Background: Glucagon-like peptide 1 agonists differ in chemical structure, duration of action and in their effects on clinical outcomes. The cardiovascular effects of once-weekly albiglutide in type 2 diabetes are unknown. Methods: We randomly assigned patients with type 2 diabetes and cardiovascular disease to the addition of once-weekly subcutaneous injection of albiglutide (30 mg to 50 mg) or matching placebo to standard care. We hypothesized that albiglutide would be noninferior to placebo for the primary outcome of first occurrence of cardiovascular death, myocardial infarction, or stroke. If noninferiority was confirmed by an upper limit of the 95% confidence interval for the hazard ratio of less than 1.30, closed-testing for superiority was prespecified. Findings: Overall, 9463 participants were followed for a median of 1.6 years. The primary composite outcome occurred in 338 of 4731 patients (7.1%; 4.6 events per 100 person-years) in the albiglutide group and in 428 of 4732 patients (9.0%; 5.9 events per 100 person-years) in the placebo group (hazard ratio, 0.78; 95% confidence interval [CI ], 0.68 to 0.90), indicating that albiglutide, was superior to placebo (P<0.0001 for noninferiority, P=0.0006 for superiority). The incidence of acute pancreatitis (albiglutide 10 patients and placebo 7 patients), pancreatic cancer (6 and 5), medullary thyroid carcinoma (0 and 0), and other serious adverse events did not differ significantly between the two groups. Interpretation: In patients with type 2 diabetes and cardiovascular disease, albiglutide was superior to placebo with respect to major adverse cardiovascular events. (Funded by GlaxoSmithKline; Harmony Outcomes ClinicalTrials.gov number, NCT02465515.) noninferiority; P = 0.06 for superiority). There seems to be variation in the results of existing trials with GLP-1 receptor agonists, which if correct, might reflect drug structure or duration of action, patients studied, duration of follow-up or other factors.

Background The main goal of this collaborative effort is to provide genome-wide data for the previously underrepresented population in Eastern Europe, and to provide cross-validation of the data from genome sequences and genotypes of the same individuals acquired by different technologies. We collected 97 genome-grade DNA samples from consented individuals representing major regions of Ukraine that were consented for public data release. BGISEQ-500 sequence data and genotypes by an Illumina GWAS chip were cross-validated on multiple samples and additionally referenced to 1 sample that has been resequenced by Illumina NovaSeq6000 S4 at high coverage. Results The genome data have been searched for genomic variation represented in this population, and a number of variants have been reported: large structural variants, indels, copy number variations, single-nucletide polymorphisms, and microsatellites. To our knowledge, this study provides the largest to-date survey of genetic variation in Ukraine, creating a public reference resource aiming to provide data for medical research in a large understudied population. Conclusions Our results indicate that the genetic diversity of the Ukrainian population is uniquely shaped by evolutionary and demographic forces and cannot be ignored in future genetic and biomedical studies. These data will contribute a wealth of new information bringing forth a wealth of novel, endemic and medically related alleles.

Вітамін D бере участь у різноманітних біологічних процесах, включаючи кістковий метаболізм, модуляцію імунної відповіді та регуляцію проліферації й диференціювання клітин. Дефіцит вітаміну D пов’язують із впливом на виникненням таких нескелетних захворювань, як цукровий діабет 1-го та 2-го типів, рак, серцево-судинні захворювання, що підтверджує плейотропний характер біологічної дії вітаміну D. Генетичні дослідження дають можливість вивчити генетично-молекулярні механізми впливу на циркулюючі рівні вітаміну D. Варіативні ділянки ДНК, які часто трапляються в популяції — однонуклеотидні поліморфізми (OHП, SNP) — можуть справляти вплив на метаболізм вітаміну D, а також модулювати дію вітаміну D у ході розвитку цукрового діабету 1-го типу. В огляді описано дані літератури щодо молекулярних механізмів дії вітаміну D, а також генів, які кодують ензими, відповідальні за його метаболізм, розглянуто генетичні дослідження різного типу в людських популяціях, метою яких було вивчення успадкування циркулюючих рівнів вітаміну D, вплив цих генетичних детермінант на розвиток цукрового діабету 1-го типу.

