No abstract

No abstract

У статті соціальні навички трактуються як інтегративне психологічне утворення, необхідне для ефективної дії майбутнього фахівця агропромислової галузі, і забезпечують йому досягнення успіху в обраній предметній області діяльності. Ці навички часто називають м’якими, надпрофесійними. Указується, що навичка – це інтегративне психологічне утворення, що дозволяє суб’єкту виконувати ті чи інші дії в автоматичному режимі без надмірного контролю з боку свідомості. Представлено результати відбору соціальних навичок за допомогою методу експертної оцінки та на цій основі здійснено систематизацію соціальних навичок за групами, а саме: комунікативні, лідерські, керування емоціями, навички особистісного розвитку, валео-екологічні навички. З урахуванням різних сфер особистості розкривається структура соціальних навичок із виділенням емотивної, когнітивної та конативної складових. Виокремлюються специфічні показники соціальних навичок, характерні для майбутніх фахівців агропромислової галузі.

Мета статті полягає у виокремленні й обґрунтуванні етапів еволюції педагогічної думки щодо формування соціальних навичок особистості. Для цього застосовано такі методи наукового дослідження, як історико-генетичний, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування. Виділено сім етапів еволюції поглядів на формування соціальних навичок особистості, зокрема доцивілізаційний період родоплемінного ладу, Стародавній Схід, Античність, Середньовіччя, Відродження, Реформація, Новий і Новітній Час, Сьогодення. У межах означених етапів фіксують особливі інтерпретації і шляхи формування соціальних навичок особистості в ту чи іншу епоху.

У статті розглянуто основи гармонійного світосприйняття в дітей 5–8 років, що є підґрунтям для становлення світоглядних уявлень, поглядів, знань, переконань щодо навколишнього світу, які визначають місце і роль та мотивують вчинки щодо навколишньої дійсності крізь призму ціннісних орієнтацій. Розкрито риси, якими характеризується світосприйняття дитини: інтеграцією стереотипізованих способів сприйняття природи, людини й суспільства; поєднанням компонентів перехідного (вікового) характеру; духовноінтелектуальним змістом; динамікою, що не завжди співпадає з динамікою інтелектуального дозрівання; зв’язком із рефлексивними процесами; різним темпом; локалізацією на перетині соціокультурного, етичного, статевовікового компонентів розвитку дитини; інтеграцією природного і культурного, раціонального та емоційного, індивідуально-особистісного і соціальнотипологічного. Визначено умови розвитку творчих здібностей дошкільників. Перш за все розвиток здібностей дитини зумовлюється дією низки соціальних чинників, серед яких – соціальна ситуація розвитку та провідна ігрова діяльність.