and Methodological Support for the Development and Implementation of Programs for the Development of Weapons And Military Equipment and the State Defense Order** R . Z h y v o t o v s k y i PhD, Senior Researcher, Head of Research Department Research Department of the Development of Anti-Aircraft Missile Systems and Complexes** I u . R e p i l o Doctor of Military Sciences, Professor Department of Missile Troops and Artillery*** O . Z a b o l o t n y i PhD, Associate Professor, Leading Researcher Center of Military Strategic Studies*** O . S y m o n e n k o

Результати аналізу здобутих уроків ведення бойових дій артилерійськими підрозділами в збройному конфлікті на Сході України свідчать, що на цей час актуальними є питання підвищення ефективності ведення ними бойових дій та забезпечення їх живучості. На підставі аналізу способів забезпечення живучості артилерійських підрозділів визначено, що головними у ході ведення бойових дій артилерії були постійне маневрування при призначенні районів очікування (заряджання). Також відомо, що зміст ведення бойових дій артилерійськими підрозділами в наступі становить безперервна вогнева підтримка загальновійськових формувань. Таким чином, в теорії та практиці ведення бойових дій артилерійськими підрозділами в наступі виникла суперечність між потребою збільшення часу перебування їх на вогневих позиціях залежно від певного обсягу вогневих завдань для безперервної вогневої підтримки військових формувань з одного боку та вимогою зменшення такого часу для здійснення необхідного маневру з метою забезпечення живучості артилерійських підрозділів з іншого. Метою статті є розробка моделі ведення бойових дій артилерійськими підрозділам під час вогневої підтримки у ході ведення наступальних дій з урахуванням їх постійного маневрування для забезпечення живучості та перебування в районі очікування (заряджання). В статті викладено опис моделі ведення бойових дій артилерійськими підрозділами під час вогневої підтримки в наступальних діях. модель є аналітико-стохастичною та описує імовірнісні характеристики ведення бойових дій артилерійськими підрозділами під час вогневої підтримки у ході ведення наступальних дій з використанням теорії випадкових процесів зі скінченою множиною послідовних перманентних змін їх функціональних станів під впливом чинників зовнішнього середовища та чинників управління в умовах можливого вогневого впливу противника при наявності таких елементів бойового порядку, як райони очікування (заряджання). запропонована модель ведення бойових дій може бути використана для пошуку причинно-наслідкових зв’язків між складовими подібних процесів та обґрунтування рекомендацій щодо забезпечення живучості артилерійських підрозділів під час вогневої підтримки в наступальних діях

Здобуті уроки застосування військ (сил) у збройних конфліктах останнього десятиріччя показують, що актуальним науковим завданням воєнної науки в цілому та військового управління зокрема є дослідження ведення наступальних дій у сучасних умовах ведення збройної боротьби. Водночас контент-аналіз ведення збройної боротьби протиборчими сторонами в ході збройного конфлікту в Нагірному Карабасі восени 2020 року показав, що вирішальним чинником виконання завдань загальновійськовими формуваннями в наступальних діях залишається ретельно спланована та вчасно реалізована їх вогнева підтримка. Метою статті є висвітлення результатів контент-аналізу змісту джерел із пошукової системи “Google” здобутих уроків збройного конфлікту в Нагірному Карабасі щодо вогневої підтримки військових формувань Азербайджану в наступальних діях. Результати аналізу ведення контрнаступальної операції “Залізний кулак” показали, що головним засобом вогневої підтримки загальновійськових формувань Азербайджану в наступальних діях були безпілотні літальні апарати та артилерійські підрозділи. Обсяг завдань вогневої підтримки військових формувань Азербайджану в таких діях, що був покладений на артилерійські підрозділи, становив 35…45 % від загального. Передусім це пов’язано з тим, що для досягнення мети вогневої підтримки разом з артилерією застосовувалися боєприпаси, що баражують, та безпілотні літальні апарати. Одночасно, попри кількісну та якісну перевагу в силах і засобах вогневої підтримки, темп наступу протягом перших п’яти – шести діб становив 1…1,5 км на добу. Живучості артилерії як основного засобу вогневої підтримки під час атаки (прориву) позицій (оборонних рубежів) було досягнуто завдяки постійному маневруванню з метою зміни вогневих позицій. Тобто уроки збройного конфлікту в Нагірному Карабасі свідчать, що наступ залишається основним видом воєнних дій для досягнення мети збройної боротьби. Артилерійські підрозділи залишаються головними військовими формуваннями, які здатні забезпечити цілодобову результативну вогневу підтримку військових формувань у наступальних діях. Виконання завдання завоювання та утримання вогневої переваги може здійснюватися протягом декількох днів, а прорив оборонних рубежів у сучасних збройних конфліктах триватиме декілька тижнів.

