В настоящее время в научных исследованиях прослеживается тенденция значительного роста ин-тереса к изучению и коррекции микроциркулятор-ных процессов при различных патологических со-стояниях, особенно в условиях шока. Расстройства микроциркуляции называют одной из основных причин формирования цитопатической (биоэнерге-тической) гипоксии. Тяжесть микроциркуляторных расстройств тесно коррелирует с тяжестью шока и мультиорганной дисфункцией. Своевременная жидкостная ресусцитация при септическом и гипо-волемических видах шока способствует профилак-тике прогрессирования микроциркуляторных на-рушений, развития митохондриальной дисфункции и полиорганной недостаточности [1][2][3]. Одной из новых методик оценки состояния объемного капил-лярного кровотока является фотоплетизмометри-ческое определение перфузионного индекса (ПИ) при проведении пульсоксиметрии. Показано, что величина ПИ значительно снижается и отличается от нормы (4-5 %) на фоне нешокогенной кровопо-тери и гиповолемического шока, быстро меняется в процессе агрессивной жидкостной ресусцитации, применения инотропной поддержки, препаратов для обезболивания, имеет тесную связь с оценкой тяжести состояния пациентов по шкалам, наиболее часто использующимся в современных клиниках [4,5]. Мы решили расширить исследования состояния объемного периферического капиллярного крово-

ÄÓ «²íñòèòóò ïàòîëî㳿 õðåáòà òà ñóãëîá³â ³ì. ïðîô. Ì.². Ñèòåíêà ÍÀÌÍ Óêðà¿íè» 2 Õàðê³âñüêà ìåäè÷íà àêàäåì³ÿ ï³ñëÿäèïëîìíî¿ îñâ³òè ÌÎÇ Óêðà¿íè Âñòóï. Ìóëüòèìîäàëüíà àíàëãåç³ÿ (ÌÌÀ) ó õ³ðóð㳿 õðåáòà ëèøå ïî÷èíຠâïðîâàäaeóâàòèñü ÷åðåç ïðîòèð³÷÷ÿ ùîäî âïëèâó ÍÏÇÏ íà ðîçâèòîê ñïîíä³ëîäåçó. Íåìຠºäèíî¿ äóìêè é ùîäî âïëèâó ìåòîäó àíåñòå糿 íà ï³ñëÿîïåðàö³éíèé á³ëü ïðè îïåðàö³ÿõ íà õðåáò³. Ìåòà äîñë³äaeåííÿ: îö³íèòè âïëèâ ìåòîäó àíåñòå糿 òà ðåaeèìó ï³ñëÿîïåðàö³éíîãî çíåáîëåííÿ ï³ñëÿ îïåðàòèâíèõ âòðó÷àíü íà ïîïåðåêîâîìó â³ää³ë³ õðåáòà.

Метою дослідження було порівняльне вивчення впливу двох режимів інтраопераційного рідинного забезпечення на стан центральної гемодинаміки (ЦГД) та величину периферичного капілярного кровотоку у хворих із злоякісною патологією кісток нижніх кінцівок, які піддаються травматичним хірургічним втручанням в ортопедичній онкології. У дослідження ввійшло 70 хворих віком 18–77 років, яким проведено планові хірургічні втручання під комбінованою анестезією, що включала спинномозкову анестезію бупівакаїном і внутрішньовенний пропофоловий наркоз. Сформовано дві групи дослідження. Пацієнтам першої групи (n = 35) забезпечувався рестриктивний режим інтраопераційного введення рідини. Пацієнтам другої групи (n = 35) проводили цілеспрямовану рідинну терапію (ЦРТ) із ретельним моніторингом серцевого викиду та цільовою підтримкою ударного індексу на рівні, що сягає 35 мл/м2, і середнього артеріального тиску на рівні, що не менше 80 мм рт.ст. для осіб молодого та середнього віку, та не менше 90 мм рт.ст. для осіб похилого та старечого віку. Якщо у хворих першої групи серцеве переднавантаження часто моделювалося за допомогою інфузії норадреналіну, то у хворих другої групи його підтримували короткочасними інфузіями розчину гідроксіетилкрохмалю. Кожну з груп було поділено на дві підгрупи: 1) пацієнти віком до 60 років (при обох режимах рідинного забезпечення таких хворих було по 10); 2) пацієнти віком 60 років і старше (при обох режимах рідинного забезпечення таких хворих було по 25). ЦГД вивчали за допомогою методики грудного біореактансу. Спроможність периферичного капілярного кровотоку оцінювали шляхом фотоплетизмометричного визначення величини перфузійного індексу. Результати дослідження показали, що в умовах обмеження рідинної підтримки спостерігається суттєве зменшення показників серцевого викиду, судинного тонусу та величини периферичного капілярного кровотоку. І у хворих віком до 60 років, і у хворих віком 60 років і старше методика ЦРТ забезпечувала вірогідно більші показники артеріального тиску, серцевого викиду та величини перфузійного індексу на травматичному етапі операції та наприкінці дослідження. Всі пацієнти з рестриктивним режимом рідинного забезпечення віком 60 років та старше (100 %) потребували інфузії норадреналіну з метою корекції судинного тонусу та серцевого переднавантаження. Пацієнтам із ЦРТ інфузії норадреналіну не знадобилися.