No abstract

Мета дослідження – підвищити якість та кількість отримуваних ооцитів у лікувальних циклах допоміжних репродуктивних технологій у жінок старшого репродуктивного віку шляхом введення аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, у яєчники. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 63 жінки репродуктивного віку (43 пацієнтки з безпліддям, підготовлених до проведення ДРТ, і 20 здорових жінок). Загальноклінічні методи дослідження включали в себе аналіз даних анамнезу, субʼєктивних скарг, обʼєктивне дослідження органів репродуктивної системи. Стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи вивчали за даними рівнів гонадотропних та стероїдних гормонів у плазмі крові методом ІФА. Визначення зазначених показників проводили із застосуванням стандартних методик. Результати дослідження та їх обговорення. Оваріальний резерв ми визначили як важливу складову репродуктивного потенціалу жінки, яка характеризує функціональний стан репродуктивної системи та оцінюється за допомогою біохімічних та ультразвукових параметрів. У жінок, старших 35 років, відбувається редукція фолікулярного апарату зі зменшенням числа та розмірів примордіальних та дозріваючих фолікулів, фіброзом кіркового шару, асоційованим із фіброзом стінок судин, кістозна атрезія дозріваючих форм. На основі патоморфологічного дослідження пацієнток із безпліддям ми вивчили патоморфогенез оваріальної дисфункції, в якому провідну роль відіграє дистрофічно-атрофічна перебудова фолікулярного апарату, асоційована з розвитком фіброзу органа, що має пряму кореляцію з віком пацієнток. Застосування аутологічної плазми за рекомендованою методикою дозволило достовірно збільшити число ооцитів та покращити результативність ДРТ. Висновки. Отримані дані свідчать, що якість оваріальної відповіді стимуляції у жінок, старших 35 років, визначається станом оваріального резерву пацієнток. Саме стан оваріального резерву повністю відображає прогноз ефективності ДРТ та отримання бажаної вагітності. Висока ефективність та безпека застосовуваної методики дозволяють рекомендувати її до широкого використання у лікуванні безпліддя у жінок.

РЕЗЮМЕ. Частота безплідних шлюбів на території України коливається від 15 до 25 % всіх подружніх пар, що перевищує критичний рівень 15 %, вказаний групою експертів ВООЗ, при якому безпліддя є фактором, що значно впливає на демографічні показники в країні та становить державну проблему. Безпліддя в шлюбі – одна з найактуальніших проблем сучасного суспільства та сучасної медицини, незважаючи на успіхи, досягнуті широким застосуванням методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Питання створення сімʼї та материнства інколи відкладають до того часу, коли зачати дитину для подружжя власними силами стає вкрай складно. З віком спостерігають погіршення стану соматичного здоровʼя та зниження репродуктивної функції. Мета – вивчити основні показники функціонального стану репродуктивної системи у жінок пізнього репродуктивного віку. Матеріал і методи. Загалом під спостереженням перебувало 66 жінок пізнього репродуктивного віку. З них 36 хворих на трубно-перитонеальне безпліддя жінок з низьким оваріальним резервом, яким показано застосування програм ДРТ, склали основну групу. Методом простої рандомізації цю групу було поділено залежно від лікувальної схеми і запропоновано застосування PRP-терапії (активація фолікулогенезу). Оцінка функціонування репродуктивної системи проводилась за рахунок визначення таких гормональних показників як пролактин (ПРЛ), тестостерон (Т), кортизон (К) естрадіол (Е2), лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фолікулостимулювальний гормон (ФСГ) та антимюллерів гормон (АМГ) у ранню фолікулярну фазу, окрім прогестерону (П), який визначався в лютеїновій фазі. Статистична обробка результатів досліджень проводилася на персональному компʼютері з використанням параметричних та непараметричних методів варіаційної статистики за допомогою прикладного програмного забезпечення «Statistica». Результати. Аналіз гормональних показників функціонування репродуктивної системи виявив статистично значущі відмінності між середніми показниками ФСГ, АМГ, ЛГ, ПРЛ, прогестерону та естрадіолу у жінок основної та контрольної груп, що пояснюється, в першу чергу, наявністю порушень з боку репродуктивної системи у пацієнток основної групи, що є характерним для клінічного перебігу безпліддя у жінок пізнього репродуктивного віку з низьким оваріальним резервом. Висновки. Як показало дослідження, у пацієнток із низьким оваріальним резервом, яким проводилась PRP-терапія, спостерігали кращу оваріальну відповідь та якість ооцитів і, відповідно, результати допоміжних репродуктивних технологій були успішні. Важливим це питання є для жінок старшого репродуктивного віку, оскільки виснаження овуляторного резерву призводить до зниження імовірності народження власних дітей.

Негативний вплив складної соціально-економічної ситуації на процеси народжуваності та ранньої неонатальної захворюваності й смертності вимагає більшої уваги до вивчення ролі психологічних факторів у вирішенні демографічних проблем. Саме медико-психологічний аспект покращення репродуктивного здоров’я є одним із найбільш актуальних завдань сучасної науки, а власне психологічна сторона цієї проблеми заслуговує пильного та всестороннього наукового дослідження. Мета дослідження – проаналізувати вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям. Можемо констатувати, що науковий інтерес до проблеми непліддя за останні роки значно зріс. Однак однозначних фактів про співвідношення психічного і соматичного в акушерсько-гінекологічній практиці не існує. У сучасному суспільстві вагітність перебігає на фоні хронічного стресу, що поглиблюється соціальними конфліктами, екологічними та технологічними катастрофами, а не тільки гінекологічними та соматичними проблемами, тому й заслуговує на увагу концепція генезу гестаційних ускладнень як хвороби дезадаптації, а власне психологічна сторона цієї проблеми потребує пильного та всестороннього наукового дослідження. Без сумніву, вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок пізнього репродуктивного віку з непліддям вагомий. З’ясовано спільні психологічні прояви психоемоційного стану жінок із непліддям: підвищена вразливість, тривожність, нестійкість психоемоційних переживань. Проте визначено, що в одних групах є потреба у зовнішніх переживаннях, зменшенні маскулінного впливу і прийняття своєї жіночності, а в інших є потреба в підтримці, у формуванні проявів асертивної поведінки, підвищенні самооцінки і проектуванні оптимістичної картини світу. Серед психологічних чинників виокремлено такі: стресові переживання, конфліктність у поведінці партнерів, спосіб прийняття ситуації непліддя та готовність до її корекції. Тому метою нашої роботи було провести аналіз впливу психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям.