No abstract

No abstract

Introduction. The Fourth industrial revolution and accelerated development of Industry 4.0 disruptive technologies are accompanied by the formation of new value creation networks and the redistribution of production facilities that partially return to advanced economies. Problem Statement. Processes of technological development and new value chains' formation are turbulent, so that some countries have taken lead in the sphere of technology, while others have become outsiders. Between them, new technology gaps are emerging or existing ones are changing, and this, in turn, has a critical impact on the development of national economies: productivity, job creation, profitability of businesses, employment, and population income. Purpose. To develop a framework for defining the concept and estimating the size of technology gaps between countries with different levels of industrial development in the context of the Fourth industrial revolution. Materials and Methods. Historical analysis of technology gap economic concepts, statistical analysis of indicators of economic and R&D development of world economies, economic and mathematical modeling of the cyber-physical technology life cycle. Results. Within the economic theory of the technology life cycle, an emendated concept of technology gap has been proposed. It is mainly related to jump transition from one technology curve to another. To assess the size of technology gaps, a logistic function has been proposed. It determines the relationship between labor productivity and capital/labor ratio taking into account the interdependence of physical and digital capital. Using this function, technology gaps between industrialized European economies and Ukraine, which manifest themselves as multiple lags in productivity, have been identified. Conclusions. In order to reduce the technology gaps between Ukraine and European countries, it is necessary to create a new, innovation-oriented business ecosystem that is formed in the course of gene-cultural-technological co-evolution and, above all, requires a set of measures to accelerate the development of Ukrainian R&D sphere, as well as related culture and institutions. K e y w o r d s : industrial revolution, technology gap, cyber-physical technology, technology curve, and business ecosystem.

Вступ. Розгортання четвертої промислової революції та прискорений розвиток проривних технологій Індустрії 4.0 супроводжуються формуванням у світі нових мереж створення вартості й перерозподілом виробничих потужностей, що частково повертаються до розвинених країн. Проблематика. Процес технологічного розвитку й формування нових мереж створення вартості є турбулентним, так що одні країни стають новими технологічним лідерами, а інші-аутсайдерами. Між ними виникають нові або змінюються уже наявні технологічні розриви, а це, у свою чергу, критично позначається на розвитку національних економік: продуктивності праці, створенні нових робочих місць, прибутковості бізнесу, зайнятості та доходах населення. Мета. Розробити концептуальний підхід до визначення поняття і оцінювання розмірів техно логіч них розривів між країнами з різним рівнем розвитку промисловості в умовах четвертої промислової революції. Матеріали й методи. Історичний аналіз економічних концепцій технологічних розривів, статис тичний аналіз показників економічного й науковотехнічного розвитку країн світу, економікомате ма тичне моделювання життєвого циклу кіберфізичних технологій. Результати. У рамках економічної теорії життєвого циклу технологій запропоновано уточнене по няття технологічного розриву як такого, що пов'язаний переважно з стрибкоподібним переходом з од нієї технологічної кривої до іншої. Для оцінки величини технологічних розривів запропоновано логістичну функцію, яка визначає залежність між продуктивністю праці та її фондоозброєністю з урахуванням взаємозалежності фізичного й цифрового капіталу. З її використанням визначено технологічні розриви між Україною та індустріально розвиненими європейськими країнами, що вимірюються кількаразовим відставанням у продуктивності праці. Висновки. Для зменшення технологічних розривів між Україною та європейськими країнами необхід ним є створення нової, орієнтованої на інновації, бізнесової екосистеми, яка формується у процесі генно культурнотехнологічної коеволюції та потребує, насамперед, комплексу заходів щодо прискорення роз витку науковотехнічної сфери України та пов'язаних з нею культури та інститутів. К л ю ч о в і с л о в а: промислова революція, технологічний розрив, кіберфізична технологія, технологічна крива, бізнесова екосистема.

Вступ. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і цифровізація суспільства, що розповсюджується у світі через прискорений розвиток смарт-промисловості (Індустрії 4.0), зазвичай пов'язують з підвищенням обсягів виробництва та продуктивності праці, зменшенням відносних витрат на одиницю продукції та її кастомізацією. Проблематика. Відповідно до парадоксу Солоу (1987 р.), інвестиції у комп'ютерну техніку та технології не знаходять відображення в економічній статистиці про підвищення продуктивності праці внаслідок комп'ютерізації виробництв, що підриває уявлення про позитивний вплив електроніки на виробництво та продуктивність праці. Мета. Розробити вимоги щодо удосконалення економіко-математичних моделей визначення впливу ІКТ на виробництво на основі аналізу переваг та недоліків наявних моделей впливу комп'ютерної техніки та програмного забезпечення на результати виробництва з урахуванням особливостей розвитку ІКТ. Матеріали й методи. Історичний метод для аналізу розвитку моделей впливу ІКТ на виробництво, порівняльний аналіз наявних економіко-математичних моделей щодо визначення підходів до відбору факторів впливу на результуючі показники, аналітична обробка масивів вихідної статистичної інформації. Результати. Проаналізовані моделі у своєму розвитку свідчать про позитивний вплив ІКТ на виробництво та продуктивність праці. Виникнення парадоксу Солоу пояснюється тим, що в основних фондах підприємств частка комп'ютерної техніки та технологій була незначною наприкінці 1980-х-початку 1990-х рр., а також відсутністю на той час достовірної статистичної інформації та недосконалістю методології аналізу. З розвитком статистичної науки та поширенням комп'ютерної техніки та технології в нових моделях впливу ІКТ на результати виробництва парадокс Солоу було спростовано. Висновки. Для уточнення впливу ІКТ на виробництво та продуктивність праці слід використовувати комплекс моделей, які враховуватимуть інституційні особливості розвитку економіки країни, етапи її життєвого циклу та ступінь впровадження в ній цифрових техніки та технологій. Моделі впливу ІКТ на результати виробництва потребують подальшого розвитку, зокрема й з урахуванням закономірностей розвитку сучасних інформаційних технологій. К л ю ч о в і с л о в а: інформаційно-комунікаційні технології, цифровізація, парадокс Солоу, моделювання, виробництво.