Type 2 diabetes mellitus (T2DM) is a serious public health problem. A large proportion of patients with T2DM are unaware of their condition. People with undiagnosed T2DM are at a greater risk of developing complications, whereas prediabetes has an elevated risk of becoming T2DM. The aim of this study is to estimate the prevalence of impaired fasting glucose (IFG), undiagnosed and prior-diagnosed T2DM in Kazakhstan. A cross-sectional study was conducted in four geographically remote regions using the WHO STEP survey instrument. The status of T2DM of 4,753 participants was determined using the WHO diagnostic criteria based on fasting plasma glucose (FPG) level. As a result, the survey-weighted prevalence of IFG was 1.9% (95% CI 1.1%; 3.5%) and of T2DM was 8.0% (95% CI 3.8; 15.9). A total of 54% of T2DM have been newly diagnosed with T2DM. Being 55–64 years old (OR = 2.71, 95% CI 1.12; 6.60) and having lowered HDL-C level (OR = 3.72, 95% CI 1.68; 8.23) were found to be independent predictors for IFG. Being older than 45 years, a female (OR = 0.57, 95% CI 0.39; 0.83), having high waist circumference, was associated with newly diagnosed T2DM. Whereas, the age older than 45 years, high waist circumference, and family history of diabetes (OR = 2.42, 95% CI 1.64; 3.54) were associated with preexisting T2DM. This study shows a high prevalence of IFG and a high proportion of newly diagnosed T2DM in Kazakhstan. A series of risk factors identified in the study may be used to strengthen appropriate identification of IFG or undiagnosed patients in healthcare settings to deliver either preventive or therapeutic interventions aimed to reduce the incidence of T2DM or the delay of their complications. Further longitudinal studies are needed to confirm these associations in our population.

Резюме. Актуальность. Основные факторы риска развития сахарного диабета (СД) 2-го типа, такие как ожирение и малоподвижный образ жизни, являются общими для целого ряда хронических неинфекционных заболеваний. В связи с этим СД 2-го типа можно считать важной и логически оправданной исходной точкой для профилактики и контроля такой патологии. Цель -изучение эпидемиологических показателей, факторов риска СД 2-го типа на основе одномоментного исследования населения г. Алматы и Алматинской области Казахстана. Материал и методы. Исследовали лиц в возрасте 18-69 лет, проживающих в г. Алматы и Алматинской области. Исследование было проведено в три этапа: интервьюирование респондентов, физикальные измерения и лабораторные исследования. Результаты. Факторы риска возникновения СД 2-го типа можно разделить на немодифицируемые и модифицируемые. Анализ результатов исследования по национальному признаку выявил достоверное преобладание СД среди русских (15,35 %) по сравнению с казахами (4,9 %, р < 0,01) и другими азиатскими национальностями (10,7 %, р < 0,05). При этом при сравнении частоты СД среди русских с лицами другой европейской национальности (8,3 %) и украинцами (7,1 %) достоверных различий не выявлено (р > 0,05). Возраст оказался существенным фактором риска в развитии СД 2-го типа, и отношение шансов составило 1 : 9 (OR = 9,266), в возрастной группе старше 45 лет риск развития СД 2-го типа увеличивается в 9 раз. Анализ по гендерному признаку достоверных различий не выявил, отношение шансов составило 1 : 1 (OR = 1,063). Генетическая предрасположенность к СД относится к группе абсолютного риска заболеваемости, при анализе данных анкет выявлено, что 271 респондент указал на родственников первой степени родства, которые болели СД, при этом диабет развился в 14,8 % случаев. Остальные 1304 человека не имели отягощенной наследственности по СД, и диабет среди них отмечался в 5,8 % случаев. Отношение шансов составило 1 : 3 (OR = 2,920). При сравнении модифицируемых факторов риска в группах респондентов с СД и без него выявлены достоверные различия по индексу массы тела, окружности талии, артериальному давлению. Значения всех показателей у лиц с СД были достоверно выше, чем у лиц без него (р < 0,05). По результатам опроса выявлено, что лица с СД по сравнению с лицами без него страдают артериальной гипертензией в 2 раза чаще, ишемической болезнью сердца -более чем в 3 раза, инфаркт миокарда встречается в 6 раз чаще, инсульт -в 4 раза. Выводы. Анализ факторов риска развития СД 2-го типа в изучаемой популяции подтвердил влияние таких абсолютных факторов, как раса, возраст и наследственная предрасположенность, на распространенность СД. Существенный вклад в развитие болезни также вносят модифицируемые факторы: ожирение, уровень гликемии и холестерина, сопутствующая сердечно-сосудистая патология. Ключевые слова: хронические неинфекционные заболевания, сахарный диабет 2-го типа, эпидемиология, факторы риска.Адрес для переписки с авторами: Ташманова Акмарал Байматовна

