У статті проаналізовано особливості реалізації структурно-функціональної моделі формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної комунікації в процесі проходження педагогічних практик. На основі вивчення науково-педагогічних джерел визначено основні компоненти цієї моделі: мета; завдання; функції; методологічні підходи; загальні та специфічні методичні принципи; складові готовності до професійної комунікації; критерії, показники та рівні готовності до професійної комунікації; педагогічні умови; зміст та етапи формування готовності до професійної комунікації в процесі педагогічних практик; активні методи, засоби, форми організації навчання й педагогічної практики майбутніх соціальних працівників; очікуваний результат. Спираючись на традиційні погляди щодо найважливіших етапів будь-якого педагогічного процесу, визначено таку послідовність процесу реалізації моделі: поглиблення знань про професійну комунікацію на заняттях у межах освітніх компонентів «Загальна педагогіка», «Соціальна робота», «Соціальна психологія», «Комунікативна майстерність соціального працівника», «Методика роботи в закладах освіти», «Технології соціально-педагогічної діяльності» із упровадженням ігрових, активних, інтерактивних методів на лекційних, семінарських, практичних заняттях, а також для організації самостійної роботи з певного освітнього 859 компонента; проведення в позааудиторний час комунікативних тренінгів для здобувачів вищої освіти експериментальних груп; доповнення завдань у межах педагогічних практик для здобувачів вищої освіти експериментальних груп завданнями комунікативного характеру; укладання рекомендацій для викладачів, керівників педагогічних практик від кафедри соціальної роботи щодо реалізації моделі формування готовності до професійної комунікації в здобувачів вищої освіти експериментальних груп під час проходження педагогічних практик. Перспективою подальших досліджень визначено обґрунтування педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної комунікації в процесі педагогічних практик та розробку методичних рекомендацій для керівників практик щодо впровадження розробленої моделі.

The article describes the current state and current issues of education in Ukraine. The relationship between the tasks of reforming general secondary education and the goal of preschool education in the context of continuity between the links of preschool and primary education has been established. The elaboration of the problem of education and the value orientations by both foreign and domestic researchers is analyzed. The importance of education of social values is revealed. The peculiarities of partial programs, their difference from complex ones are clarified. Partial programs for the education of social values in preschool institutions are described: «Aflatot», «The boundless world of playing with LEGO», «Learning to live together» and programs for the formation of computer literacy in preschool children («Computer literacy for children», «Media World for Preschoolers», «Fairy Tales and Paints»). The requirements for the education of social values of preschool children have been updated and the ways to implement the above programs have been presented. Each program identifies the purpose, key elements, principles and results of implementation. The connection between the principles of personality-oriented learning and the tasks of partial programs «Aflatot», «Boundless world of playing with LEGO», «Learning to live together», «Computer literacy for kids», «Media education for preschoolers», «Fairy tales and paints» is revealed. The article presents the practical aspect of using the programs: forms of work, topics of classes, description of materials and clarity for classes, etc.

No abstract

The author proved that limited opportunities in children manifest themselves in significantly limited life activities, which in turn significantly affect social maladaptation. A deep and comprehensive analysis is needed not only to understand modern experience in this field and successfully finda solution for this problem, but also to perceive the historical and pedagogical heritage of the past. Critical analysis of historical experience contributes to better understanding and eventual solving of the problems of modern typhlopedagogy. The concept "visually impaired"is described. The categories of these children are defined. It is characterized that amblyopia is understood as various forms of decreased visual acuity caused by functional disorders of the visual apparatus. It is established that the term "strabismus" combines lesions of the visual and oculomotor systems that are different in origin and localization, causing periodic or permanent deviation of the eyeball. The authors proved that amblyopia and strabismus, causing a decrease in visual acuity and visual functions, inevitably cause visual deprivation. It is proved that children with strabismus and amblyopia of monocular vision experience significant difficulties in determining the color saturation, shades and lightness of objects, the size of three-dimensional objects. It is established that this causes the impoverishment of the child's sensory experience, difficulty in orientation in space, disharmonious development of sensory and intellectual functions, which affects the development of visual-effective and visual-imaginative thinking. The author, in the course of analyzing psychological and correctional sources, concludes that the process of perception of educational material by students with visual impairments largely depends on the clinical picture of the visual defect, on the structural and functional disorders of this analyzer. It is determined that correctional and pedagogical work is organized and methodically directed depending on the functional disorders of vision (acuity, field, binocularity, gaze fixation, etc.), various ergonomic recommendations are determined by the author (visual, tactile, physical activity, illumination of the working surface of the table, etc.). The author proved that ICTs can become a significant factor of positive changes, because their application allows attracting more participants in education at a lower cost, meeting the requirements of social justice for all groups of the population, opens up broad prospects for improving the quality of education, its accessibility for people with special psychophysical development, contributing to equal access to information and educational services, full and fruitful social integration. Introduction of open access repositories with educational and scientific content will provide alternative ways of acquiring knowledge despite time or space constraints.

У процесі наукового дослідження авторами статті ґрунтовно схарактеризовано головні особливості розвитку адаптивної фізичної культури. Науковці дійшли висновку, що адаптивна фізична культура як відносно новий освітній компонент містить у собі креативні джерела, метою яких є створення належних умов для здійснення соціалізації та акультурації людей з особливими потребами у фізичному та соціальному розвитку. З’ясовано, що предметом адаптивної фізичної культури дітей із вадами здоров’я є поетапна і цілеспрямована корекційно-профілактична робота. Авторами проаналізовано такі виховні принципи у процесі роботи з дітьми з особливими потребами: принцип свідомості та активності, принцип доступності, принцип індивідуальності, принцип систематичності та послідовності, принцип диференціально-інтегрального оптимуму, принцип сили і чергування м’язового тонусу. Наголошено що дуже важливим і відповідальним моментом у заняттях з дітьми з особливими потребами є підбір адаптивних фізкультурних заходів, орієнтованих на конкретного учня або учнів зі схожою нозологією. Визначено поняття адаптивного фізичного виховання: АФВ – новий напрям у вітчизняній системі освіти і науки, що вивчає аспекти фізичного виховання людей, які внаслідок захворювань або травм страждають різними стійкими порушеннями життєдіяльності організму та пов’язаними з ними обмеження фізичних можливостей