Time synthesis of sensorimotor action is reviewed as a process of a coherence setting action duration (expected duration), time sequence of required operations and significant changes in conditions. Aim: to experimentally set up the connection of time synthesis success and efficiency of realization sensorimotor action in changeable conditions. Hypothesis: successful time synthesis of the setting duration and the temporal sequence of operations in the mental organization of sensorimotor action in changing conditions is realized in accordance with the corresponding operational meaning and is allowed by anticipatory effects and an increase in the effectiveness of the action, materials and methods. An experimental study involved 152 male and female students. Participants of the investigation solved experimental tasks, implemented in a computer version, according to schemes of a simple visual-motor reaction and a choice reaction (separately and in combination), according to a scheme of sensorimotor action with a warning signal when the apperceptive scheme, setting duration and sequence of required operations were changed promptly. Results were reviewed in the aspect of disclosing the features of the subject's elimination of the uncertainty of the moment of achieving the goal in the future and the construction of a sequence of operations of sensorimotor actions in a connection with changes in external conditions, typical for the time deficit regime. The conditionality of the time synthesis of sensorimotor action by the actual operational meaning was established revealing that the successful temporal synthesis of sensorimotor action in changing conditions is associated with the fastest acceptance of an adequate apperceptive scheme, with effective anticipation of the moment of achieving the goal and the formation of a detailed setting duration of action, with the formation of a temporal sequence of required operations. Conclusions. The levels of success of the time synthesis of sensorimotor action in changing conditions are highlighted: “quite successful; moderately successful; unsuccessful.”

У статті розкрито психологічні особливості процесу самоорганізації молоді та розвитку її рефлексії в період суспільних трансформацій. Наведено змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації програмно-цільового проєкту соціально-психологічного забезпечення оптимізації процесу самоорганізації молоді та розвитку її рефлексії в період суспільних трансформацій. Показано, що розроблений проєкт соціально-психологічного забезпечення оптимізації процесу самоорганізації молоді та розвитку її рефлексії включає діагностично-настановний, критеріально-оцінний, проєктувально-змістовний, технологічний, результативно-аналітичний блоки. Наголошується, що впроваджений програмно-цільовий проєкт соціально-психологічного забезпечення оптимізації процесу самоорганізації молоді та розвитку її рефлексії в період суспільних трансформацій відповідає принципам цілісності, структурності, взаємозвʼязку системи і середовища, ієрархічності, цілеспрямованості, відкритості, зворотного звʼязку, і має системно-інтегрований характер. Запропонований проєкт включає: визначення та розроблення змісту соціально-психологічного забезпечення оптимізації процесу самоорганізації молоді та підготовку всіх його субʼєктів; розроблення та впровадження оптимальної моделі соціально-психологічного забезпеченняоптимізації процесу самоорганізації молоді; індивідуальні та групові консультації; оцінювання параметрів і показників процесу самоорганізації молоді. Доведено, що програмно-цільовий проєкт соціально-психологічного забезпечення оптимізації процесу самоорганізації молоді та розвитку її рефлексії в період суспільних трансформацій буде ефективним при дотриманні стратегічних напрямків: організації реалізації потенціалу самоорганізації молоді та систематизації ресурсів самоорганізації; урахуванні взаємозвʼязку навчальної/професійної діяльності, можливостей дуальної освіти; врахуванні впливу регіонального соціокультурного середовища на самоорганізацію молоді та формування мультикультурного освітньо-професійного простору з метою самоорганізації молоді та розвитку її рефлексії тощо. Ключові слова: молодь, самоорганізація, рефлексія, соціально-психологічне забезпечення, оптимізація процесу самоорганізації, суспільні трансформації.

У статті розкрито особливості соціально-психологічної роботи як умови подолання особистісних деструкцій в кризові та посткризові періоди життя. Теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми дослідження показав, що під особистісними деструкціями розуміють патологічний процес руйнування структури особистості або окремих її елементів. До особистісних деструкцій відносять такі утворення психіки людини, які породжують барʼєри в її контактах із оточуючими та ускладнюють тим самим реалізацію власних цілей. До основних видів деструктивних змін особистості належать патологічна деформація особистісних потреб і мотивів, деструктивні зміни характеру й темпераменту, порушення вольової регуляції поведінки, системи міжособистісних відносин, формування неадекватної самооцінки. Серед провідних форм особистісних деструкцій виокремлюють часткові та глибокі особистісні деструкції, а також тимчасові (минущі), з подальшим відновленням функціонування всіх структурних компонентів особистості, й прогредієнтні (незворотні), з наступним особистісним дефектом. Встановлено, що особистісні деструкції можуть бути як результатом аутодеструктивної діяльності людини, так й цілеспрямованого зовнішнього впливу, або наслідком психотравмуючих і кризових ситуацій, зокрема втрати людиною працездатності. Соціально-психологічна програма подолання особистісних деструкцій в кризові та посткризові періоди життя, зокрема в умовах тимчасової втрати працездатності, була побудована на принципах системності; єдності діагностики й корекції; динамічності, комплексності; діяльнісного принципу корекції, та складалася з консультативно-діагностичного, корекційно-тренінгового, аналітико-синтетичного блоків, із застосуванням гуманістичного, екзистенціального і когнітивно-біхевіорального підходів й механізмів інтеріоризації, рефлексії, опосередкування. Завдання програми вирішувалися на інтраперсональному рівні – розширення навичок емоційної саморегуляції через поетапне формування рефлексивної здатності; трансформація деструктивних особистісних установок і переконань; розвиток прогностичної компетентності та продуктивної копінг-поведінки як елементів єдиної системи стабілізації особистості; на інтерперсональному рівні – тренінг дефіцитарних соціальних навичок, розвиток здатності до близьких довірчих відносин, розширення інтерперсональних звʼязків. Ефективність розробленої програми констатована зниженням тривожності, підвищенням їх емоційної стійкості, впевненості у собі, позитивною динамікою рівнів розвитку життєстійкості, прогностичної компетентності, прагненням до самореалізації, орієнтацією на саморозвиток та самовдосконалення, зменшенням кількості дезадаптивних копінг-стратегій та оптимізації кількості обраних стратегій адаптивної поведінки, позитивними змінами в структурі соціальної підтримки. Ключові слова: особистість, особистісні деструкції, соціально-психологічні засоби корекції, кризові та посткризові періоди життя.

