Статтю присвячено визначенню правових підстав звернення суб’єкта владних по-вноважень з адміністративним позовом до суб’єкта приватного права. Встановлено, що суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду із відпо-відним позовом виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України, та з метою реалізації покладених на нього повноважень. Обґрунтовано, що у виняткових випадках та з метою захисту суспільного інтересу, якщо це не суперечить закону та здій-снюється для реалізації визначених законом завдань та функцій, суб’єкт владних пов-новажень також може звернутися з позовом до суб’єкта приватного права без наявності прямої вказівки на це в законі. Досліджено судову практику у справах, у яких суб’єкт влад-них повноважень звертається з адміністративним позовом до суб’єкта приватного права.

The article is devoted to revealing the content of the principle of lex specialis when resolving conflicts in legislation. On the basis of the analysis of legislation, national judicial practice and the practice of the European Court of Human Rights, the essence and peculiarities of the application of the approach by the courts regarding the priority of the norms of a special law over the norms of the general law when resolving a conflict in legislation between acts of the same legal force have been clarified. The author substantiated that in order to overcome conflicts in legislation between norms of the same legal force, there is an approach to give priority to special norms over general ones, which is due to the effect of the principle of Lex specialis (special law, special norm). It has been established that according to this approach, in the event of a discrepancy between a general and a special law, a special law applies, as well as the principle of Lex specialis derogat generali, the essence of which boils down to the fact that a special law cancels the effect of a general law; the special norm has priority over the general one. It is argued that when applying the approach to overcome the conflict in legislation based on the principle of Lex specialis derogat generali, some problematic issues may arise in judicial practice. The author singled out the following problematic issues: what criteria characterize the law as «special»; how to act if there is a conflict between two special laws; which approach has priority: a special (substantive) or a later adopted act (temporal); what approach to apply if acts of the same legal force and special acts are adopted on the same day; how to act if acts of the same legal force have different but opposite dates of adoption and entry into force or implementation. Key words: legal conflict, substantive conflict, special law, administrative proceedings, the Supreme Court, the European Court of Human Rights.

No abstract

Анотація. Стаття присвячена розкриттю поняття та змісту принципу процесуальної економії як складової ефективності адміністративного судочинства. Автором проведено аналіз національної судової практики в адміністративному судочинстві та практики Європейського суду з прав людини з питань реалізації принципу процесуальної економії.На основі аналізу практики Верховного Суду в адміністративному судочинстві автор доводить, що у вітчизняних судах спостерігається тенденція надавати перевагу принципу процесуальної економії перед деякими іншими засадами адміністративного судочинства (такими як доступ до правосуддя, службове розслідування, тощо). Стверджується, що такий підхід не відповідає сучасному змісту принципу процесуальної економії, який вимагає від суду дотримання не лише розумних строків розгляду та вирішення справи, але й інших засад верховенства права.Обґрунтовано, що ефективно організований судовий розгляд передбачає забезпечення принципу процесуальної економії; вирішення, по можливості, процесуальних питань суддею одноособово; забезпечення справедливого здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків учасниками справи, а також справедливого, публічного та швидкого розгляду справи. Доведено, що реалізація принципу ефективного судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов'язана з вирішенням таких складних питань, як: тривалість судового розгляду, розумний строк, процесуальна економія.Автор обґрунтовує, що ефективність судового процесу як необхідної умови, зокрема, дотримання розумних строків розгляду та вирішення спорів, залежить від багатьох факторів, а саме -дотримання принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами, дотримання розумних строків (тривалість), принципи рівності та змагальності та право на ефективний захист, обов'язок виконання судового рішення, межі розсуду (дискреції) судді.Ключові слова: ефективність, доступ до суду, розумні строки, адміністративне судочинство, Верховний Суд, Європейський суд з прав людини.

Анотація. У статті розкрито поняття та зміст принципу легітимних (правомірних, законних, розумних, виправданих) очікувань (сподівань) як складової верховенства права та похідного від нього принципу юридичної визначеності. Доведено, що легітимні очікування є похідним поняттям від таких принципів як належне урядування, законність та пропорційність, а також напряму пов'язаний з такими поняттями як передбачуваність (прогнозованість) та дія закону в часі (можливість ретроспективності правового регулювання). Проведено аналіз рішень Європейського суду з прав людини, в яких Суд звертається до захисту легітимних очікувань, та на підставі цього аналізу визначено зміст останнього. Обґрунтовано, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини легітимні очікування є, головним чином, предметом захисту в аспекті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Автором аргументовано, що принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами. Доведено, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі суб'єктивного сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм. Визначено умови, за наявності яких певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування та стає предметом захисту у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.Встановлено правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування. Доведено, що відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.Ключові слова: принципи адміністративного судочинства, легітимні очікування, юридична визначеність, публічно-правові спори, судова практика, Європейський суд з прав людини, Верховний Суд.