У статті проведено оцінку можливих механізмів сертифікації результатів освітньої підготовки персоналу Державної прикордонної служби України (ДПСУ) за стандартами НАТО. Оцінка проведена з урахуванням цілей і умов трансформації військової освіти в Україні. Досліджено питання функціонування центрів сертифікації підготовки за стандартами НАТО у зарубіжних країнах та підготовки персоналу в Україні, а також оцінено особливості функціонування таких центрів за результатами аналізу досвіду участі військовослужбовців ДПСУ у міжнародних навчаннях Rapid Trident. За результатами проведеного дослідження зроблено певні висновки: стандартизація підготовки персоналу в Україні загалом і в ДПСУ зокрема визначається нормативними документами (державними стандартами, стандартами вищої освіти тощо). Рівень відповідності якості освіти стандартам перевіряється під час підсумкової атестації випускників закладів освіти; на даний час існують механізми оцінювання спроможностей підрозділів Збройних Сил України (ЗСУ) діяти сумісно з військовими формуваннями НАТО; теоретично можливим є приєднання ДПСУ до Програми перевірки та зворотнього зв’язку Концепції оперативних можливостей НАТО; Державна прикордонна служба України для оцінювання спроможностей своїх окремих підрозділів діяти спільно з військовими формуваннями НАТО теоретично може сформувати в своєму складі відомчий Центр сертифікації; потребує більш глибокого вивчення питання визначення переліку підрозділів ДПСУ, спроможності яких доцільно оцінювати на предмет можливості діяти разом з військовими формуваннями НАТО, і доцільності такого оцінювання.

Статтю присвячено аналізу результатів дослідно-експериментальної роботи з громадянського виховання учнів старших класів загальноосвітнього навчального закладу на основі національних традицій.Автори звертають увагу, що використання такого методу дослідження як педагогічний експеримент сприяє комплексному та ефективному вивченню педагогічних явищ.У процесі вирішення експериментальних завдань застосовано такі методи дослідження: вивчення шкільної документації, педагогічне спостереження, опитування (бесіда, анкетування, узагальнення незалежних характеристик), порівняння, оцінювання (експертна оцінка, самооцінка), створення виховних ситуацій, педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний). Результати кожного методу збору досліджуваних даних порівнювалися, співставлялися і додавалися. Ці факти аналізувалися та проходили попередній відбір (верифікацію, класифікацію, кодування та шкалування одержаних результатів).Кількісну та якісну обробку й інтерпретацію зібраної і систематизованої інформації проведено за допомогою методів математичної статистики.Запроваджено різноманітні діагностичні методики, які дозволяли виявити результативність застосування розроблених педагогічних умов, коректувати методику їх подальшої реалізації. Зверталася увага на порівняння результатів у контрольній і експериментальній групах окремо за кожним критерієм, а також за їх сукупністю. На кожному етапі експериментального дослідження ставилися конкретні завдання. Для перевірки ефективності в основному використано ті ж методи, що на попередньому (констатувальному) етапі.Діагностування громадянської вихованості здійснювалось шляхом вивчення істотних ознак громадянської вихованості, їх форм вираження як реалізованих цілей громадянського виховання.Для перевірки однорідності досліджуваних одиниць за станом сформованості громадянського виховання в учнів старших класів загальноосвітнього навчального закладу на основі національних традицій автори провели статистичний аналіз із застосуванням λ-критерію Колмогорова-Смирнова. Його результати засвідчили позитивні зрушення у станах сформованості громадянської вихованості в експериментальній групі більше ніж у контрольній. Аналіз результатів експериментального дослідження засвідчив ефективність розроблених і впроваджених педагогічних умов громадянського виховання учнів старших класів загальноосвітнього навчального закладу на основі національних традицій та підтверджує гіпотезу дослідження емпіричним шляхом.