The influence of agrotechnical measures on the quality of feed of legume-grass mixtures has been studied. Based on the results obtained, it has been found that, on average, the content of crude protein in the dry weight of feed has increased from 10,4–12,5 to 14.8–16.7% or by 4.2–4.4 absolute % at LSD05 0.8% over the years of cultivation in fertilizer-free variants and on the background of N30Р60К60 application in legume-cereal grass stands with the inclusion of red clover and creeping alfalfa, as compared to grass swards.

Проаналізовано морфологічну мінливість самців (n = 94) і самиць (n = 122) бичка кругляка Neogobius melanostomus (Pallas, 1814) зі середньої частини басейну Дніпра. Доведено, що в дослідженій вибірці переважають молоді статевонезрілі особини, довжина тіла у яких варіює від 37 до 70 мм. У цьому разі SL у самців (39-70 мм; М = 54,14 мм) достовірно більша за самок (37-62 мм; М = 51,5 мм). З'ясовано, що серед досліджених особин статевої зрілості досягли і готові до розмноження 5 (5,32 %) самців із довжиною тіла 52-74 мм і 21 (17,21 %) самиця з довжиною тіла 46-60 мм. Серед 122 самиць з ікрою на четвертій стадії зрілості виявлено 7 (5,74 %) особин з довжиною тіла від 46 до 58 мм; на третій-2 або 1,24 % (50 і 56 мм); на другій-12 (9,84 %) особин (45-60 мм); на першій-9 (7,38 %) особин (46-64 мм). Виявлено, що мінливість лінійних розмірів тіла кругляка описується першим фактором (F 1), залишкова дисперсія якого становить 77,8 % у самиць і 82,7 %-у самців, мінливість пропорцій-F 2 (2,64 %) і F 3 (4,50 %). З'ясовано, що за лінійними розмірами тіла (його довжиною і абсолютними значеннями 17 пластичних ознак) самці та самиці бичка кругляка диференціюються на дві розмірні групи: дрібні (у самців SL = 48,4 мм; у самиць SL = 45,3 мм) і крупні (у самців SL = 59,8 мм; у самиць SL = 55,2 мм) особини. Доведено, що в обох групах самці достовірно крупніші, ніж самки. Міжстатевих відмінностей за пропорціями тіла у бичка кругляка практично немає. Тільки у крупних особин відносна довжина рила у самців (30,92 %) достовірно більша (t = 2,76; P < 0,01), ніж у самиць (29,79 %). Виявлено статеві відмінності у формуванні пропорцій тіла бичка кругляка.

В роботі представлені результати вивчення фіторізноманіття природних комплексів ділянки долини річки Сироватки між селами Верхня Сироватка та Новоселиця Сумського району. Показано, що цій території притаманне значне видове різноманіття, яке представлене рослинами, що мають різні ранги охорони (регіональний, державний і міжнародний). Група рослин міжнародного рангу охорони є найбільшою і включає близько 50 видів. Її формують рослини, включені до «Червоного списку МСОП». Майже усі вони (окрім одного) мають невисокий охоронний статус (LC – знаходяться під найменшою загрозою). Із числа видів, включених до «Червоної книги України», виявлено небагаточисельну популяцію Iris pineticola Klokov, а із рослин, представлених у «Переліку видів, які підлягають особливій охороні на території Сумської області» – Salix rosmarinifolia L. та Crataegus ucrainica Pojark. Значним є і ценотичне різноманіття, репрезентоване угрупованнями водної, повітряно-водної, лучної та лісової рослинності. Багате фіторізноманіття у комплексі із рівнинністю території та білизкістю до населених пунктів, у тому числі і до м. Суми, формують об’єктивне підгрунтя щодо залучення цієї території до туристичної, рекреаційної та еколого-просвітницької діяльності. Найбільш перспективним є впровадження екологічного туризму, який пов’язує у собі питання економічного, соціального та екологічного характерів. З метою поглиблення знань про формування, сучасний стан та динаміку розвитку природних комплексів долини річки Сироватки, необхідно продовжити геоботанічні та зоологічні дослідження даної території. Окрім того, доцільно привести лісовий масив в естетично-привабливий стан, зокрема, видалити смітники з подальшим облаштуванням рекреаційних зон. З врахуванням багатого біорізноманіття території доцільно розглянути і питання щодо надання їй природохоронного статусу з обранням категорії, яка дозполить як поліпшити охорону рослинного і тваринного світу, так і надасть можливість реалізовувати рекреаційну та туристичну діяльність.

The results of the gradation grouping of corn hybrids showed that among the self-pollinating lines of the working collection 28.0% had a high crop, 50.0% had an average yield and 22.0% had a low yield. At the same time 10.5% of simple hybrids belonged to the group with high crop, 54.6% – to that with an average one and 34.9% – to low yielders. The fact that these 10.5% of hybrid combinations with the yields higher than 5.5 t ha-1 contain hybrid combinations with complex resistance to diseases and pests, which were created on the basis of our self-pollinating donor lines resistant to entomo– and phytopathogens, confirms the principles we formulated as to selecting parental pairs. The most uniform distribution was recorded as to damaging by the European corn borer, a high resistance to which is characteristic of 42.0% of self-pollinating lines and 29.1% of simple hybrids.