Харківський національний медичний університет Особливості кардіогемодинаміки та ураження вінцевих артерій у хворих на ішемічну хворобу серця із коморбідним цукровим діабетом 2-го типу залежно від активності імунного запалення на підставі дослідження показників пентраксину-3 в сироватці крові Вступ. Ішемічна хвороба серця (ІХС) посідає чільне місце серед причин тимчасової і стійкої втрати працездатності, інвалідизації і смертності населення. Щороку в Європі внаслідок ІХС помирає близько 1,8 млн людей [14]. В Україні поширеність цієї хвороби і смертність через неї становить відповідно 34,1 і 67,6 % [2], що обумовлює увагу, яку приділяють вивченню патогенезу ІХС. Одним із вагомих чинників ризику у хворих на ІХС є цукровий діабет (ЦД). Сьогодні в усьому світі на ЦД страждає близько 380 млн людей. Поширеність ЦД у промислово розвинених країнах становить 5,0-6,0 %. Вважається, що реальна поширеність ЦД 2-го типу в декілька разів перевищує офіційну. В Україні станом на цей час, згідно з офіційною інформацією, кількість зареєстрованих хворих на ЦД досягла понад 1,5 млн [3]. За іншими джерелами, реальна кількість хворих на ЦД в нашій країні становить близько 2,0-2,5 млн. Із огляду на зростання поширеності й захворюваності на згадані хвороби, а також високий показник летальності загалом у популяції, виникає потреба в ранньому виявленні ознак цих хвороб і поліпшенні якості діагностики коронарогенних уражень [4]. Одним із патогенетичних механізмів атеросклерозу є генералізоване або хронічне запалення. Це підтверджують результати експериментальних і клінічних досліджень останніх років, присвячених визначенню маркерів запалення (С-реактивного білка (C-reactive protein (CRP)), прозапальних цитокінів-інтерлейкін-1, інтерлейкін-6 (ІЛ-6), інтерлейкін-12, фактора некрозу

Харківський національний медичний університет Резюме. У статті проведено аналіз зв'язку показників кардіогемодинаміки із генотипами гена ендотеліальної синтази оксиду (Glu298Asp) у хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння. Обстежено 222 хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння. Групу порівняння склали 115 осіб із нормальною масою тіла. Усім пацієнтам проводили загальноклінічні та інструментальні обстеження. Ехокардіографічні дослідження проводили за стандартною методикою. Отримані результати представлені у вигляді середнього значення ± стандартне відхилення від середнього значення (М±m). Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою пакета Statistica, версія 6,0. Генотип G/G гена ендотеліальної синтази оксиду (Glu298Asp) у хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння пов'язаний із порушенням структури та функції міокарда у вигляді дилатації порожнин серця та зниження здатності до скорочення. Діастолічна функція не мала асоціацій з поліморфізмом гена ендотеліальної синтази оксиду (Glu298Asp) у хворих на ішемічну хворобу серця й ожиріння. Ключові слова: поліморфізм гена ендотеліальної синтази оксиду азоту, ожиріння, ішемічна хвороба серця.

Мета-оцінити ефективність застосування аторвастатину та розувастатину шляхом додавання до стандартної терапії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та ожирінням залежно від генотипів поліморфізму Met235Thrгена ангіотензиногена (АТГ). Об'єкт і методи дослідження. Визначено дві підгрупи спостереження: 1-ша-116 пацієнтів з ІХС та ожирінням, які отримували аторвастатин у добовій дозі 20 мг (серед яких носіїв Т/Т-генотипу-34, Т/М-генотипу-45 та М/М-генотипу-37 особи); 2-га-108 пацієнтів з ІХС та ожирінням, які отримували розувастатин у добовій дозі 10 мг (серед яких носіїв Т/Т-генотипу-30, Т/М-генотипу-43 та М/М-генотипу-35 осіб). Усім хворим визначали показники ліпідного обміну за стандартною біохімічною методикою, алельний поліморфізм Met235Thr-гена АТГ методом полімеразної ланцюгової реакції. Результати. Аналіз ефективності застосування аторвастатину та розувастатину залежно від генотипів поліморфізму Met235Thr-гена АТГ у пацієнтів з ІХС та ожирінням виявив вірогідні відмінності, які полягали у більш вираженому ліпідознижувальному ефекті при застосуванні розувастатину у носіїв Т/Т-генотипу, аторвастатину-М/М-генотипу. Висновки. Лікування пацієнтів з ІХС та ожирінням гіполіпідемічними засобами (аторвастатин або розувастатин) покращує показники ліпідного обміну за рахунок зниження вмісту проатерогенних фракцій. Застосування аторвастатину у хворих з М/М-генотипом і розувастатину у носіїв Т/Т-генотипу поліморфізму Met235Thr-гена АТГ особливо ефективне і найбільш пріоритетне.