються наукові дослідження, при яких в якості факторів ризику СКХ розглядаються такі серйозні захворювання, як цукровий діабет 2-го типу (Цд2), ожиріння, метаболічний синдром (мС) тощо. Існує пряма кореляція між захворюваністю на уролітіаз та ступенем ожиріння як у чоловіків, так і у жінок. Частота виявлення уратних конкрементів у пацієнтів з ожирінням у 4 рази вища, ніж у пацієнтів з нормальним індексом маси тіла. Відзначено надто високу частоту уратного нефролітіазу і в пацієнтів із СКХ на фоні Цд2. Окремі компоненти мС корелюють з підвищеним ризиком нефролітіазу. При збільшенні в одного пацієнта числа компонентів мС пропорційно зростає і ризик виникнення СКХ. Мета дослідження: пошук, систематизація, аналіз існуючих публікацій щодо ролі різних факторів ризику розвитку СКХ. Пошук інформації був проведений з використанням різних баз даних (PubMed, електронна реферативна база Національної наукової медичної бібліотеки м. Києва). Аналіз даних наукової літератури засвідчив, що на розвиток СКХ суттєво впливає метаболічний дисбаланс. У зв'язку зі збільшенням хворих на Цд2, пацієнтів з ожирінням, наявністю мС розвиток СКХ за цих умов стає ще більшою проблемою і потребує подальших досліджень у плані вивчення етіології, патогенезу, а також серйозних факторів ризику в її виникненні. Від ретельного вивчення порушень обміну речовин, місцевих патологічних змін уретеро-ренального комплексу, можливих факторів ризику залежать наслідки хвороби та частота рецидиву. Здатність виявляти фактори ризику утворення конкрементів буде сприяти зниженню захворюваності на СКХ, її профілактиці та метафілактиці рецидивування. Ключові слова: сечокам'яна хвороба, фактори ризику, генетичні аномалії, метаболічний синдром, цукровий діабет, ожиріння. Risk factors for urolithiasis (Review) V.A. Slobodyanyuk Urolithiasis is still one of the most urgent problems of modern urology today. The incidence in the world is 5-10%, with ...

ДУ «Інститут урології НАмН України», м. Київ Сечокам'яна хвороба (СКХ), за даними результатів аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, є однією із самих актуальних проблем урології. Поширеність СКХ становить 20% і, на жаль, має тенденцію до зростання. Протягом життя ця патологія діагностується у 8,8% дорослого населення. в Україні СКХ посідає друге місце після неспецифічних запальних захворювань нирок. Пильна увага дослідників до СКХ пов'язана з відсутністю на сьогодні чіткої причини її виникнення, механізмів розвитку, не дивлячись на існуючі численні наукові теорії, що пояснюють лише окремі ланки патогенезу такого складного процесу, яким є уролітіаз. У лікуванні СКХ досягнутий безперечний прогрес завдяки впровадженню малоінвазивних методів, таких, як екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія (ЕУХЛ). Цей метод малотравматичний, добре переноситься хворими, дозволяє застосовувати його у пацієнтів різного віку. ЕУХЛ є методом вибору, якщо розмір каменя становить до 15-20 мм. Лише коли ЕУХЛ протипоказана або прогностично неефективна, застосовують альтеративні методи. Мета дослідження: вивчення ефективності лікування хворих на уролітіаз методом ЕУХЛ. Матеріали та методи. У клініці ДУ «Інститут урології НАмН України» обстежено 160 пацієнтів з конкрементами в нирці та сечоводі, яким була проведена ЕУХЛ. Результати. У всіх хворих результат лікування був позитивний, ускладнень практично не було. Критерій ефективності ЕУХЛ-повна фрагментація каменя до дрібних частинок, здатних до спонтанного відходження. Заключення. Проведення екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії з урахуванням розміру, структурної щільності, місця знаходження конкременту, впливу на ниркову гемодинаміку дозволяє вибирати оптимальний спосіб генерації ударної хвилі. Ключові слова: сечокам'яна хвороба, лікування, екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія.

Stricture of the bowl-ureter segment (BUS) is one of the common pathologies in urology. Quite often in urological practice narrowing of BUS is accompanied by urolithiasis. In adults, according to various authors, the combination of these two serious pathologies occurs in 16-25 % of observations. For a long period, reconstructive-plastic surgery on BUS was a category of complex surgical interventions, required long-term intubation anesthesia, accompanied by a wide opening of the retroperitoneal space with careful allocation of the BUS area. Patients were in the hospital for a long time. Progress in the development of endoscopic equipment has contributed to the active introduction into clinical practice of minimally invasive techniques. Today, an increasing number of urologists are favoring different methods of laparoscopic plastics of BUS structures. But, both in the domestic and in the foreign literature, there are few works that would present advantages, complications, disadvantages of laparoscopic BUS plastic in combination with laparoscopic pyelolithotomy in patients with BUS complicated. This paper presents an analysis of our treatment of patients with BUS strictures in combination with urolithiasis.The objective: analysis and evaluation of the effectiveness of laparoscopic MCC plastics in combination with laparoscopic pyelolithotomy in patients with MCC obstruction complicated by SCC.Materials and methods. For the period from 2013 to 2019 41 patients with the above pathology were laparoscopically operated in the clinic of theInstitute ofUrology of the National Academy of Medical Sciences ofUkraine, including 25 men and 16 women. Their age ranged from 18 to 66 years. The length of the strictures – from 0.3 to1 cm. The size of the concretions varied from 0.5 to1.5 cm. One patient was found to be a coral stone of8.6 cm in size. There were no complications. The average length of stay in the hospital was 5.4 days.Results. In the distant postoperative period, there was no recurrence of BUS stricture and stone formation, stabilization or improvement of the secretory function of the kidney on the side of the plastic was noted. The effectiveness of our use of this method was 90.2 %, which allows us to consider it as the «gold» standard in the treatment of the above pathology.Conclusion. The use of laparoscopic plastics in combination with laparoscopic pyelolithotomy has made it possible to achieve good clinical results both in the immediate and long-term postoperative period. Timely surgery allowed us to achieve positive results in all patients with hydronephrotic transformation due to BUS stricture and complicated urolithiasis.

Були представлені результати аналізу хірургічного лікування 22 пацієнтів з розривом аневризми черевного відділу аорти за період 2015-2019 роки. чоловіків - 15,жінок -7. Вік коливався 57-82 років, переважна більшість хворих-17(77%) в віці 59-65 років. За етіологічними чинниками частіше ( в 20 випадках) відмічено атеросклеротичне ураження аорти в співвідношенні з гіпертонічною хворобою, в 1 випадку  в анамнезі мінно-вибухова травма в збройному конфлікті АТО,  в другому операція на простаті та променева терапія 8 років потому. З моменту прояву перших симптомів захворювання до вступу в стаціонар пройшло від 4 до 96 годин. Всі хворі при надходженні до стаціонару були обстежені на УЗД , 9 хворим крім того виконано СКТ обстеження. Частіше нами виявлені мішкоподібні  аневризми -16,веретеноподібні-6.Задовільний результат відзначений в 16 (69,5%) хворих цією патологією. Різноманітні ускладнення виникли в 7 (30,4%) хворих. Летальність склала 7 випадків (30,4%).