The aim: To define peculiarities of the medical students and medical PhD students’ distance learning, basing on the academic performance and survey results. Materials and methods: Forty-two medical students and thirty-eight PhD students of O.Bogomolets National medical university were randomly chosen for the study. Students’ knowledge of English was initially “ live” assessed in February, online assessments were held in April and May, concluded with the credit final assessment. Upon passing the final test the students were asked to fill in the questionnaire containing the following items: satisfaction with the distance learning, level of the distance learning hardness, comparison of distance learning by quality and understanding, choosing the best sections for the English distance learning, level of technical problems. Results: All students during the 2020 distance learning have improved their English language level: the medical students from 3.8 to 3.99, the PhD students- from 4.36 to 4.56. The questioning of both groups showed significant dissatisfaction of medical students ( 52-57% by different positions) with the distance learning. The PhD students showed higher satisfaction level (76-86% by different positions). Conclusions: The assessed groups of the O.Bogomolets National medical university improved their English knowledge level during the distance learning. The authors relate significant dissatisfaction of medical students with the distance learning to their low motivation and learning maturity. The PhD students’ higher satisfaction level may be related to the wider variability of the issues to study. The problem of distance learning of both medical and PhD students should be studied more thoroughly.

No abstract

Цель. Определить структуру профессиональной и академической коммуникативной компетентности студентов на занятиях по офтальмологии; изучить особенности самооценки академической и коммуникативной компетентности студентами.Материалы и методы. Были опрошены 56 студентов 4-го курса Национального медицинского университета имени А.А. Богомольца в 2021 г. Участие в опросе было добровольным. Респонденты должны были определить главный фактор, представляющий их профессиональную коммуникативную компетентность; фактор, представляющий их академическую коммуникативную компетентность; сильную сторону коммуникации с пациентами; определить степень важности академических и профессиональных коммуникативных навыков, а также оценить свою способность коммуницировать с пациентом по 5-балльной шкале.Результаты. Анализ результатов опроса показал очевидную важность сформированной профессиональной и академической компетентности для студентов-офтальмологов с высокой степенью выбора значимости коммуникативной компетентности. Самооценка студентами их коммуникативных и академических навыков достаточно высокая, хотя согласно результатам опроса для большинства их коммуникативная профессиональная и академическая компетентность представлена навыками говорения и этическими навыками. К сожалению, постановка целей, невербальные навыки, навыки письма и чтения не принадлежат к значимым компонентам коммуникативной компетентности для студентов-офтальмологов, хотя они являются неотъемлемым компонентов в структуре коммуникативной и академической компетентности. Полученные данные свидетельствуют о необходимости углубленного изучения данных компонентов на протяжении обучения студентов-медиков. Purpose. To define the structure of the professional and academic communicative competence of the students exhibited during their ophthalmological classes and hold the study of the ophthalmological students’ self-perception of the academic and communicative competence qualityMethods. A survey with the Bogomolets National Medical University students of the 4th study year was held in 2021. Fifty-six students were questioned, of which 36 (64.3%) were females and 20 (35.7%) males. The participation in questioning was voluntary. The respondents were asked to choose the main factor representing their professional communicative competence; the main factor representing their academic communicative competence; their strong side of communication with the patients; define the importance of the academic and professional communicative skills, and estimate their ability to communicate with the patient by the 5-point grade.Results. The significance of well-shaped professional and academic communicative competence for the ophthalmological students is evident, with the students’ choice of high significance of the communicative competence. The students’ self-perception of their communicative and academic skills is rather high, though by their vision, their communicative professional and academic competence is represented mainly with their speaking skills and the ethical skills. Unfortunately, goal-setting, non-verbal skills and language skills of writing and reading are considered by the medical ophthalmological students as insignificant, though they play their role in the communicative competence structure. This evidences about the necessity of emphasizing these components during students’ theoretical and practical courses by the teaching staff.

Робота присвячена відносно новому в системі охорони здоров’я України поняттю соціальної компетентності сімейних лікарів. Соціальна компетентність сімейного лікаря є різновидом його професійної компетентності та становить сукупність знань, умінь та навичок взаємодії у медичному середовищі при здійсненні професійної діяльності. Соціальний характер роботи сімейного лікаря обумовлює необхідність розвитку його соціальної компетентності. В межах соціальної компетентності сімейного лікаря, який активно взаємодіє з іншим медичним персоналом, пацієнтами та їх родичами, виділено такі компоненти: мотиваційно-вольовий, організаційно-діяльнісний та когнітивний. Мотиваційно-вольовий компонент представлений мотивами сімейного лікаря до взаємодії з пацієнтом (які, у свою чергу, обумовлені мотивами вибору спеціалізації) та емоційно-вольовими характеристиками лікаря (навички самоспостереження, самокорекції тощо). Когнітивний компонент представлений системою сформованих знань про способи взаємодії з пацієнтами, норми соціальної взаємодії та стандарти деонтології. Організаційно-діяльнісний компонент представлений тим, як саме лікар втілює свої знання на практиці, який стиль взаємодії обирає, які стратегії спілкування тощо. Перспективне дослідження рівня сформованості компонентів у студентів – майбутніх сімейних лікарів та практикуючих фахівців. Соціальна компетентність є необхідним компонентом професійної компетентності сімейного лікаря. Корекція визначених трьох компонентів соціальної компетентності сімейного лікаря окремо та в цілому як єдиної структурної системи  сприятиме покращенню сумарної соціальної компетентності сімейного лікаря, відтак якості взаємодії з пацієнтами та продуктивності роботи.

The issue of the physician social skills is particularly important in the modern medical environment, particularly within the context of medical leadership. Unfortunately, it has been neglected by medical environment of Ukraine for many years, due to existing social stigma and methods of managing the Ministry of Health. Nowadays the theme is becoming actual, especially with regard to the concept of leadership, even though little educational activities are dedicated to the issue. Social skills of a physician should be defined within the context of his social competence, representing practical skills of interaction in the medical environment, and it mostly refers "physician "patient" interaction. The most "active" layers of the population is the youth, so youth awareness of the problem, particularly of medical youth, could change attitude of the society. The authors suggested on low awareness of the medical youth on the theme and conducted a survey with the 1 st and 2 nd year medical students of the 2 nd Medical faculty of Bogomolets National medical university, situated in the capital of Ukraine and best representing attitude of youth to the problem. The findings confirmed low awareness of the "physician social skills" problem and low level of expression of social skills in the freshmen, though some components of the issue are included into the medical curriculum. The authors suggest the necessity of education, both on the level of medical Universities and mass media, for increasing awareness of the problem and helping medical students and practicing staff to acquire the missing skills.