No abstract

No abstract

Актуальність. У виникненні і прогресуванні хронічних неінфекційних захворювань велику роль відіграють чинники ризику, що є спільними для багатьох захворювань. При одночасній дії вони потенціюють вплив один одного, тим самим різко підвищуючи ризик розвитку захворювання. Найважливішими особливостями цукрового діабету (ЦД) є висока частота серцево-судинних ускладнень, високий рівень смертності, а також вартість лікування декомпенсованих хворих. Актуальним і пріоритетним завданням системи охорони здоров’я на сьогодні залишаються розробка і впровадження сучасної системи епідеміологічного моніторингу основних хронічних неінфекційних захворювань, у тому числі ЦД 2-го типу. Мета дослідження: оцінити епідеміологічну ситуацію з основних чинників ризику розвитку ЦД 2-го типу на основі одномоментного (крос-секційного) дослідження населення м. Актобе й Актюбінської області Казахстану. Матеріали та методи. Матеріалом для проведення дослідження слугували особи віком 18–69 років (загальна кількість обстежених — 1515, середній вік — 45,9 ± 13,6 року), які мешкають у м. Актобе і Актюбінській області. Дослідження було проведене в три етапи: інтерв’ювання респондентів, фізикальні вимірювання і лабораторні дослідження. Результати. Під час дослідження по м. Актобе і Актюбінській області встановлено 5,6 % випадків уперше виявленого ЦД 2-го типу. При цьому більша поширеність ЦД відзначалася серед міських жителів — 6,1 % (45 осіб), ніж у селі — 4,9 % (28 осіб), поширеність серед чоловіків становила 6,9 % (20 осіб), серед жінок — 5,3 % (53 особи). Аналіз за національною ознакою виявив вірогідне переважання ЦД серед осіб російської національності (17,5 %) порівняно з казахами (9,2 %, р < 0,01), але при цьому порівняння поширеності ЦД серед росіян з особами іншої азіатської (18,7 %, р > 0,05) й іншої європейської національності (14,9 %, р > 0,05) вірогідних відмінностей не виявило. Наступний немодифікований чинник розвитку ЦД 2-го типу — вік, у групі понад 45 років ризик розвитку ЦД 2-го типу збільшується. Серед респондентів м. Актобе і Актюбінської області співвідношення шансів становило 1 : 7 (OR = 7,114), тобто у віковій групі понад 45 років ризик розвитку ЦД 2-го типу збільшується в 7 разів. При аналізі анкет виявлено, що 250 респондентів вказали на родичів першого ступеня спорідненості, хворих на ЦД, при цьому діабет розвинувся в 13,2 % (33 особи). Інші 1265 осіб не мали обтяженої спадковості за ЦД, і діабет серед них становив 9 % (114). Співвідношення шансів становило 1 : 1,5 (OR = 1,535), р < 0,05. Практично 90 % осіб із ЦД мають надмірну масу тіла або ожиріння різного ступеня. За результатами опитування виявлено, що респонденти з ЦД порівняно з респондентами без нього страждають від артеріальної гіпертензії в 5 разів частіше, ішемічної хвороби серця — більше ніж у 6 разів, інфаркт міокарда і хронічна серцева недостатність трапляються в них більше ніж у 6 разів частіше, аритмії різної етіології — в 4 рази, інсульт — вдвічі. Висновки. Аналіз чинників ризику розвитку ЦД 2-го типу в досліджуваній популяції підтвердив вплив таких абсолютних чинників, як раса, вік і спадкова схильність. Істотний внесок у розвиток хвороби також роблять такі відносні або модифіковані чинники, як ожиріння, рівень глюкози, холестерину і супутня серцево-судинна патологія.