The article examines the socio-psychological features of youth self-realization and its sustainability in internal and external dimensions. The specifics and difficulties of studying the problem of self-realization of young people are determined by the growing mediation of the social realization of young people by socio-cultural factors. In this study of the problems of social and personal development of youth, it is appropriate to use a sociocultural approach, within which social processes are considered from the standpoint of their determination by elements of the cultural process (values, norms, models, beliefs, knowledge). It is the sociocultural approach that makes it possible to study the self-realization of youth through the analysis of the value orientations of the individual as the main motivational and meaningful mechanisms of self-affirmation that direct and regulate their life activities, which becomes especially relevant in the era of social changes and the complication of public life. The study of social and cultural factors affecting the process of self-realization of an individual creates opportunities for adequate generalization of disparate facts in the field of social development of youth and identification of trends in the implementation of social self-realization of modern young people. Realization of personal values is carried out in the process of life, the main spheres of which are educational and professional activity, socio-political activity, the sphere of family and household relations and leisure. Hierarchy of values-goals of the individual, concentrated in each of the spheres of life, determines the inequality of these spheres for its self-realization. The most significant spheres of self-realization of young people are the family-household and educational-professional spheres related to the vital needs of young people. Key words: youth, self-realization, hardiness.

У статті розкрито особливостіпсихічної саморегуляції молоді у міжособистісній взаємодії в умовах проблемного соціуму. Визначено вплив інваріантних і динамічних характеристик на процес саморегуляції молоді у конфліктних ситуаціях міжособистісної взаємодії. Встановлено, що захисні механізми є динамічним компонентом особистісного змісту, який безпосередньо співвідноситься з процесуальними особливостями функціонального аспекту саморегуляції. Зʼясовано, що психічна саморегуляція у міжособистісній взаємодії обумовлена психозахисною поведінкою. Показано, що існує специфіка у використанні механізмів психологічного захисту в залежності від ступеня усвідомленої саморегуляції і від індивідуальної структури регуляторного профілю. При цьому особливості саморегуляції молоді дозволяють враховувати нереалізовані потенційні можливості і сприяти оптимізації безконфліктної міжособистісної взаємодії. Встановлено, що здатність до вольової саморегуляції у конфліктних ситуаціях, що надають фруструючий вплив, характеризується такими змінними, як наполегливість і самовладання. Крім того, виявлено, що ступінь вольової саморегуляції поведінки респондентів з різним ступенем фрустрованості соціальним середовищем має статистично значущі відмінності між групами «важких» і «легких» у спілкуванні респондентів за всіма шкалами вольової саморегуляції: «наполегливість», «самовладання», «загальна шкала вольової саморегуляції». Проведено структурно-рівневий аналіз конфліктності і саморегуляції молоді та виокремлено складові її конфліктної компетентності в умовах міжособистісної взаємодії. Встановлено, що високий і підвищений рівні конфліктності у молоді відповідно поєднані з низьким і середнім рівнями її саморегуляції, що вказує на схильність до агресивних проявів у поведінці і конфліктної міжособистісної взаємодії. Показано, що структуру конфліктної компетентності молоді складає ресурсно-операційна, когнітивно-прогностична, функціонально-діяльнісна, особистісно-регулятивна складові. Ресурсно-операційна складова включає особистісні особливості, що забезпечують адаптацію до ситуації конфлікту, а також вміння, які лежать в основі поведінки, що сприяє конструктивному вирішенню конфлікту; когнітивно-прогностична складова включає когнітивні здібності і процеси, які відповідають за планування своїх дій і прогнозування конфліктної ситуації, а також сприяють усвідомленню субʼєктивної значимості; функціонально-діяльнісна складова відповідає за активність і субʼєктивне самопочуття молоді у конфліктній ситуації; особистісно-регулятивна складова включає процеси саморегуляції і самоефективності у конфліктній ситуації. Зазначені структурні складові мають важливе значення для конструктивної поведінки у конфліктних ситуаціях міжособистісної взаємодії і тому при підвищенні конфліктної компетентності та розвитку саморегуляції у молоді мають бути задіяні всі ресурси виокремлених складових. Ключові слова: молодь, саморегуляція, конфліктні ситуації, міжособистісна взаємодія, соціально-психологічні засоби корекції.