No abstract

Результати й обговорення. При антифосфоліпідному синдромі в печінці відзначено порушення рів-новаги у функціонуванні прооксидантно-антиоксидантної системи (підвищення активності супероксид-дисмутази і каталази, зменшення вмісту відновленого глутатіону, зростання рівня гідропероксидів ліпі-дів, ТБК-активних продуктів), електронно-транспортного ланцюга мітохондрій (зниження активності сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази). На фоні введення L-аргініну при експериментальному анти-фосфоліпідному синдромі встановлено відновлення активності та вмісту компонентів антиоксидантної системи, ензимів електронно-транспортного ланцюга мітохондрій, зниження вмісту гідропероксидів ліпідів і ТБК-активних продуктів у печінці. Висновок. За умов експериментального антифосфоліпідного синдрому L-аргінін зменшує прояви оксидативного стресу та відновлює активність ензимів електронно-транспортного ланцюга мітохондрій у тканині печінки мишей лінії BALB/с.КЛЮЧОВІ СЛОВА: антифосфоліпідний синдром; печінка; оксидативний стрес; антиоксидантна система.ВСТУП. Антифосфоліпідний синдром (АФС) -це автоімунне захворювання, яке характеризу-ється рецидивними артеріальними або веноз-ними тромбозами різної локалізації, невиношу-ванням вагітності, тромбоцитопенією, а також неврологічними, серцевосудинними та іншими порушеннями [1][2][3].Антифосфоліпідний синдром поділяють на первинний і вторинний. При первинному АФС спостерігають синтез антифосфоліпідних антитіл (аФЛ). Вторинний АФС розвивається на фоні сис темних захворювань сполучної тканини, онко логічних і гематологічних захворювань, інфекцій, васкулітів, приймання деяких лікарських препа-ратів [4][5][6]. Катастрофічний АФС може виникну-ти за умов як первинного, так і вторинного АФС, характеризується поширеним тромбозом, що призводить до поліорганної недостатності та смер ті пацієнтів, незважаючи на проведену ін-тенсивну терапію. Провокуючими факторами для його розвитку можуть стати хірургічні втру-чання (наприклад, гістеректомія, кесарів розтин, 64 ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯISSN 2410-681X. Медична та клінічна хімія. 2017. Т. 19. № 3 холецистектомія), в тому числі навіть невеликі (екстракція зуба, біопсія), відміна антикоагулян-тів, використання деяких лікарських препаратів (найчастіше оральних контрацептивів), онколо-гічні захворювання [1, 6].Діагностичними маркерами АФС є антифос-фоліпідні антитіла: 1) антитіла до кардіоліпіну (аКЛ); 2) вовчаковий антикоагулянт; 3) антитіла, які реагують із комплексом компонентів кардіо-ліпіну, фосфатидилсерину, фосфатидилінозито-лу, фосфатидної кислоти; 4) β2глікопроте-їнІкофакторозалежні антитіла [1, 2, 7]. За су-часними уявленнями, аФЛ -це гетерогенна популяція автоантитіл, що реагують з негативно зарядженими, рідше нейтральними, фосфоліпі-дами та розпізнають широкий спектр антигенних детермінант фосфоліпідозв'язувальних антикоа гулянтних білків (β2глікопротеїнІ, анексин V, протромбін). Антифосфоліпідні антитіла -це не тільки серологічні маркери, а й важливі патоге-нетичні медіатори, що викликають розвиток ос-новних клінічних проявів АФС [3, 8]. При взаємо-дії...

Вступ. Антифосфоліпідний синдром (АФС) – це аутоімунне захворювання, яке характеризується наявністю антифосфоліпідних антитіл, артеріальними та венозними тромбозами, тромбоцитопенією, невиношуванням вагітності. Мета дослідження – вивчити вплив комбінованої дії L-аргініну й аміногуанідину на вміст нітрит- і нітрат-аніонів у мозочку та великих півкулях головного мозку мишей лінії BALB/c з антифосфоліпідним синдромом до і на 18-й день вагітності. Методи дослідження. Дослідження виконували на мишах-самках лінії BALB/с, із змодельованим АФС. Для корекції використовували L-аргінін (25 мг/кг) у комбінації з аміногуанідином (10 мг/кг). Про вміст оксиду азоту в гомогенатах мозочка та великих півкулях головного мозку тварин з АФС до і на 18-й день вагітності робили висновок за кількістю його стабільних метаболітів – нітрит-аніонів (NO2–) і нітрат-аніо­нів (NO3–). Результати й обговорення. У мишей лінії BALB/с з АФС у мозочку та великих півкулях головного мозку зростав вміст стабільних метаболітів оксиду азоту – NO2– і NO3– порівняно з показниками інтактних тварин. При експериментальному АФС на 18-й день вагітності вміст NO2– і NO3– у мозочку збільшувався, а у великих півкулях головного мозку тварин з АФС – зменшувався відносно контролю. На тлі комбінованого введення мишам з АФС попередника синтезу оксиду азоту L-аргініну та селективного інгібітора індуцибельної NO-синтази аміногуанідину відзначали зниження вмісту NO2– і NO3– у мозочку (на 28 та 17 %) і великих півкулях головного мозку (на 16 та 10 %) порівняно з показниками тварин з АФС. У вагітних спостерігали мишей лінії BALB/с з АФС, яким вводили L-аргінін у комбінації з аміногуанідином, спостерігали зменшення вмісту NO2– на 29 % та NO3– на 25 % у мозочку, збільшення рівня NO2– на 21 % і NO3– на 22 % у великих півкулях головного мозку відносно вагітних самок з АФС. Висновок. Комбіноване застосування L-аргініну й аміногуанідину призводить до нормалізації рівня стабільних метаболітів синтезу оксиду азоту – NO2– і NO3– у мозочку та великих півкулях головного мозку мишей лінії BALB/с за умов АФС до і на 18-й день вагітності.

No abstract

Background.  Antiphospholipid syndrome (APS) is an autoimmune disease characterized by the presence of specific antibodies. Objective. The aim of the study was to investigate the effect of combined use of L-arginine and aminoguanidine on cytokine profile (IL-1β, IL-6, TNF-α, IL-4, IL-10) in experimental APS. Methods. The study was performed on BALB/c female mice. L-arginine (25 mg/kg) and aminoguanidine (10 mg/kg) were used for correction. Serum cytokines concentrations were assessed using an ELISA test. Results. It was found that in APS the concentration of proinflammatory cytokines IL-1β, IL-6 and TNF-a increases in 3.2, 2.3 and 4.5 times respectively, compare to the control. At the same time a decrease of the IL-4 and IL-10 in 1.9 and 2.2 times was evidenced. Aminoguanidine, a selective iNOS inhibitor, caused a significant decrease of TNF-α by 57% (p<0.001), but there were no changes in IL-1β, IL-6, IL-4 and IL-10 compare to the APS-group. L-arginine combined with aminoguanidine caused a significant decrease in the concentration of IL-1β by 30% (p<0.01), IL-6 – by 16% (p<0.05), TNF-a – by 59% (p<0.001) compare to the control. At the same time, the concentration of IL-4 increased by 35% (p <0.01), IL-10 – by 25% (p<0.005). Conclusions. Combined use of the precursor of the NO synthesis L-arginine and aminoguanidine, a selective iNOS inhibitor, leads to a decrease in the concentrations of IL-1β, IL-6, TNF-a and an increase of IL-4 and IL-10 compare to the group of the BALB/c mice with APS and the group of animals administered with aminoguanidine.