The main goal of this collaborative effort is to provide genome wide data for the previously underrepresented population in Eastern Europe, and to provide cross-validation of the data from genome sequences and genotypes of the same individuals acquired by different technologies. We collected 97 genome-grade DNA samples from consented individuals representing major regions of Ukraine that were consented for the public data release. DNBSEQ-G50 sequences, and genotypes by an Illumina GWAS chip were cross-validated on multiple samples, and additionally referenced to a sample that has been resequenced by Illumina NovaSeq6000 S4 at high coverage. The genome data has been searched for genomic variation represented in this population, and a number of variants have been reported: large structural variants, indels, CNVs, SNPs and microsatellites. This study is providing the largest to-date survey of genetic variation in Ukraine, creating a public reference resource aiming to provide data for historic and medical research in a large understudied population. While most of the common variation is shared with other European populations, this survey of population variation contributes a number of novel SNPs and structural variants that have not been reported in the gnomAD/1KG databases representing global distribution of genomic variation. These endemic variants will become a valuable resource for designing future population and clinical studies, help address questions about ancestry and admixture, and will fill a missing place in the puzzle characterizing human population diversity in Eastern Europe. Our results indicate that genetic diversity of the Ukrainian population is uniquely shaped by the evolutionary and demographic forces, and cannot be ignored in the future genetic and biomedical studies. This data will contribute a wealth of new information bringing forth different risk and/or protective alleles. The newly discovered low frequency and local variants can be added to the current genotyping arrays for genome wide association studies, clinical trials, and in genome assessment of proliferating cancer cells.

Широко вивчається роль ендотелій-залежних факторів, а також порушень мікробіоценозу кишечника у патогенезі багатьох хронічних захворювань печінки, але не з'ясованим залишається вплив дисфункції ендотелію на прогресування судинних уражень у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу.Мета дослідженнядослідити вираженість дисфункції ендотелію та дисбіоз товстої кишки у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу.Обстежено 52 хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу. Всім пацієнтам проведено загальноклінічні методи дослідження, а також визначено якісний і кількісний склад мікрофлори товстої кишки та показники дисфункції ендотелію (фактор фон Віллебранда, ендотелін-1), ендотелійзалежна та ендотелійнезалежна вазодилатації).У всіх обстеженого хворого на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу виявлено дисбіотичні зміни у товстій кишці. При цьому, аналіз ступенів важкості дисбіотичних змін у обстежених хворих вказує дисбіоз переважно IIІ і II ступенів (у 57,7 % і у 23,1 % хворих відповідно). Дисбіоз I ступеня встановлено у 15,4 % пацієнтів, і лише у 3,8 % випадків виявлено дисбіоз ІV ступені. Також встановлено наявність дисфункції ендотелію у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу, що проявилося зменшенням ендотелійзалежна та ендотелійнезалежна вазодилатації, а також збільшенням рівнів фактору фон Віллебранда та ендотелін-1 у сироватці крові у порівнянні з контрольною групою. Кореляційний аналіз вказує на залежність між показниками дисфункції ендотелію та ступенем вираженості дисбіозу товстої кишки у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу. При цьому, дисбіоз ІІІ ступені корелює із всіма лабораторно-інструментальними показниками дисфункції ендотелію. У хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукро-вий діабет 2 типу при ІІ ст. дисбіозу товстої кишки виявлено сильну кореляційну залежність між вираженістю ендотелійнезалежної вазодилатації (r=0,94; р<0,01), фактор фон Віллебранда (r=0,84; р<0,01), а рівнем ендотелін-1 (r=0,92; р<0,01). У хворих з дисбіозом товстої кишки IV ст. кореляційну залежність встановити не вдалось, а серед хворих з дисбіозом І ст. негативна кореляційна залежність мала місце з рівнем фактору фон Віллебранда (r= -0,76; р<0,05) та ендотелін-1 (r= -0,68; р<0,05).У хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу встановлено дисбіоз товстої кишки переважно IIІ та II ступенів. Дисфункція ендотелію у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу проявляється зменшенням показників ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації, а також збільшенням лабораторних маркерів дисфункції ендотелію (фактор фон Віллебранда та ендотелін-1). Виявлено пряму залежність між ступенем дисбіозу товстої кишки та вираженістю прогресування показників дисфункції ендотелію у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу.Ключові слова: неалкогольний стеатогепатит, цукровий діабет 2 типу, дисбіоз товстої кишки, дисфункція ендотелію.Зв'язок роботи з н...