Topicality. Kidney stone disease is referred to wide spread diseases. According to the literature data its prevalence is 732,8 cases per 100 000 of Ukrainian population. During the last years the usage of minimally invasive techniques, such as: extracorporeal shock-wave lithotripsy (ESWL) and ureteroscopy with contact lithotripsy has significantly increased, but percutaneous lithotripsy (PNL) remains as a technique of choice among basic methods of treatment of large size kidney stones.The purpose of the work. To evaluate the effectiveness of the percutaneous shock wave lithotripsy (PNL) in treatment of kidney stones larger than 50 mm.Materials and methods. Twenty-eight patients, among them twenty-five (89,28%) male patients and three (10,71%) female patients, with large > 50 mm kidney stones treated in NMMCC from April 2016 to March 2020 were included to the research. Stone-free rate and complications rates were examined. Results. In thirteen cases (46.42%) the stones were located in the right kidney, in fifteen cases (53,57%) the stones were located in the left kidney. The nineteen patients (67,85%) did not have any residual stones, and nine patients (32,14%) had residual stones. The extracorporeal shock-wave lithotripsy had been performed in 4 patients (14%), in 5 (17%) cases – contact lithotripsy of residual stones, which migrated to the lower third part of the ureter. After repeated intervention in 5 cases (17,86%) stone-free status was obtained. Stone-free rate index was 85,71%. Average duration of operation was 115±24,64 min. Hemoglobin level before and after operative intervention was 142 (117–159) g/l and 119 (94–132) g/l respectively (р <0,005). Length of hospital stay was 5,07 (4–9) days. Complications were observed in six patients (21,5%). Stone-free status was defined as absence of any residual stones during radioscopy at 1 day after the operation or during computer tomography after 3 months. Residual stones d Ј 4 mm and > 4 mm were considered as insignificant and significant respectfully.Conclusions. Percutaneous nephrolitotripsy is an effective and reliable method of treatment and should be a method of choice in treatment of staghorn stones and large size stones of the kidneys.

Національний військовий медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ Стійка гематурія, джерелом якої є новоутворення передміхурової залози (ПЗ), є потенційно небезпечний для життя стан, що посилює основні терапевтичні проблеми. Причинами вираженої гематурії найчастіше є рак передміхурової залози (РПЗ). Найбільш часто тяжкі рецидивуючі простатичні кровотечі виникають при вчасно нелікованих ураженнях та особливо при гормонрефрактерній формі раку. У багатьох хворих кровотеча не може бути повністю контрольована консервативними заходами, такими, як призначення рутинних гемостатичних препаратів, місцеве застосування холоду, дренування сечового міхура уретральним катетером з постійною іригацією його стерильними розчинами, інстиляції нітрату срібла чи ендоскопічна діатермія. Сьогодні «золотим стандартом» лікування локалізованого РПЗ є радикальна простатектомія. Однак радикальне оперативне втручання не завжди можливе, не дивлячись на високу ефективність, у зв'язку з різними обставинами, а саме: віком та обумовленим даним фактором супутніми захворюваннями, що підвищують анестезіологічний ризик. У такої групи хворих доцільно використовувати тазову ангіографію з емболізацією, яка виявилась безпечним та ефективним методом контролю кровотечі з ПЗ. Проте аналіз результатів зазначеної методики базується на даних клінічних випадків та невеликих, з обмеженою кількістю хворих, досліджень. Незважаючи на це, селективна артеріальна емболізація стала методом вибору при неефективності консервативних методів лікування. Ключові слова: рак передміхурової залози, гематурія, селективна артеріальна емболізація. Clinical case: successful use of repeated superselective arterial embolization in metastatic prostate cancer complicated by bleeding S. Golovko, V. Balabanik, A. Kobirnichenko, I. Troitskiy, V. Bondarchuk Persistent hematuria, the source of which is a neoplasm of the prostate gland, is a potentially life-threatening condition that exacerbates major therapeutic problems. The most common causes of severe hematuria are prostate cancer. Most often, severe recurrent prostatic bleeding occurs with untreated lesions and especially with hormone-refractory form of cancer. In many patients, bleeding cannot be completely controlled by conservative measures, such as routine hemostatic drugs, topical cold, urethral catheter drainage with permanent irrigation with sterile solutions, silver nitrate instillation, or endoscopic diathermy. Currently, the «gold standard» for the treatment of localized prostate cancer is radical prostatectomy. However, radical surgery is not always possible, despite the high efficiency, due to various circumstances, namely: age and due to this factor comorbidities that increase the risk of anesthesia. In this group of patients, it is advisable to use pelvic angiography with embolization, which proved to be a safe and effective method of controlling prostate bleeding. However, the analysis of the results of this technique is based on clinical cases and small, with a limited number of patients...

Active surveillance (AS) is an important strategy that avoids overtreatment of prostate cancer (PCa). However, the optimal criteria for the possibility of continuing the Academy of Sciences or the factors of disease progression and the need to move to the beginning of the treatment are still contradictory. We have analyzed the primary data on risk factors as predictors of progression of prostate cancer in patients group AN: the patient's age at the Academy of Sciences, race, family history. In practical application can be a combination of some data, such as multivariate clinical algorithm and prediction of long-term results of the Academy of Sciences and to further improve the implementation of these predictors of the future.

ДвНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» 2 НвмКЦ «Головний військовий Клінічний Госпіталь», м. Київ Мета дослідження: аналіз стану прооксидантної системи та системи антиоксидантного захисту у хворих на гострий епідидиміт та визначення змін есенціальних мікроелементів Zn і Cu при окисному стресі. Матеріали та методи. Для визначення активності ферментів антиоксидантної системи та есенціальних мікроелементів обстежені 120 хворих на гострий епідидиміт у НвмКЦ «ГвКГ». Розподіл за групами: І група-40 хворих на гострий епідидиміт, яким було проведено лікування згідно з протоколом, ІІ група-40 хворих на гострий епідидиміт, яким у комплекс лікування був включений антибіотик офлоксацин, ІІІ група-40 пацієнтів із гострим епідидимітом, у комплекс лікування яких було включено антибіотик офлоксацин, l-аргінін та суппозиторії стрептокінази 15 000 мО/стрептодорнази 1250 мО, група контролю-20 практично здорових осіб. Результати. виявлено, що між вмістом Zn, Cu в крові та елементами АОЗ у хворих на гострий епідидиміт встановлена достовірна залежність. Заключення. метаболічні зміни за наявності дефіциту Zn та надлишку Cu корелюють з дисбалансом у системі антиоксидантного захисту, а саме із зниженням рівня ферментів антиоксидантного захисту та підвищенням рівня продуктів окисної модифікації білків плазми крові. Ключові слова: гострий епідидиміт, антиоксидантний захист, окисний стрес, окисна модифікація білків.

Клініка урології Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» мО України, м. Київ 2 Українська військово-медична академія мО України, м. Київ Сечоміхурові кровотечі, що виникають у результаті рецидиву пухлини, є серйозним ускладненням у пацієнтів, яким в анамнезі неодноразово виконували трансуретральну резекцію сечового міхура з приводу новоутворення. Як альтернативу радикальним заходам, таким, як перев'язка внутрішньої здухвинної артерії та радикальна цистектомія, останнім часом застосували метод селективної емболізації артерій сечового міхура, що дозволило зупинити масивну кровотечу у пацієнта з раком сечового міхура. Порівняно з іншими методами лікування перевага селективної емболізації полягає у меншій частоті рецидивів кровотеч. Ключові слова: селективна артеріальна емболізація, сечовий міхур.