The study defines two main research areas of ideas about a rescuer psychologist. The first area is devoted to the issue of creating social representations about the specialist psychologist and his/her relations with representatives of other professional groups. The other area is represented by works focused on the direct analysis of the profession of psychologist, specific peculiarities of professional activity and personal characteristics of the psychologist. It is indicated that the study of the representations about rescuer psychologist’ involves collective consciousness, and the main direction that allows to solve the reconstruction problem of idea about a rescuer psychologist in the system of categories and conceptual coordinates is psychosemantics. For this purpose, the method of associative experiment defines the basic constructs used by the population to evaluate the representation about a psychologist. The obtained words associations were used to develop a method of semantic scaling of the concept "Psychologist". The research has constructed the semantic profiles of perception of a civilian psychologist and a rescuer psychologist, their most pronounced characteristics were defined. With the help of multidimensional scaling the place of rescuer psychologist in psychosemantic space of psychologists of different kinds of activity was determined. Thus, the rescuer psychologist has the closest professional similarity with a military psychologist and forensic psychologist. According to the respondents' opinion, he/she (a rescuer psychologist) mainly provides psychological correction and rehabilitation, he/she has to work in uncomfortable and dangerous conditions, and also to deal with both individual and group psychological problems.

У статті розкрито проблему організації військово-патріотичного виховання учнівської молоді в умовах воєнного часу. На основі аналізу нормативно-правових документів визначено мету й завдання формування громадянина-патріота в умовах воєнного часу. Вирізнено чинники, які впливають на формування в учнівської молоді готовності до захисту України: індивідуально-психологічні, психолого-педагогічні, соціально-педагогічні. З’ясовано, що військово-патріотичне виховання, як один з напрямів національно-патріотичного виховання, ґрунтується на духовно-моральних цінностях українського народу, передбачає прикладну фізичну підготовку, підготовку з навчального предмету «Захист України», безпеки життєдіяльності, а також організацію позакласної виховної роботи, що в цілому забезпечує формування громадянськості й патріотизму в учнівської молоді, готовності до захисту України, розвиток позитивного ставлення до військової служби в різних видах військ. Схарактеризовано форми військово-патріотичного виховання учнівської молоді в позакласній виховній роботі закладу загальної середньої освіти, чільне місце серед яких займають практико-орієнтовані. Розкрито виховний потенціал дитячо-юнацьких військово-спортивних, військово-патріотичних ігор, серед яких: «Захисник України», «Патріот», «Сокіл» («Джура»).

Стаття присвячена проблемі національно-патріотичного виховання молодших школярів засобами музейної педагогіки. Музейна педагогіка розглядається у статті як інноваційна педагогічна технологія, спрямована на виховання та розвиток особистості (особливо її аксіологічної сфери); як технологія, що пропонує якісно новий рівень освоєння культури і мистецтва на основі музейного зібрання і на цій основі реалізацію основних завдань національно-патріотичного виховання. Вирізнено засоби музейної педагогіки: музеї, музейні фонди, музейне середовище (включає музейну колекцію, музейну справу, пошуково-дослідницьку діяльність), музейні предмети, музейні експозиції (виставки), музейна комунікація, що реалізується в музейних лекціях, уроках, екскурсіях, конкурсах. Представлено типологію музеїв, які функціонують на базі закладів загальної середньої освіти, як-то: історичні, природничі, шкільні, літературні, художні, комплексі; схарактеризовано виховний потенціал музею закладу загальної середньої освіти (шкільного музею). Здійснено короткий опис таких форм музейної педагогіки, як театралізований квест, інтерактивне заняття «Прабабусина скриня».

У статті обґрунтовано актуальність проблеми громадянського виховання підростаючого покоління в нинішніх соціально-політичних умовах розвитку країни. Схарактеризовано низку вітчизняних нормативно-правових документів щодо визначення мети, завдань, форм та методів організації національно-патріотичного, громадянського виховання зростаючої особистості як в освітньо-виховних закладах, так і громадських об’єднаннях. Розглянуто тлумачення поняття «громадянська позиція» у суміжних з ним поняттях «громадянин», «громадянськість», «позиція», «громадянська позиція». З’ясовано, що громадянська позиція формується в межах загальнолюдської  позиції і в міру розвитку особистості займає все більш значуще, провідне місце в її структурі. Ядром поняття «громадянська позиція» є громадянська свідомість особистості, яка, органічно поєднуючись з моральними почуттями, виражається у вчинку, в активній діяльності, спрямованій на утвердження поглядів та ідеалів. Запропонований авторський погляд на процес формування громадянської позиції у членів дитячих громадських об’єднань, кінцевим результатом якого має стати сформована інтегрована якість, що характеризує особистість як свідомого члена суспільства із сформованою громадянською свідомістю, громадянським обов’язком, готовністю працювати на загальну користь, відповідальністю і умінням поєднувати особисті і громадські інтереси, відстоювати інтереси держави. Схарактеризовано фактори формування громадянської позиції у членів дитячо-юнацьких об’єднань (ідеологічний, маніпулювання свідомістю, інформаційного впливу) та його етапи (початковий, основний, пролонгований). Увага акцентована на застосуванні форм і методів, що ґрунтуються на активності та демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, формування критичного мислення, ініціативності й творчості, відповідальності.