Background. The most important factors affecting the prognosis, tactics and results of the treatment of chronic diffuse liver diseases, comprising non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) and chronic hepatitis associated with virus C (HCV), include the progression rate of fibrotic liver transformation and the fibrous tissue area. The fibrosis extent is a predictor of portal hypertension and such lethal complications as bleeding from esophagus varicose veins, acute liver failure and hepatocellular carcinoma. Materials and methods. The investigation involved 66 patients with chronic diffuse liver diseases. All the patients were divided into two groups and three subgroups. Group I consisted of patients with HCV and cirrhosis associated with hepatitis C virus; group II included patients with NAFLD. Depending on the severity of fibrosis, patients in each group were subdivided into three subgroups: no fibrosis (F0), moderate fibrosis (FI + FII), and marked fibrosis (FIII + FIV). Viral etiology of the disease was confirmed by the enzyme immunoassay analysis and PCR diagnostics. Group I consisted of 24 (57.1 %) men and 18 (42.9 %) women; the average age of patients was (45.8 ± 2.2) years. The diagnosis of NAFLD was confirmed by the results of objective examination (the presence of overweight, visceral distribution of adipose tissue), detection of insulin resistance and hyperlipidemia. Group II consisted of 8 men (33.3 %), 16 women (66.7 %); the average age was (47.3 ± 3.1) years. In all the patients the diagnosis was morphologically confirmed. The ultrasound examination of the liver in B-mode was performed, as well as shear wave elastography (SWE). Results. In 13 (19.7 %) cases (7 patients with HCV and 6 patients with NAFLD), fibrous changes of the liver were absent. 43.9 % of patients (19 patients with HCV and 10 patients with NAFLD) were diagnosed with a moderate stage of liver fibrosis, which coincided with stages 1 and 2 of fibrosis on the METAVIR scale. In 36.4 % of cases (16 patients with HCV and 8 patients with NAFLD), the stage of marked liver fibrosis was diagnosed, which coincided with stages 3 and 4 of fibrosis on the METAVIR scale. According to the ROC analysis, the SWE threshold value above which a moderate stage of HCV liver fibrosis was diagnosed proved to be 6.63 kPa (with the sensitivity of 94.7 % and the specificity of 85.7 %). In the assessment of marked fibrosis it was more than 8.81 kPa (with sensitivity of 93.7 % and specificity of 84.2 %). For NAFLD, the threshold value for moderate fibrosis was 5.56 kPa (AUC = 0.867 (95% CI 0.606 to 0.982; p < 0.001)), for marked fibrosis-more than 7.87 kPa (with the sensitivity of 87.5 % and specificity of 90.0 %). Conclusions. According to SWE results, a moderate fibrosis in patients with HCV corresponded to the value of 6.63 kPa and to 5.56 kPa for NAFLD; a marked fibrosis was diagnosed at values higher than 8.81 and 7.87 kPa for HCV and NAFLD, respectively. The SWE method has high sensitivity and specificity for staging of liver fibrosis in patients with HCV ...

No abstract

В отделении хирургии органов пищеварения ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины» за период с 2003 по 2013 г. оперировано 567 пациентов с патологией гепатопанкреатобилиарной зоны различной этиологии, осложненной механической желтухой. Двухэтапному лечению подлежали 197 (34,7 %) больных с билирубинемией более 200 мкмоль/л и III степенью печеночной недостаточности. Эндоскопические (двухмоментные) методики применялись при лечении 143 (25,2 %) пациентов с холедохолитиазом. Одномоментные мини-инвазивные вмешательства — лапароскопическая холецистэктомия, наружное дренирование холедоха, литэкстракция, баллонная дилатация сфинктера Одди — выполнены у 41 (10,4 %) пациента. При осложненном хроническом панкреатите дренирующие оперативные вмешательства проводились у 20 (25,6 %) пациентов и резекционно-дренирующие — у 39 (50,0 %), с коррекцией желчеоттока, а также осуществлялись эндоскопические, лапароскопические и мини-инвазивные пункционно-дренирующие операции. 2 (2,6 %) больным выполнена панкреатодуоденальная резекция по Whipple. Двухэтапные оперативные вмешательства были выполнены 26 (33,3 %) пациентам. При опухолях холангиопанкреатодуоденальной зоны у 18 (30,5 %) больных провели чрескожные эндобилиарные разгрузочные вмешательства с последующим радикальным хирургическим лечением 10 (16,9 %) пациентов.

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП) — метаболічно-індуковане захворювання, що виникає внаслідок інсулінорезистентності і характеризується жировою дистрофією печінки різного ступеня за відсутності інших чинників ураження печінки. Інсулінорезистентність призводить до посиленого ліполізу жирової тканини з надмірним вивільненням жирних кислот та накопиченням їх у печінці. Клінічне значення НЖХП полягає у можливості прогресування простого стеатозу до цирозу печінки. Проведено дослідження впливу лікувального комплексу, що включає препарат есенціальних фосфоліпідів енерлів, на показники цитолізу, спектр ліпідів крові та морфоструктурні зміни печінки у хворих на НЖХП. Обстеження пацієнтів після лікування виявило зниження активності трансаміназ, підвищення вмісту фракції фосфоліпідів крові та зниження коефіцієнта атерогенності. За даними контрольного сонографічного дослідження спостерігалось зменшення розмірів лівої частки печінки.

АктуальністьАктуальність лікування кіст підшлункової зало-зи (ПЗ) визначається зростанням захворюваності на панкреатит, значною кількістю ускладнень і ви-сокою летальністю. Хронічний панкреатит (ХП) ускладнюється кістозними утвореннями ПЗ у 20-42 % випадків [1]. Псевдокісти (ПК) ПЗ входять до числа найбільш поширених ускладнень хронічно-го панкреатиту, частота яких, за даними різних авто-рів, коливається від 11 до 18 %. Питання діагностики та хірургічного лікування хворих із ПК ПЗ є одними з найскладніших в абдомінальній хірургії [1, 2].Вибір адекватної тактики лікування кістозних утворень ПЗ залежить від багатьох чинників, які не завжди можливо встановити на доопераційно-му етапі: терміни утворення кісти, відсутність або наявність у порожнині секвестрів, ступінь зрілості кістозної стінки ПЗ і взаємозв'язок із протоками ПЗ, стан головної панкреатичної протоки (ГПП), наявність онкологічного процесу [3]. У наш час, незважаючи на широкі можливості сучасних діагностичних методів, практично склад-но визначити критерії для вибору способу хірур-гічного лікування кіст ПЗ. Через це тактичні під-ходи, що застосовують у клініках при лікуванні кістозних утворень ПЗ, нерідко діаметрально про-тилежні. Методи лікування варіюють від суворо консервативних підходів до надмірно радикальних. Одні автори обґрунтовують можливість широкого