У сучасному спорті високих досягнень, у зв’язку зі значними фізичними та психоемоційними перенапруженнями, виявлення основних закономірностей регуляції фізіологічних функцій організму є особливо необхідним для підтримки його фізичного й інтелектуального потенціалу. Тренерам необхідні максимально точна інформація та правильне визначення рівня функціональної підготовленості гандболістів для подальшого вирішення численних завдань, як-от найбільш ефективні засоби та методи тренувань, установлення достовірних і якісних методів контролю, упровадження додаткових засобів для підвищення спеціальних можливостей спортсменів. Мета дослідження – вивчити вплив занять гандболом на функціональний стан школярів. Для вирішення поставлених завдань у роботі були використані методи дослідження: аналіз і узагальнення літературних джерел із теми дослідження; педагогічні спостереження за навчально-тренувальним процесом під час секційних занять із гандболу; оцінка функціональних показників, що характеризують стан серцево-судинної системи; оцінка фізіологічних показників, що характеризують стан дихальної системи; оцінка рівня фізичного здоров’я за методикою Г.Л. Апанасенка; методи математичної статистики. Заняття з гандболу позитивно вплинули на функціональні показники юнаків 14–15 років, сприяли підвищенню рівня їхнього соматичного здоров’я. Наприкінці навчального року достовірних зрушень у показниках, що характеризують стан серцево-судинної та дихальної системи, не відбулося, проте всі показники покращилися, відповідали віковій нормі. Найбільший відносний приріст наприкінці навчального року зазначено в показниках індексу АТд (11,32%), проби Руф’є (16%) та затримки дихання на видиху, за пробою Генчі (40,02%). Середньостатистичні величини всіх показників фізичного (соматичного) здоров’я юнаків (за Г.Л. Апанасенком) помітно змістилися в бік переходу до більш високого рівня. Особливо вираженні позитивні зміни стосуються показників індексу маси тіла та ЖЄЛ. Після узагальнення отриманих результатів маємо підставу констатувати, що абсолютна більшість юнаків стала належати до 3-го рівня (42%), тобто досягла середнього рівня здоров’я, хоча на початку навчального року найбільша кількість юнаків мали 2-й (42%) і 1-й (30%) рівні здоров’я, тобто належали до низького рівня здоров’я. Установлений факт дає підставу зробити висновок про позитивний вплив на юнаків занять гандболом.

У сучасній літературі з питань цілеспрямованого підвищення рівня фізичної підготовленості учнів загальноосвітньої школи пропонуються різні педагогічні підходи та технології, що засновані переважно на використанні традиційних засобів та методів. Як правило, як базові засоби впливу, рекомендуються вправи з відносно невеликими обтяженнями, орієнтованими на розвиток основних м’язових груп. При цьому результати багатьох досліджень показують, що більшість методик спрямовані на розвиток м’язового рельєфу, що за своєю природою мало сприяють ефективному розвитку якості сили. Стає очевидним, що для підвищення рівня фізичної підготовленості старшокласників необхідна «інтегративна» методика, що дозволяє з одного боку враховувати інтереси учнів у формуванні власної статури, а з іншого боку здійснювати цілеспрямований розвиток силових здібностей. Мета дослідження – вивчення особливостей зміни показників фізичної підготовленості, функціональних можливостей м’язів тулуба і рухливості хребта учнів старшого шкільного віку під впливом тренувальних занять, що включають функціональні петлі TRX. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес cекційних занять, що включають функціональні петлі TRX. Предмет дослідження – показники фізичної підготовленості, функціональних можливості м’язів тулуба і рухливості хребта. Суб’єкт дослідження – хлопці старшого шкільного віку Запорізького технічного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області. Методи дослідження – аналіз та узагальнення літературних джерел за темою дослідження; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; тестування фізичної підготовленості, функціональних можливості м’язів тулуба і рухливості хребта; методи математичної статистики. У результаті проведення педагогічного експерименту із використанням функціональних петель TRX була відзначена позитивна динаміка. За всіма показниками фізичної підготовленості, функціональних можливостей м’язів тулуба і рухливості хребта приріст експериментальної групи значно перевищує дані контрольної групи. Встановлено, що початкові і кінцеві дані в експериментальній групі статистично відрізняються від аналогічних показників контрольної групи наприкінці дослідження. Доведена ефективність додаткових занять із використанням функціональних петель TRX і може бути рекомендована у навчальному процесі ЗОШ.

