Мета: вивчити вплив наслідків дисплазії кульшового суглобу на окремі показники фізичного розвитку та амплітуди рухів у дітей дошкільного віку. Матеріал і методи: дослідження проводилися на базі дошкільних навчальних закладів. Участь взяло 40 дітей 5–6 ро- ків із наслідками дисплазії кульшових суглобів (за результатами аналізу медичної документації). Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел; аналіз медичних карток; антропометрія (вимірювання маси тіла, зросту); гоніометрія; методи математичної статистики. Результати: як у хлопців, так і у дівчат 5-6 років з наслідками дисплазії кульшових суглобів відмічені незначні відхилен- ня у менший бік від середніх нормативних показників маси тіла. Також подібні відхилення зафіксовано за показниками зросту у дівчат 5-6 років. Показники амплітуди згинання на хворій кінцівці були достовірно меншими, ніж на здоровій, у середньому, на 8,05±5,91о (6,9±5,06 %), розгинання – на 3,35±2,63о (17,65±11,68 %), відведення – на 9,05±6,59о (19,02±12,24 %), а внутрішньої ротації – на 6,1±2,81о (11,72±8,81 %). Отримані дані вказували на зниження тонусу м’язів ураженої кінцівки, слабкість суглобово-зв’язкового апарату та зменшення об’єму рухів у кульшовому суглобі. Зміна показників амплітуди внутрішньої ротації хворої кінцівки відбулася на фоні вальгусної деформації колінних і го- мілковостопних суглобів. Висновки: вплив наслідків дисплазії кульшового суглобу на показники фізичного розвитку проявився у незначному відставанні від нормативних показників маси та зросту обстежених дітей. Порівняльний аналіз амплітуди рухів у куль- шовому суглобі вказував на наявність статистично значимих відхилень між здоровою та хворою кінцівкою за такими напрямками руху, як згинання, розгинання, відведення та внутрішня ротація. Ключові слова дисплазія кульшового суглобу, наслідки, ваго-ростові показники, амплітуда рухів, діти дошкільного віку.

Мета: розробити та довести ефективність комплексної програми фізичної терапії дітей із системним ураженням зо- рового та опорно-рухового апарату на фоні недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Матеріал і методи: у дослідженні взяло участь 24 дітей 6 років спеціального навчально-виховного комплексу. Мето- ди дослідження: збір анамнезу; клінічний огляд за критеріями Т. Мілковської-Димитрової та О. Каркашова; ступень гі- пермобільності суглобів за критеріями Картера-Вілкінсона в модифікації Бейтона; оцінка силової витривалості м’язів- розгиначів спини та черевного пресу (тести А.М. Рейзмана і Ф.І. Багрова); візометрія. Результати: під час попереднього дослідження встановлено тенденцію до збільшення ступеню гіпермобільності су- глобів віповідно до зростання ступеню міопії: при міопії слабкого ступеню переважала легка, при середньому ступені міопії – легка і середня гіпермобільності суглобів, при міопії високого ступеню варіювала від легкої до вираженої (ге- нералізованої); виявлено тенденцію до збільшення кількості дітей з порушенням постави відповідно до зростання сту- пеню міопії. Розроблено та апробовано комплексну програму фізичної терапії із застосуванням сучасних технологій та засобів відновлення: лікувальна гімнастика для м’язів ока (соляризація, пальмінг) та опорно-рухового апарату на балансуючій платформі BOSU; збалансований добовий режим харчування; самомасаж колових м’язів ока і повік; арт- терапія (казкотерапія) в поєднанні з Су-Джок терапією за авторською розробкою «Сонливі кошенята». Дана програма мала позитивний вплив на стан зорового аналізатора та опорно-рухового апарату. Висновки: у результаті проведення заходів фізичної терапії в основній групі зменшилася кількість дітей з високим сту- пенем міопії; збільшилася силова витривалість м’язів-розгиначів спини та черевного пресу; знизилася кількість дітей із гіпермобільністю суглобів середнього ступеню та відмічено відсутність її вираженого ступеню. Ключові слова фізична терапія, недиференційована дисплазія сполучної тканини, орган зору, опорно-руховий апарат, діти

No abstract