У статті висвітлено сучасні реалії вітчизняної індустрії туризму щодо підготовки туризмознавців. Визначено, що актуальною потребою сьогодення є пошук шляхів виживання в конкурентній боротьбі, що вимагає від персоналу компаній набуття спеціальної туристичної освіти й регулярного підвищення кваліфікації. Встановлено, що післявоєнне відновлення економіки туризму зумовлює доцільність модернізації освітньої компоненти з підготовки для індустрії туризму конкурентоспроможних фахівців. Метою статті є пошук шляхів вдосконалення підготовки фахівців з туризму на базі світового досвіду використання інноваційних підходів до проектування результатів навчання. Досліджено управлінську специфіку вищої освіти у сфері гостинності та туризму в країнах ЄС та США з провідними системами підготовки кадрів. Доведено, що важливим для випускника є комерційно і соціально ефективна підприємницька діяльність, яка спрямована не лише на отримання прибутку за рахунок продажу путівок туристичними фірмами, а й на соціальну стабільність у демографічному плані. Виокремлено, що бакалавр за напрямом підготовки «Туризм і рекреація» повинен володіти спектром компетенцій, які забезпечать реалізацію життєвого циклу продукту: проектування ‒ розвідка ‒ планування ‒ комерційна реалізація ‒ просторова реалізація та оптимізація. Запропоновано запровадити у ЗВО, які пов’язані з проектною діяльністю (глобалізація, стійкість, інновації, підприємливість) інтегровані навчальні програми на основі стандартів CDIO із систематичним включенням навчання на виробництві, як інтегрованої діяльності. Розкрито комплексну специфіку інтегрованого проектування очікуваних результатів навчання за освітньою програмою бакалавра спеціальності «Туризм і рекреація». Запропоновано етапи проектування результатів навчання і оновлення програми туристичної підготовки у вітчизяному закладі вищої освіти. Зроблено висновок, що завдяки впровадженню підходу до проектування результатів навчання фахівців туристичного профілю вітчизняні університети отримають можливість розробки конкурентоспроможних практико-орієнтованих освітніх програм.

The article deals with the problem of branding of the domestic tourist destination in the post-war period. The theoretical foundations of the branding of the tourist area are considered. The content of the branding of the territorial tourist destination i

The article examines the problem of branding of the domestic tourist destination in the post-war period, since the brand creates investment attractiveness, contributes to obtaining a high profit, and ensures the development of the tourist area in the long term. The purpose of the study is to substantiate the complex approach of using tourist branding in the functioning of the domestic tourist destination based on the formation of the concept and implementation of directions for the organization of tourist activities for the investment attractiveness of the territory in the post-war business recovery. The meaning of the term "branding of a territorial tourist destination" is determined from the point of view of the investment attractiveness of the territory. A number of urgent problems at the military stage of the development of tourist destinations, which can be overcome consistently, comprehensively, systematically and with the support of the state, are highlighted. The concept of territorial branding was developed in the context of the investment attractiveness of the domestic tourist destination, the main purpose of which is to create favorable post-war conditions for the formation of an effective competitive tourist market, which will provide expanded opportunities to satisfy the interests of potential investors, the tourist and recreational needs of the population and foreign citizens, increase employment and the level incomes of the population, taking into account the preservation and saving of tourist and recreational resources of the tourist destination. The conditions for obtaining brand status as a domestic tourist destination have been defined. The priority directions for acquiring the desired image of the domestic territory in the post-war period within the marketing of the territory as a tool of territorial branding of the destination were formed. It was concluded that in order to acquire stable competitive positions on the world and domestic tourist markets and be an investment attractive domestic tourist destination, an active state policy, directions which is: protection of interests of producers, investors, rights of tourists, support of domestic and inbound tourism.

У статті проаналізовано та узагальнено теоретичні розробки та приклади практичного застосування становлення та розвитку концепту автоматизації у ресторанному бізнесі. Досліджено технології автоматизації у ресторанному бізнесі. Вивчено структуру управління та види діяльності закладів ресторанного господарства. Проаналізовано бізнес-процеси, що використовуються в закладах ресторанного господарства. Визначено основні завдання автоматизації процесів обслуговування. Надано пропозиції та рекомендації із підвищення ефективності впровадження технологій автоматизації у ресторанному бізнесі. Підсумовуючи, плюси і мінуси автоматизованого ресторану, власники бізнесу замінюють ручні процеси автоматизованими, щоб збільшити прибуток, покращити бренд, заощадити гроші та зменшити навантаження. Каси самообслуговування, програми навчання співробітників і цифрові меню є прикладами автоматизації в ресторанному бізнесі. Автоматизовані рішення знижують зв’язок, складні у використанні, не завжди можуть вирішувати складні проблеми та потребують ґрунтовного дослідження із залученням капіталу.

Українська кухня є досить специфічною. Протягом століть українська кухня змінювалася та поступово визначалася як самостійна. В статті розглянуто період формування деяких харчових традицій українського народу в радянський період після голодомору 1932 – 1933 років. Період Сталінських репресій, індустріалізації, будівництва формували певний страх залишитись голодним. Люди, які вижили отримали назавжди «щеплення страхом нестачі їжі», яка була підставою для згуртування нації. Генетична пам’ять та певна традиція додавати в їжу соуси, зокрема томатний та майонез, для покращення смаку продовжують формувати харчову традицію українського народу. До цього також відносять закупівлю продуктів харчування про запас. Проаналізовано загальні складові формування української кухні: овочі, фрукти, ягоди, перші та другі страви, м’ясо, яйця, види напоїв. За останні 30 років їхній асортимент особливо не змінився. Основні зміни відбуваються лише у цінах та пропорціях. Це говорить про те, що у звичайному житті українці не готові ризикувати та пробувати щось нове. Наведено аналіз середньої зарплати українців за останні 20 років, рівень ВВП та порівняння в доларовому еквіваленті зарплат українців та американців, з якого встановлено, що бажання догодити гостям і показати рівень свого достатку, іноді й фінансового, свідчить про господарів як гостинних людей. Проведено дослідження щодо обсягів кількості споживання їжі за день та внутрішніх мотивів споживачів під час перебування на урочистостях у різних вікових груп (вибірка не репрезетативна, дослідження проводилось на території Запорізької та Дніпропетровської областей). Встановлено тенденції з формування нових харчових традицій сучасних українців. За даними опитування молоде покоління більше спрямовано на генерацію європейської культури застілля з мінімумом їжі та великою часткою в спілкуванні та відпочинку. Надано загальні рекомендації організаторам свят при формуванні застілля з урахуванням вікової складової, а також рестораторам при формуванні меню. Заклади, які пропонують просту їжу, користуються більшою популярністю у споживача.