No abstract

The article presents the changes taking place in journalism education in Ukraine. The article aims to establish the relevance of the content and evaluation of professional cores of journalism education by participants in the educational process, as well as to rank the students’ interest in educational topics and media areas, explore students’ understanding of the profession of journalism, and necessary changes dictated by time and world order. The method of a pedagogical experiment was used to diagnose the priorities of journalism education in the conditions of intensifying information wars in the media direction, with the help of questionnaires, observations, and a descriptive method. The result of the research is the establishment of journalism education priorities, declared by future specialists in the field of media. Next is a discussion on the study the evolution of journalism education in the context of intensifying information wars and hostilities in Ukraine is in sight.

Постановка проблеми. Соціальні явища з точки зору їх знакової репрезентації і комунікативних перспектив функціонують як семіотична реальність суспільного життя. Соціальне життя як емоційно-рефлексивна сфера руйнує синкретичну єдність досвіду повсякденного приватного життя. Рефлексивна стратифікація суспільного дискурсу стає похідною від самого факту протистояння приватних інтересів загальному благу, протиставлення задоволення особистих потреб потребам громадського порядку, особистого бачення ідеї добра і зла загальноприйнятій моралі. Але ж зосередимось не на еволюції публічного досвіду, а на семіотиці соціально-етичного дискурсу та його складників. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Повернення до кантіанства у другій половині ХІХ ст. дало змогу побачити власне антропоцентричну базу гуманітарних наук-психічну і соціальну одночасно. Саме таким шляхом одночасно і незалежно один від одного пішли Я. Бодуен де Куртене в Росії і Ф. де Соссюр у Швейцарії. В їхніх концепціях психічне розглядається одночасно як суспільне, а суспільне завжди має форму психічного, натомість часткове, особливо конкретне психофізіологічне набуває, сенсу й значущості лише у межах цілого, системи. Система при цьому розуміється не як сукупність позитивних, матеріальних субстанцій, а як упорядкована сукупність інформаційних відношень. «Творча розробка ідей Ф. де Соссюра в другій половині ХХ століття дала змогу не тільки розглядати семіотику як науку про функціонування в суспільстві ізольованих знаків, але й продуктивно використовувати її можливості у вивченні найрізноманітніших знакових систем. Семіотика починає своє становлення як самостійна галузь наукового знання» [9, с. 326]. Одним з перших використав можливості структурно-семіотичного підходу у вивченні соціокультурних явищ К. Леві-Строс [4]. Найбільш відомими є його праці, які репрезентують теоретичні положення започаткованої ним структурної антропології. Велику увагу в своїй творчості він приділяв структурному аналізові міфів, методологічним проблемам, питанням типології та взаємодії культур. Глибокий аналіз перспектив семіотичного підходу до вивчення культури, історії та суспільства здійснили у своїх роботах А. Компаньйон [16], В. Декомб [17], У. Еко [15]. Семіотичні дослідження соціальної реальності представлені у працях учених тартусько-московської семіотичної школи. Від проблем структурної лінгвістики, розробки теоретичних та методологічних засад семіотичного підходу, структурно-семіотичного аналізу міфології, історії, від досліджень знакового та текстового матеріалу вербальних мов до аналізу локальних аспектів знакової діяльності в культурі на прикладному рівні з точки зору структурно-семіотичного аналізу, а також постановки типологічних проблем знакової діяльності в культурі-таке коло інтересів представників цієї школи (Ю.

The paper focuses on the notion of legal culture in anthropocentric depiction as an informational-semiotic function. The authors present a typology of cultural-civilisational motives for breaking the law. A range of cultural-civilisational motives (naturalistic, turanic, byzantinic, theocratic, europeistic, and consumerist) expressed in the form of discursive statements was presented in detail; these motives cause breaking the law in a causal synergetic mode (ignorance of the law) and in a cybernetic mode (disregard for the law). The authors distinguish several types of verbal excuses for breaking the law widespread in Russian and Ukrainian legal culture discourse.

The article raises the problem of philosophical principles and origins of Ferdinand de Saussure’s views. The editors of “Course in General Linguistics”, C. Bally and A. Sechehaye, contributed to the emergence of stereotypes about Saussure as the founder of structuralism, who for the first time conceptually distinguished language and speech based on dichotomy, established the systemic nature of language as an abstract entity, developed a bilateral psychological theory of sign and divided linguistics into the synchronous and the diachronic. This prevented the synthesis of Saussure’s concept as a holistic and internally consistent anthropocentric system of views. The conceptual analysis of the fundamental theses of Saussure’s concept, given in Saussure’s autographed materials, which appeared in 2002, showed that its most important feature is that it was an anthropocentric nomothetic proposition aimed at creating the foundations for the study of human language activity as such, language as such and speech as such. The Kantian idea of anthropocentric transcendentalism can be considered the principal philosophical source of Saussure’s nomothetic project.