Д ля профілактики інфекційних захво-рювань людини та тварин використо-вують вакцини. Традиційні вакцини виготовляють на основі живих, ослаблених або вбитих збудників хвороб. Це має низку недоліків, зокрема високу вартість, ризик по-трапляння в готову вакцину недостатньо ос-лабленого чи живого збудника, неможливість виростити в культурі окремі віруси, напри-клад, ретровірус, що зумовлює синдром набу-того імунодефіциту (СНІД) [1].Введення вакцини індукує синтез антитіл до антигенних детермінант, які в нормі присутні на поверхні вірусної частинки. Тому, очевидно, що таку ж відповідь спричинюють короткі синтетичні пептиди із аналогічною амінокислотною послідовністю. Наприклад, було синтезовано серію пептидів вірусу ящу-ру і з'єднано із протеїном-переносником [2]. Внаслідок імунізації цими комплексами кроликів у них виявлено захисні антитіла на введення інтактного вірусу. Молекулярні підходи сучасної біології дозволяють створити будь-які рекомбінантні протеїнові антигени. Однак такі речовини є низькоімуногенними або зовсім не імуногенними і потребують за-стосування ад'юванта, щоб забезпечити силь-ну і тривалу відповідь імунної системи.Протягом останніх 80 років було експе-риментально досліджено багато ад'ювантів, проте лише сполуки алюмінію застосову-ються у разі створення вакцин [3]. Під час їх взаємодії з розчинним антигеном утворю-ються преципітати, що забезпечує повільне вивільнення протеїну із утвореного ком-плексу і, як наслідок, пролонгацію реакції антитілоутворення [4,5]. На думку деяких вчених [5], сполуки алюмінію як ад'юванти мають ряд недоліків, зокрема зумовлюють алергію [6], розвиток хвороби Альцгеймера [7] і т. д.У доклінічних дослідженнях, як носії для антигену часто використовують полімерні наночастинки різного складу і розміру [8,9]. Клінічні випробування проходять сполуки монофосфорилліпіду А, Mf-59 (олійно-водна емульсія, що містить сквален), віросоми [10].Тому, зважаючи на появу нових вірусних захворювань і недоліки традиційних вакцин, метою нашої роботи є пошук і дослідження нових речовин із ад'ювантними властиво-стями для створення засобів специфічної профілактики.
матеріали і методиПолімер МГ-4 синтезовано на основі гліцидилметакрилату, акрилової кисло-ти, триетиленглікольметакрилату та бутил-акрилату (рис. 1) на кафедрі органічної хімії Національного університету «Львівська політехніка» [11].Дослідження проводили на білих нелінійних мишах 5-місячного віку, яких було поділено на 8 груп по 5 тварин у кожній (1 контрольна та 7 дослідних). Тваринам контрольної групи підшкірно вводили 40 мкл 0,9%-го ізотонічного розчину NaCl. Ми-шам першої дослідної групи підшкірно вво-дили 40 мкл розчину полімеру МГ-4 (40 мг/ мл); другої -40 мкл суміші МГ-4 (40 мг/