Обґрунтування. 2020 рік характеризувався значним погіршенням у роботі системи раннього виявлення, профілактики та лікування туберкульозу (ТБ) в Україні. Безумовно, це було пов’язано з негативним впливом пандемії коронавірусної хвороби (Covid-19) на охорону здоров’я загалом і протитуберкульозні заходи зокрема, що було цілком прогнозованим. Але вкрай негативні наслідки на систему протитуберкульозної допомоги чинить останніми роками руйнування системи раннього виявлення та профілактики ТБ, перехід на примітивніші форми виявлення туберкульозної інфекції та мало- чи майже неконтрольоване лікування багатьох хворих. Мета. Визначити особливості динаміки захворюваності на ТБ серед дітей і питомої ваги лікарсько-стійкого ТБ (ЛСТБ) за 2019-2020 рр. Матеріали і методи. У роботі проведено порівняльний аналіз динаміки захворюваності на ТБ у дітей різних вікових груп за 2019–2020 рр., в тому числі на ЛСТБ. Дослідження виконано коштом держбюджету. Результати. Згадані в обґрунтуванні причини призвели до «фантастичного» зменшення захворюваності на ТБ серед населення країни у 2020 р. порівняно з 2019 р. – на 30,4 % (з 50,0 до 34,3 на 100 тис.). Зокрема, серед дітей віком до 14 р. – на 34,8 % (з 8,9 до 5,8 на 100 тис.), серед підлітків 15-17 років – на 27,5 % (з 19,3 до 14,0 на 100 тис.). Загалом захворюваність у віковій категорії 0-17 років зменшилася на 32,7 %. Порівнянною була й динаміка захворюваності у дорослих : зменшення на 30,2 % (з 57,7 до 43,3 на 100 тис.). Питома вага туберкульозу легень із бактеріовиділенням і деструкцією серед усіх вперше виявлених хворих на ТБ легень у країні за роками майже не змінилася та становила 68,3 % та 68,6 % у 2020 р., проти 44,9 та 43,3 % у 2019 р. відповідно. Слід зазначити, що стрімке зниження захворюваності супроводжувалося значним збільшенням питомої ваги ЛСТБ. Частка ЛСТБ у дітей становила 36,7 % від усіх випадків уперше діагностованого ТБ у дітей (у 2019 р. – 25,6 %). Пацієнти з множинною лікарською стійкістю (МЛС), ризиком МЛС, широкою лікарською стійкістю (ШЛС), рифампіцин-резистентним ТБ (Риф-ТБ) становили 33,5 %. Діти з латентною туберкульозною інфекцією, які потребували обстеження та лікування (крім дітей із відомих охороні здоров’я осередків ТБ), виявлялися практично лише в областях, де була збережена система раннього виявлення ТБ. Висновки. Стрімке зниження захворюваності на ТБ в Україні пов’язане з низкою несприятливих об’єктивних і суб’єктивних причин і свідчить про значне недовиявлення хворих. Украй негативною ознакою є зростання у 2020 р. відсотка хворих дітей із ЛСТБ, особливо з МЛС, ризиком МЛС, ШЛС і Риф-ТБ на 8,0 %.

No abstract

Abstract. This study is intended to establish theoretical foundations of the new industrialization of the mining region under the globalization. The urgency of the problem is due to a significant de-industrialization of many branches of the Russian economy as a result of the neoliberal macroeconomic paradigm in the years of radical market reforms. As a result, a number of Russian regions has formed the structure of industrial production, which is characteristic mainly for the countries of the raw materials periphery. The authors see the new industrialization (neoindustrialization) as a strategic tool for solving the problem. The trend that has formed in the Russian regional policy to transfer the responsibility for the economy modernization to the regional level has attached the special importance to regional studies. Exhaustion of predominantly raw-materials export model of economic growth has put Kuzbass, the mining region in Western Siberia, in the most difficult situation due to its tight dependence on the state of the world market of energy resources. This article presents a theoretical justification of the need, feasibility and advisability of neoindustrialization for the mining region in the conditions of globalization.

Исследование выполнено при финансовой поддержке Российского научного фонда в рамках научно-исследовательского проекта «Институты реализации ресурсного потенциала старшего поколения в экономике старения» (проект № 19-18-00300). Критически осмысливаются существующие подходы к определению феномена «ресурсный потенциал старшего поколения», а также анализируются результаты работы с фокус-группами по широкому комплексу вопросов, связанных с оценкой степени его реализации на примере Томской области. В качестве результата работы фокус-групп сформулированы предложения о возможных мерах, необходимых для повышения степени реализации ресурсного потенциала старшего поколения. Ключевые слова: ресурсный потенциал; человеческий потенциал; старшее поколение; благополучие; Томская область.

Актуальность. С возрастом у человека нарастает дефицит социально-экономических ролей, происходит сужение спектра при выборе достойных траекторий социально-экономической активности. В связи с этим актуальным становится исследование разнообразных траекторий вовлеченности старшего поколения в региональный социум. В первую очередь такие траектории связаны с трудовой активностью, которая реализуется через институты наемного труда, предпринимательства и в домашнем хозяйстве. Цель исследования: комплексный анализ социально-экономической активности граждан старшего поколения на примере основных траекторий их трудовой активности. Данная статья также призвана представить результаты оценки траекторий трудовой активности для лиц старшего возраста на различных этапах их жизненной траектории. Методы: дескриптивный статистический анализ на основе микроданных двух лонгитюдных обследований: «Российский мониторинг экономического положения и здоровья населения» Высшей школы экономики (RLMS-HSE); «Комплексное наблюдение условий жизни населения» (КОУЖ), проводимое Росстатом. Результаты анализа представлены в разрезе возрастных групп (50–54, 55–59, 60–64, 65–69, 70–74, 75–80, 80+) по трем траекториям: занятость по найму (полная и частичная); самозанятость и предпринимательство; домашний труд и личное подсобное хозяйство. Выводы: анализ показал широкое разнообразие траекторий вовлеченности граждан различных возрастных групп (в том числе за границами трудоспособного возраста) в трудовую активность, что в целом отражает их высокую адаптивность к социально-экономическим условиям РФ последних десятилетий.