Джиу-джитсу ефективний та видовищний вид спорту, до якого входять кидки, удари з будь-яких положень, що обертають всю міць атаки противника проти нього самого, проекція суперника, іммобілізація, удушення. Методологічний базис джиу-джитсу поєднує дві складові, такі як система загальнонаукових, філософських, спеціальних підходів до навчання бойовим мистецтвам, та багаточисленні методи, методики, прийоми та способи тренувань. Саме тому, метою нашого дослідження було довести ефективність застосування функціональних комплексів на навчально-тренувальних заняттях із джиу-джитсу. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес з джиу-джитсу. Предмет дослідження – показники фізичної підготовленості борців стилю джиу-джитсу. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури; аналіз документальних матеріалів; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; тестування фізичної підготовленості; методи математичної статистики. Результати дослідження. Аналіз науково-методичної літератури та педагогічне спостереження засвідчив, що процес силової підготовки виявляється найбільш ефективним при комбінуванні різних методів. У зв’язку з чим, необхідно керуватися методами спеціальної фізичної підготовки, який враховує специфіку виду спорту. Застосування педагогічного експерименту дозволило встановити ефективність запропонованих функціональних комплексів на навчально-тренувальних заняттях із джиу-джитсу. Наприкінці дослідження для представників експериментальної групи, які займалися за розробленою програмою, були характерні достовірно більш кращі результати, ніж у спортсменів контрольної групи. Порівняльний аналіз прикінцевих значень між обома групами вказав на статистичну значущість отриманих показників та достовірну різницю між їх значеннями за двома контрольними вправами: «Смуга перешкод» (при t = 3,83; p < 0,01) і «Тест на визначення спеціальної витривалості» (при t = 3,49; p < 0,01). Висновки. Заняття з джиу-джитсу дозволяють з високою ефективністю вирішувати весь комплекс завдань, що пов'язані з розвитком і вдосконаленням фізичних якостей, та надають величезні можливості для самовдосконалення особистості, заслуговують на особливу увагу до популяризації та подальшого вивчення даного виду спорту.

Дослідження присвячене аналізу кидків м’яча по воротах кваліфікованими гандболістами на Олімпіаді 2020 року, оцінюється їх зв’язок із результатами команди. Зосереджено на результативності команди на основі офіційної статистики. Мета дослідження – дослідити ефективність виконання кидків м’яча по воротах із різних ігрових позицій кваліфікованими гандболістами на Олімпіаді 2020 року. Об’єкт дослідження – кидки м’яча по воротах із різних ігрових позицій, як елемент техніко-тактичних дій кваліфікованих гандболістів на Олімпіаді 2020 року. Предмет дослідження – виконання кидків м’яча по воротах з різних ігрових позицій кваліфікованими гандболістами на Олімпіаді 2020 року. Результати дослідження. Вивчення об’єктивних показників ефективності та їх зв’язку з результатом команди може бути корисним тренерам для оцінки різних особливостей гри в гандбол, контролю показників фізичної підготовки та техніки спортсменів, оскільки надають цінну та об’єктивну інформацію для оцінки матчу. Тому показники ефективності можна використовувати для контролю та оцінки конкуренції. Видається необхідним проведення подальших експериментів у цьому напрямку для аналізу граничних точок, що встановлені в цьому дослідженні в інших змаганнях і категоріях, і створення конкретної моделі для оцінки як команди, так і гравців на різних етапах матчу. Збір даних про індивідуальні та командні результати може привести до інтегративної моделі для пояснення успіху команди.