На сучасному етапі розвитку українського суспільства констатується факт відсутності концептуального уявлення про освітнє право. Питання про правову природу освітнього права є досить складним і багато в чому суперечливим. Сьогод ні, з приводу названої галузі права, науковці висловлюють досить різні погляди щодо його місця у системі вітчизняного права, які зводяться переважно до того, що освітнє право є або комплексною галуззю права, або самостійною галуззю права. Викладене обумовлює необхідність формулювання завершеної та досконалої теорії освітнього права. Мета статті – через призму аналізу норм чинного законодавства, а також критичного вивчення праць сучасних учених сформулювати авторську концепцію освітнього права як підгалузі адміністративного права України. Досягнення сформульованої мети здійснюється за допомогою комплексного та послідовного застосування відповідного наукового інструментарію, представленого такими методами наукового пізнання: логіко-семантичним, системним, структурнологічним, методами групування, дедукції, індукції, аналізу та синтезу тощо. Проведено аналіз наукових доробків, присвячених з’ясуванню підстав виокремлення освітнього права у системі права України. Вдалося встановити, що виокремлення освітнього права за предметом і методом правового регулювання не лише ускладнює його розуміння у національній системі права, а й створює проблеми у сфері правотворчої та правозастосовної діяльності. На думку автора, для вирішення цього завдання за основу виділення освітнього права в системі права України необхідно взяти напрям функціонування публічної адміністрації. А оскільки публічна адміністрація може функціонувати лише у чітко визначеному напрямі з обов’язковим дотриманням положень чинного законодавства, то його норми утворюють підгалузь особливого адміністративного права. Зроблено висновок, що в Україні сформована система нормативних актів, покликаних регулювати порядок організації та діяльності суб’єктів публічної адміністрації, спрямованої на реалізацію державної політики у сфері освіти. Виконуючи названі завдання, публічна адміністрація тим самим сприяє забезпеченню та реалізації права на дошкільну, повну загальну середню, позашкільну, професійно-тех-нічну, вищу і післядипломну освіту, зафіксованого у ст. 53 Конституції України. Сукупність таких правових норм й об’єднується у рамках освітнього права, сформованого у межах особливого адміністративного права України.

Previously unsolved problems. Recently, the Ukrainian state has been actively involved in creating elements of the market innovation system and adapting science as its most important element to new political, social and economic conditions. However, the actions of the public administration agencies in this area were not always systematic and consistent. As a result, new and old forms of organization of science both exist in parallel, and come into conflict to some extent. A number of areas of public administration of science does not have adequate human resources, information and analytical, financial support.The foregoing requires the need to form a complete and perfect concept of state policy in the field of science in Ukraine and to determine the key determinants of its effectiveness.Main part. The question of the legal nature of scientific law is very complex and in many ways contradictory. Today, as far as the mentioned area of law scholars express very different views on its place in the system of domestic law which basically comes to the fact that the scientific law is a complex branch of law 1 . Expressing personal attitude to the mentioned above point of view, we assert that it is not possible to accept it.Paying detailed consideration to this aspect we should quote R. Melnyk who is in his turn emphisizes, the theoretical and practical inappropriate use of the concept of "complex area of law", which only complicates the understanding of the national legal system, causing problems in lawmaking and law enforcement 2 .Today, unfortunately, we have to admit that juris dictionis not always focused on the needs of law enforcement, which in particular is unlikely to be satisfied with the term "complex area of law" in the legal dispute, in this case, involving research subjects activity, as judges must clearly understand the legal nature of legal disputes, which, of course,