Результати аналізу здобутих уроків застосування військ (сил) у збройних конфліктах XXI ст. показують, що головним чинником досягнення мети операції (бою) в сучасних збройних конфліктах та на перспективу до 2030 року є перманентна вогнева підтримка військових формувань, на які буде покладено виконання ряду оперативних (тактичних) завдань. За результатами попередніх досліджень відомо, що на цей час у теорії та практиці управління ракетними та артилерійськими підрозділами як основними військовими формуваннями, здатними забезпечити безперервну вогневу підтримку в сучасних умовах ведення операції (бою) та на перспективу до 2030 року виникла суперечність між вимогою перманентної вогневої підтримки загальновійськових формувань в операції (бою) та необхідністю постійного маневрування для забезпечення потрібного рівня можливої її живучості за чинником часу. Отже, з одного боку, існує потреба у максимізації часу перебування ракетних та артилерійських підрозділів на стартових (вогневих) позиціях залежно від обсягу вогневих завдань для перманентної вогневої підтримки, а з іншого – мінімізації тривалості їх перебування на стартових (вогневих) позиціях для забезпечення живучості. Метою статті є формулювання моделі застосування складної системи вогневої підтримки в нестаціонарному режимі, реалізація якої даватиме можливість обчислювати показники функціонування ракетних та артилерійських підрозділів під час виконання завдань вогневої підтримки для подальшого обґрунтування рекомендацій щодо забезпечення їх живучості в операції (бою). У статті описано модель застосування ракетних та артилерійських підрозділів під час вогневої підтримки в операції (бою). Модель, на відміну від існуючих, описує імовірнісні характеристики застосування ракетних та артилерійських підрозділів під час вогневої підтримки в операції (бою) з використанням теорії випадкових процесів зі скінченною множиною станів під час нестаціонарного пуассонівського потоку. Пропоновану модель може бути використано для пошуку причинно-наслідкових зв’язків між складовими подібних процесів та обґрунтування рекомендацій щодо забезпечення живучості ракетних та артилерійських підрозділів під час вогневої підтримки в ході ведення операції (бою).

The purpose of improving a method is to devise a tool for resolving contradictions in the practice of conflict events related to increasing the survivability and effectiveness of participation in a conflict event. A method for forecasting the survivability indicators of a special-purpose system based on the method of analytical-stochastic modeling of a conflict event was chosen as the basis for improvement. The improved method is intended to find a compromise between the need to increase the duration of participation in the conflict and minimize the time of being at risk of loss of ability to function. The use of the improved method, unlike the existing ones, provides an assessment of the impact of maneuver on the effectiveness of the implementation of tasks and the survivability of SPS. The method implies justifying the techniques for the executive elements to maneuver in order to create favorable conditions and effectively perform tasks in a conflict event. The method involves the procedure for the formation of initial data; determining the maneuvering intensity of executive elements; comparing the parameters for expedient (rational) and implemented maneuvering techniques; the generalization of the research results. The accepted indicators of the effectiveness and survivability of a special-purpose system in a conflict event are the mathematical expectations of the number of destructive influences and the number of preserved executive elements as a function of the intensity of maneuvering. The criteria defined for assessing the maneuvering techniques are the greatest values of the increase in efficiency and survivability with the change in the intensity of maneuvering and taking the favorable position by an executive element in a conflict event. The specified method has helped investigate the peculiarities of changing performance and survivability indicators dependent on the intensity of maneuvering and determine the criteria signs for selecting maneuvering techniques. Based on the signs of informativeness and the nature of the mutual influence of the relevant indicators, the advantage of the method is 30 % while the objectivity of taking into consideration significant factors increases by 15 %. Practice needs to predict the consequences of processes of conflicting nature on the grounds of the effectiveness and survivability of its participants