The purpose of the document is to determine the current problems and the possible directions for the development and improvement of higher legal education in the modern challenges and conditions of the pandemic and post-pandemic of COVID-2019, under the hypothesis that the upcoming emergency is affirmed again. World order General-scientific and special-legal methods of cognition have been used. Through the use of the dialectical method, the current problems of modern legal education have also been identified, their foundations have been investigated and instructions have been sought to improve legal education and the quality of young lawyers in the educational environment of the pandemic. In conclusion, it is highlighted that the findings found in the research can be useful for higher education teachers who are constantly adapting to the new conditions of professional activity in the field of legal education, in the scene of pandemic and the ordering after the pandemic, with particular emphasis on specialists focused on developing suggestions and improving the quality of legal education in the context of the global challenges imposed by COVID-2019.

Purpose of the paper is to determine current issues and prospective directions of the legal technologies’ use for civil aviation safety improvement and future development under modern COVID-2019, post-pandemic challenges and conditions of the new world’s order. By using the dialectical method, the current conceptual framework and issues of the legal technologies as instruments of civil aviation safety improvement have been formulated. The formal-dogmatic method contributed to the development of the authors’ explanation of the current state, issues, challenges, and practical role of the legal technologies for the further improvement of civil aviation safety under the fight against COVID-2019. In the paper modern challenges to the legal technologies’ use for civil aviation safety improvement in pandemic and post-pandemic conditions have been analyzed. Prospects of the legal technologies’ effective implementation for the future civil aviation safety improvement in conditions of pandemic, post-pandemic and new world’s order have been suggested.

студентка І курсу магістратури юридичного факультету Національний авіаційний університет Лучок А.М., студентка І курсу магістратури юридичного факультету Національний авіаційний університет Миронець О.М., старший викладач кафедри конституційного і адміністративного права Національний авіаційний університет У статті авторами здійснено дослідження теоретико-правових аспектів захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність. Здійснено аналіз основних міжнародних правових актів з питань убезпечення діяльності цивільної авіації. Серед них авторами звернуто увагу на такі, як: Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден від 16 грудня 1970 року, Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, від 23 вересня 1971 року, Конвенція про Міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 року, а також Додаток 17 до цієї конвенції «Стандарти та рекомендовані практики-Безпека-Захист Міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання». Крім того, у статті проаналізовано положення чинного Повітряного кодексу України та Кримінального кодексу України щодо вказаного питання. Авторами звернуто увагу на процедуру здійснення контролю/огляду пасажирів та їхнього багажу перед безпосередньою посадкою в літак як на превентивну міру убезпечення цивільної авіації від актів незаконного втручання. Розглянуто визначення «акт незаконного втручання в діяльність цивільної авіації» відповідно до Повітряного кодексу України. Зауважено, що вітчизняним законодавцем це поняття розуміється як: а) незаконне захоплення повітряних суден; б) руйнування повітряного судна, що перебуває в експлуатації; в) захоплення заручників на борту повітряних суден або на аеродромах; г) насильницьке проникнення на борт повітряного судна, в аеропорт або в розташування аеронавігаційного засобу чи служби; д) розміщення на борту повітряного судна або в аеропорту зброї, небезпечного пристрою або матеріалів, призначених для досягнення злочинних цілей; е) використання повітряного судна, що перебуває в експлуатації, з метою заподіяння каліцтва, інших ушкоджень здоров'ю, смерті фізичній особі або значної шкоди майну чи навколишньому природному середовищу; є) повідомлення навмисно неправдивої інформації, що ставить під загрозу безпеку повітряного судна під час польоту або на землі, безпеку пасажирів, членів екіпажу, наземного персоналу, інших осіб в аеропорту чи в розташуванні засобів або підрозділу цивільної авіації. Ключові слова: захист цивільної авіації, акти незаконного втручання, цивільна авіація, акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, захист цивільної авіації від актів незаконного втручання.

to investigate the current mechanism for appeals against the decision of the competitive selection commissions of economic entities' heads in the state sector of economy as a type of a public-legal dispute and to express an opinion on the regulation of these relations in Ukraine. Research methods: general-scientific and special-legal methods of scientific knowledge, in particular: system-structural and functional methods, method of observation, method of generalization, methods of analysis and synthesis have been applied. Results: the current normative regulation of the procedure for appeals against the decision of the competitive selection commissions of economic entities' heads in the state sector of economy as a type of a public-legal dispute has been analyzed and the judicial practice has been assessed. Discussion: there is a significant lack of scientific research on appeals against the decision of the competitive selection commissions of economic entities' heads in the state sector of economy as a type of a public-legal dispute. This issue has not been considered in many aspects, and various objective indicators have not been taken into account, so the level of research on the theme is low. This is due to the novelty of this theme, as appeals against the decisions of competitive commissions in the public (administrative) process are from the beginning of 2020. Previously, this type of relations was considered only in the context of civil law.

Метою статті є через розгляд історіографії місцевого самоврядування та аналіз наукових конструкцій пошук його основоположних елементів, які можна було б запозичити для створення оптимальної моделі даного інституту в Україні та запровадження прогресивних підходів у державотворенні України. Методи: історичний, феноменологічний, порівняльно-правовий, соціологічний, формально-логічний, діалектичний. Результати: запропонований аналіз історії становлення місцевого самоврядування, його розуміння різними науковцями, представниками різних наукових шкіл, має слугувати розвитку наукової думки в заданій парадигмі, стати, у відповідній мірі, основою для подальшої розробки та вдосконалення законодавства, що визначає і регулює функціонування місцевого самоврядування, як державного інституту, як ознаку зрілої демократії та громадянського суспільства. Обговорення: проблема місцевого самоврядування привертає увагу юридичної науки. Це пов’язано з тим, що по мірі розвитку суспільства питання підвищення ефективності та демократизації управління громадськими справами набувають усе більшого значення. Проголошення незалежності України сприяло активізації процесу демократизації суспільства і держави. Важливою складовою частиною цього процесу є побудова оптимальної системи місцевого самоврядування в Україні, яка у сучасному світі сприймається як єдино можлива демократична і раціональна модель влади на місцях, один із невід’ємних атрибутів громадянського суспільства. На сьогодні в місцевому самоврядуванні є проблеми, які потребують дослідження й вирішення, а саме: впровадження чіткого розподілу влади між державними органами й органами місцевого самоврядування і передачі останнім значної кількості управлінських функцій; удосконалення системи і структури органів місцевого самоврядування; зменшення загального числа територіальних громад шляхом їх об’єднання й утворення спільних органів; створення належної законодавчої бази; впровадження механізмів фінансової незалежності місцевого самоврядування й урегулювання ступеня фінансової допомоги з боку держави; активізація участі населення у вирішенні питань місцевого значення через територіальні громади, їх представницькі органи й органи самоорганізації населення тощо. Наукова розробка питань, пов’язаних із поняттям місцевого самоврядування, його природою і змістом, співвідношенням із державною владою, сприяє становленню інституту місцевого самоврядування. При цьому слід зазначити, що в існуючих наукових публікаціях по-різному тлумачиться поняття місцевого самоврядування, що приводить до ускладнення розуміння його призначення.