Основні засади комплексного ведення лісового та мисливського господарства потребують глибокого розуміння процесів взаємодії мисливських тварин з лісовими насадженнями. Досліджено сезонні зміни діелектричних показників сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) у вольєрі на території Поташнянського лісництва ДП «Радомишльське ЛМГ». Встановлено особливості впливу напіввільного утримання мисливських тварин на інтенсивність проходження процесів життєдіяльності у сосни звичайної. З'ясовано, що діелектричні показники мають чітко виражену динаміку та характеризують сезонні зміни інтенсивності процесів життєдіяльності. Загальна тенденція простежується у поступовому зниженні величини імпедансу і зростанні поляризаційної ємності при переході дерев зі стану спокою до вегетації і навпаки-зростання імпедансу та зниження поляризаційної ємності при переході до стану фізіологічного спокою. Так, зокрема, величина поляризаційної ємності на пробних площах коливалася у лютому в межах 4,38 ±0,22-5,73 ±0,27 nF (достовірність різниці з контрольними показниками

No abstract

Досліджено видовий склад та динаміку чисельності ратичних тварин у вольєрах на території Житомирської області. Площа вольєрів регіону становить 941,7 га. На 2004 р. на території області існувало 4 вольєри загальною площею 374,2 га. Упродовж 2005–2009 рр. площа вольєрів змінювалася від 117,2 га у 2005 р. до 178,2 га у 2009 р., у 2011 р. вона вже становила 576,7 га, а у 2016 р. – 715,2 га. У вольєрах Житомирської обл. утримують Cervus nippon, Cervus elaphus, Sus scrofa, Capreolus capreolus, Dama dama, Ovis ammon загальною чисельністю 561 особина, яка за період 2004–2017 рр. зросла у 5 разів. На початку ХХІ ст. на території області існувало 4 вольєри, у яких утримували 46 особин Cervus nippon та 75 особин Sus scrofa. До 2011 р. у вольєрах регіону утримували виключно ці види. У 2013 р. більше половини всього поголів'я (52,4 %) становила Sus scrofa, то за два роки – у 2016 р. – її частка становила вже 40,0 %, а на початку 2018 р. – тільки 20,0 %. Найстійкішою у господарствах регіону залишається популяція Cervus nippon, чисельність якого змінюється в межах 40–56 особин. Встановлено, що зміна чисельності Sus scrofa за роками дуже істотна: від 15 особин (2005–2007 рр.) до 185 (2014 р.). Користувачі дедалі частіше надають перевагу Cervus elaphus, чисельність якого у вольєрах за останні роки зросла до 166 особин. Упродовж 2012–2017 рр. чисельність Ovis ammon, Capreolus capreolus та Dama dama у господарствах області поступово зростає, як зростає і кількість самих господарств, де їх утримують.

Встановлено, що в обстежених вольєрах мисливських господарств вміст гумусу низький – 1,9±0,44 % (n = 16) і характеризується високим рівнем варіювання ознаки (коефіцієнт варіації V = 47,7 %). У вольєрі ТОВ "МСК "Сокіл" різниця вмісту гумусу порівняно з контрольними становила 11,8 %, у ДП "Білокоровицьке ЛГ" – 10,5 %, у ТОВ "МРК "Рись" – 41,8 %, у ТОВ МГ "Сарненське" – 50,2 %, а у ТОВ "УТМР" – 58,7 %. У мисливському господарстві ДП "Городницьке ЛГ" спостерігається лише тенденція до покращення показника, а у ДП "Коростишівське ЛГ" різницю між зразками за вмістом гумусу не зафіксовано. Така неоднозначність у накопиченні гумусу в ґрунті, на нашу думку, зумовлена кількома чинниками: площею вольєра, чисельністю та видовим складом мисливських тварин, тривалістю експлуатації. Упродовж періоду спостережень встановлено чітку лінійну залежність (r = 0,99; R2 = 0,98) між тривалістю функціонування вольєра і вмістом гумусу в шарі 0–20 см. Така тенденція до накопичення загального гумусу за тривалої експлуатації вольєрів у мисливських господарствах, на наш погляд, пов'язана не тільки з надходженням гною від диких тварин, особливо біля підгодівельних майданчиків, але й природним процесом ґрунтоутворення за гумусово-акумулятивним (дерновим) типом, хоча й у послабленому вигляді. Встановлено, що в обстежених вольєрах у ґрунтах вологих сугрудів показник рНсол. становить 3,77±0,24 (дуже сильнокислі) і характеризується середнім рівнем варіювання ознаки (коефіцієнт варіації V, % = 12,8 %). При цьому тривалість та інтенсивність експлуатації вольєрів, а також вид тварин у межах досліджуваних об'єктів не мали істотного впливу на зазначений показник, хоча й виявлено незначну тенденцію до підкислення ґрунту з часом.

Досліджено стан вольєрного господарства Житомирської області. На 01.03.2018 р. на території області мисливське господарство веде 91 користувач, в 11 з них функціонують вольєри. Їх загальна площа становить 941,7 га. Порівняно з 2007 р. площа вольєрів зросла у 8 разів. Найбільшими у регіоні є вольєри ТОВ "Камія Плюс" (500,0 га) та СФГ "Земля Полісся" (228,0 га). Серед державних підприємств найбільші вольєри функціонують у ДП "Білокоровицьке ЛГ" (70,5 га) та ДП "Баранівське ЛМГ" (56,2 га). Ще три вольєри можна вважати (для Житомирської обл.) середніми, а саме: вольєр ТОВ "МК "Хантер" (40,0 га), ТОВ "УТМР" (29,0 га) та Житомирської ОО УТМР (12,0 га). Упродовж 2007–2017 рр. загальна площа вольєрів області істотно зросла. У 2007 р. вона становила 120,0 га, а на початок 2018 р. – 941,7 га. Завдяки будівництву у 2011 р. вольєра ТОВ "Камія Плюс" їх площа зросла більш ніж удвічі. На початку ХХІ ст. на території області існувало 4 вольєри (ДП "Баранівське ЛМГ", ДП "Радомишльське ЛМГ", СФГ "Земля Полісся" та МГ "В'юнки"), в яких утримували 46 особин Cervus nippon та 75 особин Sus scrofa. У 2017 р. чисельність основного поголів'я ратичних становила уже 561 особину 6 видів (Cervus elaphus (29,6 %), Sus scrofa (20,0 %), Dama dama (19,3 %), Ovis ammon (18,2 %), Cervus nippon (8,2 %), Capreolus capreolus (4,8 %)). Якщо у 2013 р. більше половини всього поголів'я (52,4 %) становила Sus scrofa, то за два роки – у 2016 р. – її частка становила вже 40,0 %, а у 2018 р. – тільки 20,0 %. Натомість частка Cervus elaphus за останні три роки у вольєрах зросла від 15,3 % до 29,6 %.